Справа № 22ц-960 Головуючий у 1 інстанції Коваленко В.В.
Категорія 26 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
У х в а л а
Іменем України
9 лютого 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О., Будулуци
М.С.
при секретарі Руденко О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну
справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Київському районі м. Донецька на рішення Київського районного суду м.
Донецька від 25 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі
м. Донецька про відшкодування моральної шкоди,
Встановив:
Рішенням Київському районі м. Донецька на рішення Київського районного
суду м. Донецька від 25 жовтня 2010 року з відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 21000 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити
нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те,
що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального права,
не відповідають доказам по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював на
підприємствах вугільної промисловості, під час виконання трудових обов"язків
отримав професійне захворювання, що підтверджується актом форми П-4 від 28
листопада 2001 року, висновком МСЕК від 15.03.2002 року йому вперше в зв»язку
із профзахворюванням встановлена стійка втрата працездатності 40%. Суд стягнув
на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 21000 гривень, при цьому
вважав, що саме відповідач повинен відшкодувати позивачу заподіяну моральну
шкоду.
В судове засідання сторони не з»явились, про час і місце судового засідання
повідомлені.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає,
що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний
суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і
процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Встановлено, що позивач тривалий час працював на підприємстві по
видобутку вугілля, в зв»язку із шкідливими умовами праці отримав професійне
захворювання, 15 березня 2002 року позивачу вперше була встановлена стійка
втрата працездатності в зв"язку із професійним захворюванням в розмірі 40%,
відповідно до висновку МСЕК.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд
першої інстанції дійшов до правильного висновку, що право позивача на зазначену
страхову виплату виникло з часу встановлення йому МСЕК стійкої втрати
працездатності, діючим на час виникнення правовідносин законодавством був
передбачений обов"язок Фонду сплатити моральну шкоду потерпілому.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного застосування
судом першої інстанції норм матеріального права неспроможні. Положення ст. ст.
21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла до прийняття Закону
України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та Закону України "Про
Державний бюджет України на 2007 рік" та змін до Закону, передбачали обов"язок
Фонду провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності
факту заподіяння йому такої шкоди.
За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про
загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати
працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня
встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.
Позивачу була вперше встановлена стійка втрата працездатності 15.03.2002
року в зв"язку із профзахворюванням, що випливає з довідки МСЕК, таким чином,
право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ще до набрання
чинності як Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", так і
Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" та внесення змін до Закону
України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності".
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти
не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом"якшують або
скасовують відповідальність особи.
Норми Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" передбачали відшкодування моральної
шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на
відділення Фонду обов"язку по сплаті такої страхової виплати не є цивільною
відповідальністю зазначеного органу.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про
те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, розмір моральної
шкоди визначений судом на підставі здобутих по справі доказів, доводи
апеляційної скарги відповідача висновки суду не спростовують. Апеляційний суд
підстав для скасування, зміни рішення суду не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
Київському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 25 жовтня 2010 року залишити
без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: