Справа 22ц-2317-2011
Суддя 1 інстанції: Мірошниченко М.А.
Категорія
27
Доповідач: Новосьолова Г.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Шевченко В.Ю.,
суддів: Новосьолова Г.Г., Ларіної Н.О.,
при секретарі Яменко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївка від 07
квітня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства
комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення
стягнення на предмет іпотеки, виселення,
В С Т А Н О В И В :
10 квітня 2009 року Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»
звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення
стягнення на предмет іпотеки, виселення, мотивуючи свої вимоги наступним, 07
квітня 2008 року між позивачем та відповідачем був укладений іпотечний договір
№ DOM7GI0000006683 відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі
143 925 гривен зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 %
річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки визначені у
договорі, а саме з кінцевим терміном погашення не пізніше 07 квітня 2023 року.
Кредит надавався на поліпшення якості окремої квартири розташованої за
адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному
порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати позивачу грошові
кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка
складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також
інші витрати. Але, відповідач у порушенні зазначених норм закону та умов
договору зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконував. У зв’
язку з чим станом на 10 березня 2009 року відповідач має заборгованість 155
115, 26 гривень, яка складається з наступного: 142 945,73 гривень –
заборгованість за кредитом; 11 911, 20 гривень – заборгованість по процентам за
користування кредитом; 258, 33 гривен – пеня за несвоєчасність виконання зобов’
язань за договором. Тому позивач вважає, що наслідками порушення відповідачем
зобов’язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача
достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У забезпечення виконання
зобов’язань за кредитним договором між сторонами був укладений договір іпотеки
№ DOM7GI0000006683 від 07 квітня 2008 року, відповідно до якого відповідач
надав в іпотеку нерухоме майно: квартиру 65, у будинку 6 розташованого по
вулиці Лебедєва у м. Макіївка, яка належить на праві власності відповідачу.
Заочним рішенням Гірницького районного суду м. Макіївка від 07 квітня 2010 року
був частково задоволений позов закритого акціонерного товариства комерційний
банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення
на предмет іпотеки, виселення, а саме:
- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором
№DOM7GI0000006683 від 07 квітня 2008 року у розмірі 155 115,26 грн. звернути
стягнення на квартиру загальною площею 50,10 кв.м., яка розташована за адресою:
АДРЕСА_1, 86100,
шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки
DOM7GI0000006683 від 07 квітня 2008 року).
- виселити ОСОБА_1, який зареєстрований і
проживає у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1, 86100, із зняттям з реєстраційного
обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб
УМВС України м. Макіївка,
- вирішено питання про стягнення судових витрат.
Ухвалою Гірницького районного суду м. Макіївка від 20 травня 2010 року
відповідачу було відмовлено у перегляді заочного рішення.
Не погодившись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1, приніс апеляційну
скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове
рішення, оскільки судом першої інстанції був грубо порушений матеріальний і
процесуальний закони, а саме:
- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що банк без
присутності відповідача повисів проценти по кредиту,
- суд першої інстанції розглянув справу у відсутності відповідача,
оскільки він не був належним чином повідомлений про розгляд справи.
В апеляційний інстанції відповідач та представник відповідача підтримали
доводи апеляції.
Позивач у судове засідання не з’явився, про час та місце
розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших
осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача, представника відповідача, дослідивши
матеріали цивільної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що
апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається:
22 вересня 1999 року відповідно до укладеного договору купівлі – продажу
ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.11).
На підставі витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно власником
квартири є відповідач ОСОБА_1 (а.с.12).
07 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк
«Приватбанк» і ОСОБА_1 був укладений договір про
іпотечний кредит, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі
143 925 гривень строком до 07 квітня 2023 року із сплатою відсотків за
користування кредитом, виходячи із 15 % річних (а.с.5-9).
07 квітня 2008 року в забезпечення зобов’язань за кредитним договором, між
позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки,
посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу
ОСОБА_3, за реєстровим №1232 (а.с.13-15).
Згідно із договором іпотеки в іпотеку банку була передана квартира загальною
площею 50,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про звернення стягнення на
квартиру, оскільки відповідачем зобов’язання за договором про іпотечний кредит
не виконувались належним чином.
Вказаний висновок суду відповідає вимогам статей 546, 1050, 1054 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідача із квартири і зняття
його з реєстрації в ньому, суд першої інстанції виходив із того, що у разі
задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою
іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом
іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Також, посилаючись на ст..40
ч.1 Закону України «Про іпотеку» та ст..109 ЖК України, суд першої інстанції
вказав, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи
житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, тому відповідач
підлягає виселенню з житла, яке є предметом іпотеки.
Але, з таким рішення суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних
підстав.
Згідно із частиною 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003
року із подальшими змінами, після прийняття рішення про звернення стягнення на
передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці
зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника,
добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного
місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий
будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами
строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Вказана вимога закону закріплена і в частині 3 статті 109 ЖК України.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет
іпотеки не набрало законної сили, а тому і не була реалізована процедура
звільнення житлового будинку протягом місяця з дня отримання вимоги про
звільнення приміщення.
Виходячи з наведеного, у суду першої інстанції не було законних підстав для
виселення відповідача з будинку і зняття її з реєстрації в ньому, що свідчить
про порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є
неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, судом першої інстанції правильно встановлені всі фактичні обставини
по справі, але неправильно застосований матеріальний закон, то рішення суду в
частині виселення відповідача підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині
нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду постановлено у відповідності до вимог
матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не
встановлено.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те що банк у односторонньому
порядку повисів процентну ставку кредиту без присутності відповідача не
заслуговував на увагу, оскільки відповідно до п.8.9 укладеного договору про
іпотечний кредит, банком вказаний механізм підвищення процентної ставки, але
відповідачем цей пункт договору не оспорювався.
Крім цього, доводи апеляційної скарги проте що, судом першої інстанції цивільна
справа за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк
«ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на
предмет іпотеки, виселення була розглянута у відсутності відповідача, не дає
підстави для скасування рішення суду, оскільки відповідач був присутній у
судовому засіданні апеляційної інстанції, але відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК
України суду не надані інші доказі порушення норм процесуального права, які
можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення
призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївка від 07 квітня 2010 року в
частині виселення ОСОБА_1 із квартири і зняття його з
реєстрації - скасувати.
У задоволенні позову закритого акціонерного товариства комерційний банк
«Приватбанк» до ОСОБА_1 про виселення із квартири АДРЕСА_1 і зняття його з
реєстрації в ньому відмовити.
В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним
законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: