Справа № 22ц-2974/2011
Головуючий у 1 інстанції Кононихіна Н.Г.
Категорія
25
Доповідач Новосьолова Г.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011
рок
м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Шевченко В.Ю.,
суддів: Ларіна Н.О., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства «Страхової компанії «Універсальна» на рішення
Червоногвардійського районного суду міста Макіївка від 04 лютого 2011 року по
цивільній справі за позовом ОСОБА_1, Публичного
акціонерного товариства «ОТП БАНК» до Відкритого акціонерного товариства
«Страхової компанії «Універсальна» про стягнення страхового відшкодування,
ВСТАНОВИВ:
03 березня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії «Універсальна» про
стягнення страхового відшкодування у розмірі 63 717, 82 гривні мотивуючи свої
вимоги наступним, він має на праві власності автомобіль марки «Mitsubishi
Lancer» державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.
18 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір
добровільного страхування наземного транспорту за №32-31/009401 Р. Предметом
договору страхування між позивачем та відповідачем відповідно до п.1.1 Договору
є майнові інтереси, які не суперечать закону, і пов’язані із володінням,
користуванням та розпорядженням застрахованого автомобілю і обладнання до
нього.
26 грудня 2007 року позивач відповідно до кредитного договору №CL-104/201/2007
укладеному із Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» отримав кредит у
розмірі 24 409,30 доларів США на купівлю автомобілю марки «Mitsubishi».
14 липня 2008 року у результаті дорожньої транспортної пригоди, що є страховим
випадком, автомобілю були причинені технічні пошкодження, у зв’язку з чим
матеріальна шкода складає 63 717,82 грн., що підтверджується актом дефектовки.
При зверненні до відповідача про виплати страхового відшкодування, останній
відмовився сплачувати страхове відшкодування, тому позивач вважає що його права
порушені та він був змущений звернутися за захистом своїх прав до суду. Позивач
01 грудня 2010 року доповнив свої позовні вимоги та просив стягнути у рахунок
часткового погашення заборгованості по кредиту з відповідача страхове
відшкодування у розмірі 63 717,82 грн. Стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Червоногвардійського районного суду міста Макіївка від 04 лютого 2011
року позовні вимоги ОСОБА_1, Публичного акціонерного
товариства «ОТП БАНК» до Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії
«Універсальна» про стягнення страхового відшкодування задоволені.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Страхової компанії
«Універсальна» на користь ОСОБА_1 суму страхового
відшкодування у розмірі 63 717,82 грн. на рахунок Публічного акціонерного
товариства «ОТП БАНК» в рахунок часткового погашення заборгованості з боку
ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-104/201/2007 від 26
грудня 2007 року , укладеним ним з Публічним акціонерним товариством «ОТП
БАНК». Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення суду, з наступних підстав:
- судом першої інстанції не повно з’ясовані обставини, що мають значення для
вирішення справи, а саме позивачем усупереч вимогам ПДД під час настання ДТП 14
липня 2008 року приблизно о 06 годині 30 хвилин, застрахований автомобіль
позивача вже мав несправності, викликані подією 13 липня 2008 року, а саме
пошкодження правої сторони автомобілю; правого дзеркала заднього виду та
задньої підвіски, що свідчить проте що позивачем експлуатувався застрахований
автомобіль з технічними несправностями, у технічному стані що не відповідає
вимогам ПДД та правил технічної експлуатації,
- судом першої інстанції не взято до уваги, що подія ДТП 14 липня 2008 року
підпадає під виключення із страхових випадків за договором, тому відсутні
правові підстави для визнання події страховим випадком та виплати страхового
відшкодування,
- судом першої інстанції не прийнято до уваги, що позивачем у супереч договору
страхування без погодження з відповідачем були проведені відновлювані роботи
автомобіля та вибір СТО з відповідачем.
В апеляційний інстанції позивач та представник позивача підтримали доводи
апеляції.
Відповідач у судове засідання не з’явився, але надав заяву про розгляд
справи за їх відсутності.
Відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших
осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю доповідача, позивача, представника позивача апеляційний
суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається наступне, 18 грудня 2007 року між
позивачем та відповідачем був укладений договір добровільного страхування
наземного транспорту за №32-31/009401 Р, та додатковий договір №1 до основного
договору (а.с.68-75).
27 грудня 2007 року між позивачем та Закритим акціонерним товариством «ОТП
Банк» укладений кредитний договір №CL-104/201/2007 відповідно до якого позивач
отримав кредит у розмірі 24 409,30 доларів США на купівлю автомобілю марки
«Mitsubishi Lancer»(а.с.173-174).
08 серпня 2008 року постановою Червоногвардійського районного суду м.
Макіївка ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст..
124 КоАП України у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34 гривні, за те
що 13 липня 2008 року керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer» державний номер
НОМЕР_1 на 165 км. Автотраси Донецьк – Маріуполь с. Новотроіцьке, при русі
виникла небезпека для руху і перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний
виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості і зупинки транспортного засобу
і скоїв наїзд на дорожній знак, при цьому автомобіль отримав механічні
пошкодження (а.с.45).
19 серпня 2008 року постановою Червоногвардійського районного суду м.
Макіївка ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст..
124 КоАП України у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 68 гривень, за
те що 14 липня 2008 року о 06 годин 30 хвилин у Червоногвардіському районі м.
Макіївка, ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer» державний номер
НОМЕР_1 не був уважним, не врахував дорожню обстановку, відволікся від
керування та скоїв наїзд на автомобіль КАМАЗ-5511 державний номер НОМЕР_2.
Від зіткнення автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. (а.с.46)
15 липня 2008 року позивач із письмовою заявою звернувся до відповідача про
настання страхового випадку 14 липня 2008 року
Але, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з тих
підстав, що відповідно до п.п. 2.1.4. , п.2.1 розділу 2 загальної частини
договору не визнаються страховими випадками і не підлягають страховому
відшкодуванню збитки по подіях, які відбулися внаслідок вчинення наступних дії:
використання ТЗ в технічному стані, що не відповідає вимогам Правил дорожнього
руху та (або) з порушенням правил технічної експлуатації ТЗ, отже враховуючи,
що автомобіль отримав ушкодження ще 13 липня 2008 року, а потім 14 липня 2008
року, ця подія підпадає під виключення із страхових випадків.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача, прийшов до висновку
про те що, позивач отримавши раніше через ДТП 13 липня 2008 року механічні
пошкодження у вигляді: задньої підвіски та правого дзеркала заднього виду, не
мав можливості вжити заходів для усунення несправності у автомобілі на місце,
тому позивач 14 липня 2008 року з метою ремонту на належному йому автомобілю
направився на СТО, але знов попав у ДТП при цьому автомобіль отримав механічні
пошкодження. Суд вказав що пошкодження задньої підвіски не підпадають під
заборону експлуатації згідно ПДР, автомобіль після випадку 13 липня 2008 року
міг продовжувати рух, тормозна система, шини, колеса і інше обладнання були не
пошкоджені. Але, що стосується пошкодження правого дзеркала заднього виду, то у
випадку виникнення цих несправностей згідно правил ПДР, водій повинен вжити
заходів для їх усунення, а якщо це зробити не можливо – рухатися коротшим
шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з
виконання вимог п.9.9. і 9.1 Правил. Крім цього, позивач відмовив в узгодженні
порядку дії щодо вибору підприємства, яке буде здійснювати ремонт автомобілю та
не надав письмову згоду на ремонт автомобілю, тому що у цілому відмовив у
виплаті страхового відшкодування.
Однак з таким висновком не можна погодитися, оскільки суд першої інстанції
дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов* язана довести ті
обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що
міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від
18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і
всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу
своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у
судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та
допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення
містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі
достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
За положеннями ст. ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування одна
сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового
випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі,
визначеній у договорі , грошову суму (страхову виплату). Страховик зобов'язаний
у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк,
встановлений договором.
Згідно із ст. 990 цього Кодексу страховик здійснює страхову виплату
відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його
правонаступника) або іншої особи, визначеної договором , і страхового акта
(аварійного сертифіката).
Відповідач звернувся до позивача із письмовою заявою про виплату
страхового відшкодування у зв’язку із страховим випадком 14 липня 2008 року,
але получив відмову від позивача.
Статтею 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової
відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004
року із подальшими змінами, передбачено, що після розгляду страховиком наданих
йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну
пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або
відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня
прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику
письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
Пунктом 32.2 статтею 32 цього Закону передбачені випадки, коли шкода не
відшкодовується, відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не
відшкодовує: шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який
спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Частиною 2 ст. 991 ЦК України вказане наступне, договором страхування
можуть бути передбачені інші підстави для відмови здійснити страхову виплату,
якщо це не суперечить закону.
Відповідач відповідно до постанови суду був притягнутий до адміністративної
відповідальності за ст..124 КоАП України, у зв’язку з тим, що 13 липня 2008
року керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer» скоїв дорожньо – транспортну
пригоду, при цьому автомобіль отримав механічні.
14 липня 2008 року трапилося ДТП за участю застрахованого ТЗ під керуванням
відповідача ОСОБА_1, який здійснив наїзд на автомобіль КАМАЗ, внаслідок ДТП
автомобіль отримав пошкодження передньої лівої частини кузова.
Відповідно до п.2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього
руху водій зобов’язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно
справний стан і комплектність транспортного засобу, з огляду на те, що
транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки й отже експлуатація з його
підвищеною небезпекою для учасників дорожнього руху, воно завжди повинне бути в
справному стані.
Згідно п.31.1 цих Правил, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання
повинні відповідати вимогам стандартів, що стосується безпеки дорожнього руху
та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації,
інструкцій підприємств – виробників та іншої нормативно – технічної
документації.
Зокрема відповідно до п.п. 31.4.7 Правил забороняється експлуатація
транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних
несправностей і невідповідності таким вимогам: немає передбачених конструкцією
транспортного засобу стекол, дзеркал заднього виду. Дзеркала заднього виду
призначені для поліпшення оглядовості й одержання водієм інформації про дорожню
обстановку, що складається за його транспортним засобом, що необхідно для
прийняття їм правильного рішення по керуванню транспортним засобом.
Всупереч цим вимогам, під час скоєного ДТП 14 липня 2008 року застрахований
транспортний засіб вже мав несправності, викликані подією 13 липня 2008 року, а
саме пошкодження правої сторони автомобіля, правого дзеркала заднього виду та
задньої підвіски.
Так, відповідно до п.п.2.1.4 договору страхування не визнаються страховими
випадками і відповідно не підлягають страховому відшкодуванню збитки по подіях,
які відбулися внаслідок вчинення страхувальником, його представником, або
водієм, або внаслідок вчинення за їх вказівкою чи з їх вини іншими особами
наступних дій: використання ТЗ та (або) додаткового обладнання не за цільовим
призначенням, в технічному стані що не відповідає вимогам Правил дорожнього
руху та (або) з порушенням правил технічної експлуатації ТЗ.
Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції не можна вважати законними
та обгрунтованими, оскільки допущені порушення норм матеріального й
процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору, тому
рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення
про відмову у задоволені позовних вимог позивача.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої
інстанції.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є
невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Страхової
компанії «Універсальна» – задовольнити.
Рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївка від 04 лютого
2011 року скасувати.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1, Публичного
акціонерного товариства «ОТП БАНК» до Відкритого акціонерного товариства
«Страхової компанії «Універсальна» про стягнення страхового відшкодування
відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним
законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ.
Головуючий
Судді