Справа 752                                               Головуючий у 1 інстанції Машкіна Н.В.

Категорія 46                                                       Доповідач Ювченко Л.П.

РІШЕННЯ:

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2011 року Апеляційний суд Донецької області  у складі:

Головуючої: Ювченко Л.П.,

Суддів:  Постолової В.Г., Папоян В.В.

При секретарі : Стібі Г.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку  апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 22 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа-ОСОБА_3, про припинення права спільної сумісної власності, визнання права спільної часткової власності в порядку розподілу майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ квартири, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Позов мотивувала тим, що23.12.1995 року сторони зареєстрували шлюб, який розірвано за рішенням суду від 30.05.2006 року. Від шлюбу мають неповнолітню доньку, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.

В період шлюбу, 27.09.1997року ними було придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу, позивачка з донькою проживають у зазначеній квартирі, а відповідач проживає окремо у своєї матері.

Позивачка, ОСОБА_1 просила припинити право спільної сумісної власності на квартиру та у заяві про зміну предмету позову просила  визнати за нею право на 2/3 частини квартири, за відповідачем визнати право на 1/3 частину квартири у зв»язку з тим, що відповідач не сплачує аліменти на утримання доньки,тому аліменти стягнені за рішенням суду з 2009 року, має заборгованість.Він не надає допомоги на оплату комунальних послуг, витрачав  кошти на всупереч інтересам родини, на пияцтво та розваги, за що притягався до адміністративної відповідальності. Позивачка не мала самостійного заробітку у зв»язку з доглядом за дитиною.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, вказав, що за зароблені ним кошти куплена квартира, самостійно зробив ремонт у квартирі, надавав кошти на утримання дитини в добровільному порядку, не отримуючи від відповідачки письмові підтвердження у зв»язку з чим утворилась заборгованість близько 2 000грн, яка ним майже погашена,борг незначний.

Просив визнати право за кожною стороною на Ѕ частину квартири.

Третя особа- ОСОБА_3. підтримала позов матері, позивачки ОСОБА_1

Рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька від 22 жовтня 2010 року відмовлено в позові ОСОБА_1

В апеляційній скарзі на рішення суду ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що нею пропущено строк позовної давності, передбачений  ст.72 Сімейного Кодексу України. При цьому суд не врахував, що позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

З матеріалів справи вбачається, що сторони придбали квартиру в період шлюбу, позивачка в ній проживає з донькою постійно з моменту придбання квартири  по даний час, зареєстрована в ній. Відповідач визнає її право власності на квартиру. Її право власності на квартиру не порушено, а тому відсутні підстави для врахування строку позовної давності.

Відмовляючи в позові з цих підстав, суд порушив норми матеріального та процесуального права. Рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Позивачка ОСОБА_1. заявила позов припинити право власності на квартиру АДРЕСА_1. При цьому відсутні правові  акти, які підтверджують її право власності на вказану квартиру. Квартира зареєстрована на ім.»я відповідача, шлюб з яким розірвано у 2006 році. Позивачка просить визнати право на 2/3 частини квартири, яка не визнана спільною сумісною власністю її і відповідача.

Апеляційний суд вважає, що підстави позову, які відповідно до вимог ст.. 31,214 ЦПК України суд не може змінити за власною ініціативою, є не саме по собі посилання на певну норму закону, а обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Тому суд уточнює підстави позову і застосовує  норму закону, яка їм відповідає , незалежно від згоди на це позивача.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним визнати зазначену квартиру спільною  сумісною власністю сторін відповідно до вимог ст.ст. 60,63 Сімейного Кодексу України ,як майно набуте сторонами в період шлюбу. Сторони мають рівні права на володіння, користування і розпорядженням майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Долі сторін у спільній сумісній власності є рівними, по Ѕ частині кожному.

Вимоги позивачки ОСОБА_1 про збільшення її долі до 2/3 частин, а відповідачу – 1/3 частину не ґрунтуються на доказах по справі, в цій частині позову слід відмовити. Не надані докази про наявність обставини, що мають істотне значення для відступу від засад рівності часток подружжя.

З пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що заборгованість з аліментів у нього утворилась у зв»язку з тим, що він  передавав позивачці кошти в погашення боргів, не реєструючи ці дії у державній виконавчій службі. Заборгованість ним погашається, наявний незначний борг. Довідка про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не може бути прийнята доказом його неправильної поведінки, так як видана без точної дати народження і місця проживання,не надані докази, що ця довідка  стосується відповідача ОСОБА_2 про що зазначено у самій довідці.

ОСОБА_2 пояснив, що він дбав про сім»ю, на зароблені ним кошти куплена квартира, ним особисто проведений ремонт квартири, дружина не працювала у зв»язку з доглядом за дитиною.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.ст.60, 69 СК України та  ч.3 ст. 368, ч.2,3 ст. 325 ЦК України дійшов висновку, що квартира не може бути реально поділена між сторонами, відповідно до часток. За кожною стороною слід визначити право на   Ѕ частку та припинити право спільної сумісної власності сторін  на зазначену квартиру, залишивши квартиру у спільній частковій власності.

Рішення суду підлягає зміні відповідно до вимог п.4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити. Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 22 жовтня 2010 року змінити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Припинити таке їх право та визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом  двадцяти днів до суду касаційної інстанції

СУДДІ: