Справа №22- 5652/2010                                                    

Головуючий у І інстанції Федотова В.М. Категорія

46                                                                                

                Доповідач Песоцька Л.

І.                                                            

У Х В А Л А

 Іменем України

           1 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Донецької області у складі:

               головуючого Песоцької Л.І.

               Сорока Г.П., Ігнатоля Т.Г.

               при секретарі Грішко С.В.      

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8 і ОСОБА_9, третя особа

ОСОБА_10, про визнання дійсними договорів купівлі-продажу

квартири і автомобіля, визнання права власності на квартиру та автомобіль,

стягнення вартості ? частки автомобіля за апеляційною скаргою позивача на

рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10

серпня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

           У грудні 2008 року в інтересах ОСОБА_3 в суд звернувся її

представник ОСОБА_11 з позовом до ОСОБА_4 про визнання автомобіля та

квартири спільною сумісною власністю, визнання права власності на ? частку

квартири та автомобіля і стягнення з відповідача на її користь вартості ?

частки автомобіля, посилаючись на те, що з листопада 1996 року по жовтень 2008

року сторони проживали однією сім’єю і за спільні кошти придбали квартиру № 32

в АДРЕСА_1 у м. Маріуполі та автомобіль NISSAN

X-TRAIL, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

         У грудні 2009 року ОСОБА_11 звернувся з додатковою позовною заявою

і, посилаючись на ті ж обставини, просив визнати дійсними договір купівлі-

продажу спірної квартири, яка була   придбана 3 вересня 2001 року у ОСОБА_7 та

ОСОБА_9 на товарній біржі без нотаріального посвідчення; договір купівлі-

продажу автомобіля NISSAN X-TRAIL, державний номер НОМЕР_1, придбаний у 2007

році у ОСОБА_5 за довіреністю на право управління та розпорядження

автомобілем; визнати зазначені квартиру та автомобіль спільним сумісним майном

сторін і визнати за ОСОБА_3  право власності на ? частку квартири та

автомобіля.

           Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 10 серпня 2010 року у задоволенні позовів ОСОБА_3 до ОСОБА_4

про визнання дійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у м. Маріуполі та автомобіля NISSAN X-TRAIL, 2003 року

випуску, державний номер НОМЕР_1, визнання  квартири АДРЕСА_1 у м. Маріуполі та автомобіля NISSAN X-TRAIL, 2003 року

випуску, державний номер НОМЕР_1, спільною сумісною власністю, визнання за нею

права власності на ? частку зазначених квартири та автомобіля і  стягнення з

ОСОБА_4 на її користь вартості ? частки автомобіля відмовлено.

           В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення

суду, посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального

права.  

           Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 і її

представника ОСОБА_11, які підтримали скаргу, перевіривши матеріали справи,

обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає

відхиленню з таких підстав.

          У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд

відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд

першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і

процесуального права.

          Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з

одних лише формальних міркувань.

          Судом встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_4 з 1996 року по

2008 рік проживали однією сім’єю.

          ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від

14 серпня 2000 року продав ОСОБА_12 АДРЕСА_2 у місті Маріуполі за 7000 грн. За укладеним на товарній біржі

договором купівлі-продажу від 3 вересня 2001 року продавці ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8 і ОСОБА_9 продали, а покупець ОСОБА_4 придбав за

7211 грн. трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 у місті

Маріуполі.

          ОСОБА_5 31 травня 2007 року надав ОСОБА_4 і ОСОБА_3

В. довіреність    на право розпорядження та управління автомобілем NISSAN

X-TRAIL, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1, належним йому на праві

власності; 16 квітня 2010 року він надав довіреність ОСОБА_4 і ОСОБА_15. на право розпорядження та управління зазначеним автомобілем.

          Відмовляючи у задоволенні позовів, суд виходив з того, що позивачка

не надала доказів    обґрунтованості своїх вимог. З таким висновком не можна не

погодитись.

          Відповідач ОСОБА_4 не визнав позовні вимоги ОСОБА_3

          З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 з 1988 року по 9

березня 2001 року знаходилася у шлюбі з ОСОБА_13 (а.с.9), а ОСОБА_4

В. з 1989 року по 1998 рік - у шлюбі з ОСОБА_14 (а.с.11-13).

          ОСОБА_4 працював і працює по теперішній час на закордонних судах

і має заробітну плату (а.с.196-205).

          На підставі свідоцтва про право власності в порядку спадкування від

16 січня 1997 року він мав на праві приватної власності двокімнатну АДРЕСА_4 у місті Маріуполі, яку продав у 1998

році.

          3 липня 1999 року ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу купив

однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 у місті

Маріуполі (а.с.207), яку продав 14 серпня 2000 року ОСОБА_12 за 7000

грн. (а.с.207).

          3 вересня 2001 року він придбав за договором купівлі-продажу,

укладеним на товарній біржі з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та

ОСОБА_9, за 7211 грн. трикімнатну АДРЕСА_1 у місті Маріуполі (а.с.18), в якій зареєструвався.

          Позивач ОСОБА_3 за свідоцтвом про право власності від 20 травня

1993 року є співвласником двокімнатної АДРЕСА_3 у місті Маріуполі, в якій проживає і зареєстрована з 1991 року (а.

с.9, 15).

          За даними відділу державтоінспекції ГУ МВС України в Одеській області

автомобіль NISSAN X-TRAIL, 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1,

належить на праві власності ОСОБА_5 (а.с.50).

          ОСОБА_5 31 травня 2007 року видав ОСОБА_4 і ОСОБА_3

В. довіреність, якою надав їм від його імені право користуватися та

розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного

засобу від 23 серпня 2005 року автомобілем NISSAN X-TRAIL, 2003 року випуску,

державний номер НОМЕР_1, терміном дії до 31 травня 2010 року (а.с.54); а 16

квітня 2010 року таку ж довіреність видав ОСОБА_4 і ОСОБА_15 (а.с.

186).

          Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає встановленим, що

відповідач ОСОБА_4     мав на праві власності в порядку спадкування

квартиру, після продажу якої купив другу квартиру, а потім спірну квартиру; він

один в установленому законом порядку вселявся і реєструвався в придбаних

квартирах.

          Доказів тому, що спірна квартира була придбана за її участі і для

сумісного з нею проживання, позивачкою не надано.  

          Спірний автомобіль NISSAN X-TRAIL належить на праві власності

ОСОБА_5  

          Довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на

автомобіль.

          Тому посилання позивача на те, що вони з відповідачем купили цей

автомобіль у ОСОБА_5, є неспроможними.  

          Крім того, згідно з ч. 2 ст. 220 ЦУ України, якщо сторони домовилися

щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і

відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася

від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У

цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

          У відповідності з роз’ясненнями викладеними у п. 13 постанови Пленуму

Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику

розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір

про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам

необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується

щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній

реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210

та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не

створюють прав та обов'язків для сторін.

         Тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовів ОСОБА_3

про визнання   дійсними договорів купівлі-продажу спірних квартири та

автомобіля, визнання спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4 спірних

квартири та автомобіля.

          Не погоджуючись з  рішенням суду, ОСОБА_3 у скарзі наводить ті

ж доводи, які були предметом перевірки суду і які не спростовують висновки суду.

          Не можна погодитись з її доводами та висновком суду про те, що вона з

1996 року проживала однією сім’єю з ОСОБА_4, оскільки, як встановлено і

не заперечується сторонами, ОСОБА_4 до 1998 року знаходився у шлюбі з

ОСОБА_14, а ОСОБА_3 – до 9 березня 2001 року у шлюбі з ОСОБА_13.  

          Між тим, цей висновок суду сам по собі не вплинув на правильність

постановленого судом рішення.

          Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 215 ЦПК України, 15,

210, 220, 657 ЦК України, ст. 74 СК України, підстав для його скасування не

встановлено.  

          Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

          апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

          Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 10 серпня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути

оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді