Справа № 22-194 Головуючий у 1 інстанції
Кирилюк Н.А.
Категорія 42 Доповідач Лоленко А.В.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 березня 2011 року Апеляційний суд Донецької
області в складі:
головуючого
Лоленко А.В.
суддів:
Солодовник О.Ф., Сукманової Н.В.
при секретарі
Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Пролетарського районного суду м.
Донецька від 05 листопада 2010 року по справі за позовом Донецького
професійного ліцею автосервісу до ОСОБА_2,
ОСОБА_1 про виселення з гуртожитку та стягнення суми
заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 5 листопада 2010 року
позов задоволений частково. ОСОБА_2, ОСОБА_1 та їх діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
виселені з кімнати АДРЕСА_1 без
надання іншого приміщення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Донецького професійного
ліцею автосервісу суму боргу у розмірі 2473 грн. 18 коп. та сплачені судові
витрати на суму 81 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду
в частині виселення з гуртожитку, посилаючись на порушення судом норм
матеріального і процесуального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що суд не врахував тієї
обставини, вона з 2001 року проживає та зареєстрована у вказаному гуртожитку,
у неї двоє неповнолітніх дітей : донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, діти знаходяться на її утриманні,
суд не залучив до участі у справі в якості 3-ї особи орган опіки та
піклування, іншого житла вона не має.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 підтримала доводи
апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати в частині виселення,
відмовити позивачу в позові про виселення її та членів її сім»ї, оскільки
іншого житла вона не має.
Відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи ОСОБА_1, просив рішення суду
в частині виселення скасувати, посилався на те, що був вселений до
гуртожитку на підставі листа. В гуртожитку він не зареєстрований, але
проживає з дружиною та двома неповнолітніми дітьми.
Представник позивача Чередниченко А.А. просив відхилити апеляційну скаргу, а
рішення суду - залишити без змін, посилався на те, що відповідачі були
поселені не у встановленому законом порядку , без ордеру, тимчасово, мають
заборгованість по сплаті за проживання та комунальні послуги, не є
робітниками або учнями профліцею.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, представника позивача Чередниченко А.А., дослідивши матеріали справи
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких
підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення
з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив і оцінив
обставини справи, встановлені факти, надані сторонами докази, правильно
визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 був вселений до
гуртожитку без ордеру на підставі клопотання начальника Пролетарського РО ДГУ
УМВС України в Донецькій області і резолюції керівника професійного ліцею
від 15.10.1999 року. На момент звернення до суду ОСОБА_2 в гуртожитку
не зареєстрований, але фактично проживає. Його дружина, відповідачка по справі,
ОСОБА_1 , була тимчасово зареєстрована в гуртожитку з 19.06.2001 року
по 19.02. 2001 року, з 10.09. 2002 року по 10.09.2003 року, з 03.10.2003
року по 01.10.2004 року та з 25.07. 2006 року. На червень 2010 року
заборгованість відповідачів за проживання в гуртожитку складала 3137 грн. 32
коп.
Задовольняючи позов про виселення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з
того, що порушення порядку вселення до гуртожитку, у якому не передбачено
проживання мешканців, окрім учнів, є підставою для виселення відповідачів з
гуртожитку у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх проживання у ньому.
Суд дійшов висновку, що відповідачі підлягають виселенню без надання іншого
жилого приміщення, оскільки вони не відноситься до осіб, вказаних у ст. ст.
125, 132 ЖК України.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої
інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі була вселені у гуртожиток
тимчасово на підставі їх заяв.
Як встановлено ст. 127 ЖК України, для проживання працівників, робітників,
студентів і учнів, а також інших громадян на період роботи та навчання можуть
використовуватися гуртожитки. Проте відповідачі не є працівниками або учнями
ліцею.
В пункті 1.6 Уставу Донецького професійного ліцею автосервісу, затвердженого
першим заступником Міністра освіти і науки України 28.03.2006 року, вказано, що
ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного
казначейства, штамп, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм
найменуванням. (а. с. 36)
Згідно довідці управління державної політики у сфері матеріально-технічного
розвитку Міністерства освіти і науки України від 16.07.2010 року №14/5-6-225,
відповідно до встановлених законодавством України нормативів матеріально-
технічного забезпечення діяльності навчальних закладів майно (будівлі, споруди
інші основні засоби та матеріальні цінності), що знаходиться на балансі ліцею є
державною власністю, у сфері управління Міністерства освіти і науки та
закріплене за ліцеєм на праві оперативного управління, зокрема гуртожиток, що
знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Управління житлового господарства Донецької міської ради у довідці від
22.12.2010 року № 03/14-1125 зазначає, що гуртожиток по АДРЕСА_1,
1974 року забудови, знаходиться у державній власності і на балансі ліцею. ( а.
с. 68). З інвентарної справи вбачається, що будівля по АДРЕСА_1 є
гуртожитком. Це випливає також з рішення виконкому Донецької міської ради №
6/120-2 від 18 березня 1971 року про виділ Донецькому виробничому
міжобласному управлінню «Укрглававтотехобслуговування» земельної ділянки
під будівництво комплексу профтехучилища, до складу якого входить і
гуртожиток.( а.с.80).
Відповідно до ч. 3 ст. 326 ЦК України, управління майном, що є у державній
власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених
законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
З огляду на викладене, ліцей є юридичною особою, яка має на праві оперативного
управління гуртожиток та наділена правом здійснювати певні дії щодо вказаного
нерухомого майна.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги та приходить до
висновку, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про
виселення відповідачів з гуртожитку.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не залучений
до участі у справі орган опіки та піклування не може служити підставою для
скасування рішення суду, оскільки інтереси неповнолітніх дітей в суді
представляли їх батьки – відповідачі по справі.
При встановленні зазначених фактів та ухваленні рішення судом першої інстанції
не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми
матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів
апеляційної скарги не має.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції
- залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303,307,308, 313-315 ЦПК України,
апеляційний суд,-
У Х В А
Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 05 листопада
2010 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і
може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду
України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з
дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: