Справа № 22ц-1798 Головуючий у 1 інстанції Кулик Т.Г.
Категорія 32 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
1 квітня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О.,
Принцевської В.П.
при секретарі Проляпа О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну
справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області на рішення
Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 7 грудня
2010 року за позовом заступника прокурора Донецької області в інтересах
ОСОБА_2 до державного підприємства з ліквідації
збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств
"Укрвуглеторфреструктурізація" про визнання середнього заробітку для
обчислення відшкодування шкоди,
Встановив:
В січні 2010 року заступник прокурора Донецької області звернувся до
суду з зазначеним позовом. Посилався на те, що позивач отримав каліцтво,
висновком ЛТЕК від 23.09.1994 року йому була вперше встановлена стійка втрата
працездатності 50% з 10.11.1992 року по 17.11.1994 року. Позивачу неправильно
був обчислений середній заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди,
просив встановити, що середній заробіток складав 33176,62 карбованця.
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької
області від 7 грудня 2010 року в задоволенні позову заступника прокурора
Донецької області в інтересах ОСОБА_2 до державного
підприємства з ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та
торфодобувних підприємств "Укрвуглеторфреструктурізація" про визнання
середнього заробітку для обчислення відшкодування шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати рішення суду, посилаючись
на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та
процесуального права, на те, що висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи, доказам по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на вугільних
підприємствах, правонаступником яких є відповідач, під час виконання трудових
обов»язків 16.07.1070 року позивач отримав каліцтво, що випливає з акту про
нещасний випадок від 29.07.1970 року. Висновком МСЕК від 23.09.1994 року
позивачу вперше з 10.11.1992 року по 17.11.1994 року встановлена стійка втрата
працездатності 50 %, в подальшому позивачу встановлювались інші ступені втрати
працездатності, з 23.07.2002 року позивачу встановлено 100% втрати
працездатності безстроково. Суд дійшов до висновку, що позовні вимоги прокурора
в інтересах позивача не ґрунтуються на законі, оскільки законом не передбачений
такий спосіб захисту порушеного права як визначення середнього заробітку для
обчислення відшкодування шкоди.
В судовому засіданні прокурор, позивач просили задовольнити апеляційну
скаргу, відповідач в судове засідання не з»явився, про час і місце розгляду
справи повідомлений.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду
скасуванню, з ухваленням по справі нового рішення з наступних підстав:
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни
рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на
нормах матеріального права, не відповідають обставинам справи.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції
виходив з того, що вимоги позивача не ґрунтуються на законі, оскільки немає
такого способу захисту порушеного права як визначення розміру середнього
заробітку для обчислення відшкодування шкоди. Проте з таким висновком
погодитись неможливо.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку,
встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 статті 11 ЦПК
передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням
фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах
заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть
участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що прокурором пред»явлені позовні
вимоги про визначення середнього заробітку, який був втрачений позивачем
внаслідок пошкодження здоров»я при виконанні трудових обов»язків. На підставі
зазначених положень процесуального закону, суд мав всі передбачені законом
підстави для розгляду вказаних вимог, висновок суду про те, що обраний
прокурором спосіб не є способом захисту порушеного права є помилковим.
Встановлено, що позивач тривалий час працював у шахтоуправлінні 12-13
комбінату «Макіїввугілля» (в подальшому шахта «Красногвардійська»,
правонаступником якої є відповідач) на підземних роботах. 16.07.1070 року
позивач отримав каліцтво, що випливає з акту про нещасний випадок від
29.07.1970 року. Висновком МСЕК від 23.09.1994 року позивачу вперше з
10.11.1992 року по 17.11.1994 року встановлена стійка втрата працездатності 50
%, в подальшому позивачу встановлювались інші ступені втрати працездатності, з
23.07.2002 року позивачу встановлено 100% втрати працездатності безстроково.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 1992 року №
276 «Про заходи щодо виконання постанови Верховної Ради України від 29 квітня
1992 року «Про підвищення соціальних гарантій для населення» передбачалось, що
з 1 травня 1992 року провести перерахування розмірів відшкодування шкоди,
заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження
здоров»я, пов»язаного з виконанням трудових обов»язків, виходячи із середньої
заробітної плати відповідних працівників підприємств, установ, організацій за
січень-квітень 1992 року, відкоригованого на величину фактичного підвищення
тарифних ставок і посадових окладів. Установити, що при визначенні розмірів
відшкодування шкоди у випадках трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров»
я, які призначатимуться після 1 травня 1992 року, середньомісячний заробіток
обчислюється за три місяці, що передували каліцтву або встановленню втрати
працездатності. Сума заробітної плати до 1 травня 1992 року збільшується на
величину підвищення на підприємстві тарифних ставок і посадових окладів.
Вбачається, що середній заробіток для обчислення позивачу відшкодування
шкоду був взятий за січень-квітень 1992 року та становив 10670,94 гривні. З
висновку спеціалістів-бухгалтерів Київського науково-дослідного інституту
судових експертиз вбачається, що середньомісячний заробіток відповідних
працівників за січень-квітень 1992 року з урахуванням 1\12 річної виплати за
вислугу років складав 15590,52 карбованця, з врахуванням двох коефіцієнтів
підвищення заробітної плати 1,33 та 1,6 розмір середнього заробітку становить
33176,62 карбованця.
Апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для неприйняття зазначеного
висновку до уваги, оскільки він відповідає зазначений постанові Кабінету
Міністрів України, такий доказ не спростований відповідачем, з врахуванням
запису в трудовій книжки позивача щодо його роботи прохідником 5 розряду
дільниці ОКР підземним, даних щодо розміру заробітної плати відповідних
працівників за січень-квітень 1992 року, середній заробіток для обчислення
відшкодування шкоди ставив 33176,62 карбованця.
На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що позовні вимоги щодо
неправильного визначення відповідачем середнього заробітку для обчислення
відшкодування шкоди доведені, тому апеляційний суд задовольняє позовні вимоги
прокурора в інтересах ОСОБА_2 та встановлює, що середній заробіток для
обчислення відшкодування шкоди за січень-квітень 1992 року становив 33176,62
карбованця.
Керуючись ст. 307, п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, апеляційний
суд
вирішив:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 7
грудня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги заступника прокурора Донецької області в інтересах ОСОБА_2 до державного підприємства з ліквідації збиткових
вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств
"Укрвуглеторфреструктурізація" про визначення середнього заробітку для
обчислення відшкодування шкоди задовольнити.
Визнати, що середній заробіток для обчислення відшкодування шкоди, заподіяної
здоров"ю ОСОБА_2, за січень-квітень 1992 року становить
33176,62 карбованця.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуюча
Судді: