Справа № 22ц-1484 Головуючий у 1 інстанції Бичков П.Ю.
Категорія 34 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
20 квітня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О.,
Принцевської В.П.
при секретарі Проляпа О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Універсальна» на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області
від 23 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до публічного
акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третя особа ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
Встановив:
В жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом.
Посилалась на те, що її на праві власності належить автомобіль, який отримав
пошкодження 5.06.2009 року внаслідок ДТП. Відповідач, з яким вона уклала
договір страхування, відмовив її у виплаті страхового відшкодування за тих
підстав, що вона своєчасно не повідомила страхову компанію про настання
страхового випадку. Оскільки третя особа ОСОБА_4 повідомив одразу
представника відповідача за телефоном, вказаним у договорі, вважала, що
відповідач неправомірно відмовив її у виплаті. Просила позов задовольнити,
стягнути страхову відшкодування з врахуванням індексу інфляції, 3% річних, на
відшкодування моральної шкоди 10000 гривень, пеню, судові витрати
Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 23
грудня 2010 року з ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_2 стягнуте страхове відшкодування з урахуванням індексу інфляції у розмірі
40732,13 гривень, пеня в розмірі 8681,21 гривень, 3% річних 1427,04 гривні,
витрати на правову допомогу 350 гривень, витрати на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи 120 гривень, судовий збір 8,50 гривень, на
відшкодування моральної шкоди стягнуто 1000 гривень, з відповідача на користь
держави стягнутий судовий збір 51 гривня та 8,50 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити
нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те,
що висновки суду першої інстанції не відповідають доказам по справі, не
ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 5 червня 2009 року автомобіль, який
на праві власності належить позивачки, отримав пошкодження внаслідок наїзду на
перешкоду. Позивачка та відповідач уклали договір страхування, відповідач
відмовив позивачки у виплаті страхового відшкодування. Суд дійшов до висновку,
що відповідач необґрунтовано відмовив у виплаті, оскільки дійшов до висновку,
що ОСОБА_4, який керував автомобілем під час ДТП повідомив страхову
компанію про страховий випадок. Суд стягнув на користь позивачки страхове
відшкодування, оскільки страхова компанія у порушення строків, обумовлених
договором страхування не виплатила відшкодування, суд стягнув суму боргу з
врахування індексу інфляції та №5 річних. Суд також вважав, що позивачки
заподіяна моральна шкода за вини відповідачу, тому стягнув на корист позивачки
на відшкодування моральної шкоди 1000 гривень.
В судовому засіданні представник відповідача просила задовольнити
апеляційну скаргу, позивачка, третя особа просили скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, позивачки, третьої
особи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна
скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині стягнення суми
на відшкодування моральної шкоди скасуванню, в решті частині залишенню без змін
з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення страхового
відшкодування ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права,
доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
В судовому засіданні встановлено, що 5 червня 2009 року сталася дорожньо-
транспортна пригода внаслідок якої був пошкоджений автомобіль, який на праві
власності належить позивачки та яким під час пригоди керував ОСОБА_4
26 червня 2008 року між позивачкою та відповідачем був укладений договір
добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого відповідач
взяв на себе обов»язок щодо сплати страхового відшкодування внаслідок дорожньо-
транспортної пригоди. В судовому засіданні доказами по справі підтверджено, що
під час ДТП автомобіль позивачки зазнав механічні пошкодження, відповідно до
умов договору страхування зазначене є страховим випадком.
Встановлено, що відповідач відмовив позивачки у виплаті страхового
відшкодування за тієї обставини, що страхувальник несвоєчасно повідомила
страхову компанію про настання страхового випадку.
Згідно з ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона
(страховик) зобов»язується у разі настання певної події (страхового випадку)
виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у
договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов»язується
сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 закону України «Про страхування»
страхувальник зобов»язаний повідомити страховика про настання страхового
випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Відповідно до п. 5.1.1. договору, укладеному між сторонами у разі
настання події, що має ознаки страхового випадку із ТЗ або додатковим
обладнанням страхувальник зобов»язаний негайно, але не пізніше 48 годин з
моменту, як тільки йому стане відомо про настання події ( а у випадку
протиправного позбавлення страхувальника ТЗ – протягом 6 годин), будь-яким
способом, повідомити страховика про настання події з подальшим письмовим
підтвердженням.
Пунктом 9.1.5 договору передбачено, що підставою для відмови страховика
у виплаті страхового відшкодування або зменшення його розміру є несвоєчасне
повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це
причин.
В судовому засіданні встановлено, що одразу після настання страхового
випадку третя особа ОСОБА_4 за телефоном, зазначеним у договорі
страхування, повідомив представника страховика про настання страхової події,
зазначене випливає й з журналу про прийняття повідомлення. 6, 7, 8 червня 2009
року були святковими та вихідними днями (свято Тройці), тому у перший робочий
день 9.05.2009 року позивачка безпосередньо звернулась до страхової компанії.
За таких обставин судом першої інстанції правильно не прийняті до уваги доводи
відповідача про те, що страховик був повідомлений тільки 9.06.2009 року про
страховий випадок, оскільки в судовому засіданні було доведено, що за номером,
зазначеним в договорі ОСОБА_4 повідомив представника страховика про
страховий випадок в день ДТП.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов»язаний у разі
настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений
договором.
Згідно з п.7.3 договору страхування після отримання страховиком від
страхувальника та відповідних інших установ, підприємств, організацій всіх
необхідних документів страховик протягом 10-ти робочих днів з дня отримання
останнього необхідного документа приймає рішення про виплату та складає
страховий акт. Про відмову у виплаті страхувальник повідомляється письмово.
Оскільки суд дійшов до висновку, що відповідач необґрунтовано відмовив
позивачки у виплаті страхового відшкодування, суд першої інстанції правильно
визначив суму відшкодування з врахуванням правил, встановлених ст. 625 ЦК
України, за порушення грошового зобов»язання стягнув суму страхового
відшкодування з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних.
Відповідно до п. 12.1.1 договору при порушенні термінів здійснення
виплати страхового відшкодування страховик зобов»язаний сплатити страхувальнику
пеню у розмірі 0,05% від суми, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення.
На підставі вказаного пункту договору суд дійшов до правильного висновку про
задоволення позовних вимог позивачки в частині стягнення пені.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо неправильного стягнення
штрафних санкцій за прострочення грошового зобов»язання, пені за порушення
строків виплати страхового відшкодування, з огляду на те, що страхова компанія
тільки скористалась своїм правом щодо відмови у виплаті страхового
відшкодування на висновки суду не впливають, оскільки суд правильно виходив з
безпідставності відмови страхової компанії у виплаті страхового відшкодування.
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої
інстанції, на висновки суду вони не впливають, підстав для задоволення скарги
апеляційний суд не вбачає.
Проте з висновками суду в частині стягнення сум на відшкодування
моральної шкоди погодитись неможливо.
Законом України «Про страхування», нормами Цивільного кодексу України не
передбачено відшкодування моральної шкоди за виниклими правовідносинами, не
встановлений обов»язок страхової компанії відшкодовувати моральну шкоду.
Висновки суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди із страхової
компанії не ґрунтуються на законі, тому рішення суду в зазначеній частині
підлягає скасуванню, в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди
слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 307, 308, п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України,
апеляційний суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія
«Універсальна» задовольнити частково.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2010
року в частині стягнення суми на відшкодування моральної шкоди скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до публічного
акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», третя особа ОСОБА_4, про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в
касаційному порядку.
Головуюча:
Судді: