Справа № 22ц-3209 Головуючий у 1 інстанції Кардашенко О.
А.
Категорія 39 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
27 квітня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О.,
Принцевської В.П.
при секретарі Проляпа О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дебальцевського
міського суду Донецької області від 28 січня 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності,
ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
Встановив:
В квітні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про
захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Посилався на те, що надавав відповідачки допомогу як фахівець в галузі права.
Відповідачка звернулась до нього з позовом до суду про стягнення сум, які він
отримав при виконання доручення відповідачки. В позовній заяві були поширені
відомості, які принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Просив
позов задовольнити шляхом зобов»язання відповідачки вибачитися в судовому
засіданні та відшкодувати заподіяну моральну шкоду. В подальшому підтримав
вимоги тільки про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 28 січня
2011 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 на відшкодування
моральної шкоди стягнуто 1000 гривень, судовий збір 17 гривень, витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 75 гривень.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду,
посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм
матеріального і процесуального права, на те, що висновки суду не відповідають
доказам по справі, обставинам справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 5.11.2009 року між сторонами був
укладений договір доручення, за яким позивач зобов»язався надати відповідачки
правову допомогу при оформленні мирової угоди при розгляді цивільної справи.
Відповідачка звернулась до суду з позовом про стягнення сум, з посиланням на
те, що позивач не виконав взятий на себе обов»язок, в позовній заяві
відповідачка зазначила, що «ответчик ничего не сделал по моему поручению», «кое-
что он изображал», «понес околесицу», «могло быть разрушено меркантильными
интересами адвоката», «не в его интересах разрешить дело в кратчайшие сроки».
Суд вважав, що вказані висловлення є образливими, вони нанесли шкоди не тільки
честі та гідності позивачу як людині, а і діловій репутації як фахівцю в галузі
права. Тому суд дійшов до висновку щодо заподіяння позивачу моральної шкоди,
визначив її в розмірі 1000 гривень.
В судовому засіданні відповідачка підтримала доводи апеляційної скарги,
позивач в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду справи
повідомлений.
Заслухавши доповідача, доводи відповідачки, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду
скасуванню з ухваленням по справі нового рішення з наступних підстав:
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни
рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на
нормах матеріального права, не відповідають обставинам справи.
Задовольняючи позовні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди,
суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні до суду з позовом про
стягнення сум з позивача, відповідачка допустила в позовній заяві образливі
висловлювання відносно позивача, принизила його ділову репутацію як фахівця в
галузі права, тому дійшов до висновку щодо заподіяння позивачу моральної шкоди.
Проте з такими висновками погодитись неможливо.
З позовної заяви відповідачки вбачається, що вона звернулась до позивача з
позовом про стягнення суми та надала оцінку діям відповідача як фахівця в
галузі права, який надавав її правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові
права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім»ї
недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї
інформації.
В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року
№ 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи,
а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз"яснено, що
інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а
також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших
скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової
репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою
пред"явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так
само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому
процесуальним законом.
Оскільки в позові позивачки зазначена інформація була підставою
пред"явленого позову, висновки суду першої інстанції щодо приниження честі та
гідності позивача, його ділової репутації неспроможні.
Відповідно до ст. 10 "Конвенції про захист прав людини і основоположних
свобод" кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу
дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без
втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування
практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді
справ "Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод" та практику
Європейського суду з прав людини як джерело права.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти
Австрії" (1986 р.) суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів
можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню.
Вимога доводи правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і
порушає свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права,
захищеного ст. 10 Конвенції.
При вирішенні спору, суд першої інстанції не враховував, що
відповідачка має право на висловлення оціночних суджень, вона їх висловила в
позовній заяві, і такі судження, в тому числі стали підставою для пред»явлення
позову.
Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення
її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця
шкода підлягає відшкодуванню.
Оскільки в судовому засіданні не доведено, що відповідачкою порушені
особисті немайнові права позивача, підстав для стягнення сум на відшкодування
моральної шкоди суд першої інстанції не мав. За таких обставин рішення суду
першої інстанції підлягає скасуванню, в задоволенні позовних вимог позивача
слід відмовити.
Керуючись ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України,
апеляційний суд,
Вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 28 січня 2011 року
скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування
моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: