Справа № 22ц-811                    Головуючий  у 1 інстанції Хандурін В.В.

Категорія 26                              Доповідач Червинська М.Є.

__________________________________________________________________  

У х в а л а

Іменем України

       19 січня 2011 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                               головуючої: Червинської М.Є.

                                               суддів: Барсукової О.І.,

Лісового О.О.

      при секретарі Руденко О.В.

         Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну

справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Добропіллявугілля» на

рішення Добропільського міського суду Донецької області від 12 листопада 2010

року за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства

«Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,

                                                          Встановив:

      Рішенням  Добропільського міського суду Донецької області від 12

листопада 2010 року з державного підприємства «Добропіллявугілля» відокремлений

підрозділ «Шахта «Білицька» на користь ОСОБА_2 на

відшкодування моральної шкоди стягнуто 15000 гривень, на користь держави

стягнутий судовий збір 51 гривня, витрати на інформаційно-технічне забезпечення

розгляду справи в розмірі 15 гривень.

    В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити

нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те,

що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального права,

не відповідають доказам по справі.

    Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1998 року по 2009 рік

працював на шахті «Білицька» ДП «Добропіллявугілля», під час виконання трудових

обов"язків отримав професійне захворювання, висновком МСЕК від 27.07.2010 року

йому вперше була встановлена стійка втрата працездатності 30%, по сукупності

захворювань позивач визнаний інвалідом 2 групи. Всього позивачу встановлено 80%

втрати працездатності, 10% та 40% - в зв»язку із каліцтвами, отриманими у 1988

та у 1997 роках.  Суд стягнув на користь позивача на відшкодування моральної

шкоди 15600 гривень, при цьому вважав, що саме відповідач повинен відшкодувати

позивачу моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров»я в зв»язку із

професійним захворюванням, отриманим внаслідок виконання трудових обов»язків за

трудовим договором та втратою працездатності.

    В судове засідання сторони не з»явився, про час і місце судового засідання

повідомлені.

    Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає,

що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

    Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну

скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив

рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний

суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і

процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

      Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у трудових

відносинах, в зв"язку із роботою у шкідливих умовах праці позивач отримав

професійне захворювання, висновком МСЕК від 27 липня 2010 року позивачу вперше

була встановлена стійка втрата працездатності в зв»язку із професійним

захворюванням в розмірі 30 %.

     Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або

уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо

порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних

життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого

життя.

      На підставі вказаної норми матеріального права і відповідно до

встановлених обставин справи, суд дійшов до правильного висновку, що відповідач

повинен відшкодувати позивача моральну шкоди, заподіяну внаслідок ушкодження

здоров»я.

        Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України

на 2006 рік"  від 20.12.2005 року № 3235-1У зупинено дію абзацу четвертого

статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх

сімей), підпункту "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34, п. 5 ст. 47

( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України

"Про загальнобов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на

виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності". Таким чином, на час виникнення правовідносин між сторонами та

виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди - з часу

встановлення стійкої втрати працездатності, був відсутній обов"язок Фонду,

передбачений законом, на сплату потерпілому моральної шкоди.

     Вирішуючи спір, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що за

відсутності обов"язку Фонду сплатити потерпілому моральну шкоду та на підставі

правил ст. 237-1 КЗпП України, саме власник або уповноважений ним орган несе

відповідальність за моральні страждання, які зазнав потерпілий внаслідок

пошкодження його здоров"я.

  За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність обов»

язку підприємства сплачувати потерпілому моральну шкоду не спроможні, висновки

суду вони не спростовують.

     Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої

інстанції, висновки суду вони не спростовують, апеляційний суд підстав для

задоволення апеляційної скарги не вбачає.

                   Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд

                                                                        Ухвалив:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Добропіллявугілля»  відхилити.

Рішення Добропільського міського суду Донецької області від 12 листопада 2010

року залишити  без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: