Справа № 22ц- 3254 Головуючий у 1 інстанції Ларіонова Н.М.
Категорія 46 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
У х в а л а
Іменем України
18 травня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О.,
Принцевської В.П.
при секретарі Рачинському Д.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну
справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14
лютого 2011 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання квартири об"ктом
особистої приватної власності,
Встановив:
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2011
року квартира АДРЕСА_1 визнана
спільною сумісною власністю сторін, в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить змінити рішення суду в частині
відмови в задоволенні її позовних вимог, вселити її в квартиру, визначити
порядок користування квартирою, посилаючись на те, що висновки суду в частині
вирішення її позову не відповідають доказам по справі, не ґрунтуються на нормах
матеріального права.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити
нове рішення, яким визнати за ним право власності на спірну квартиру,
посилаючись на те, що суд не врахував докази по справі про те, що спірна
квартира є його особистою власністю, висновки суду про те, що квартира є
сумісною власністю подружжя не ґрунтуються на доказах по справі, на нормах
матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у
зареєстрованому шлюбі з 18.10.1997 року, під час шлюбу на підставі договору
купівлі-продажу від 20.04.2000 року придбали спірну квартиру 23 будинку 198 по
вулиці Куйбишева в м. Донецьку. Суд дійшов до висновку, що спірна квартира є
сумісною власністю подружжя, тому відмовив в задоволенні позовних вимог
відповідача про визнання квартири його особистою власністю. Суд відмовив в
задоволенні позовних вимог позивачки про розподіл квартири, визначення порядку
користування квартирою, оскільки вважав, що позовні вимоги в даній частині не
доведені.
В судовому засіданні позивачка, її представник підтримали доводи
апеляційної скарги позивачки, відповідач, його представник підтримали доводи
апеляційної скарги відповідача.
Заслухавши доповідача, доводи сторін, їх представників, дослідивши
матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають
відхиленню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг висновки суду не
спростовують.
Вирішуючи спір, суд дійшов до висновку, що спірна квартира є сумісною
власністю подружжя, позовні вимоги відповідача щодо визнання квартири його
особистою власністю безпідставні. Такий висновок суду відповідає доказам по
справі, ґрунтується на законі.
Встановлено, що 18 жовтня 1997 року сторони зареєстрували шлюб, 20 квітня
2000 року на підставі договору купівлі-продажу придбали спірну квартиру.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС УРСР, який діяв на час придбання спірного
нерухомого майна, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною
сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і
розпорядження цим майном.
Звернувшись до суду з позовом, відповідач наполягав на тому, що квартира є
його особистою власністю, оскільки придбана за гроші від продажу належної йому
квартири в м. Черкасах, на придбання спірної квартири не були використані
сумісні гроші подружжя. Такі доводи відповідача правильно не прийняті судом до
уваги, оскільки жодного доказу, що спірна квартира придбана за особисті кошти
відповідачем не надано.
Оскільки відповідач не довів в судовому засіданні, що спірна квартира є
його особистою приватною власністю, суд першої інстанції дійшов до правильного
висновку про те, що квартира є сумісною власністю подружжя, задовольнивши
позовні вимоги позивачки.
Доводи апеляційної скарги відповідача висновки суду не спростовують,
підстав для задоволення скарги апеляційний суд не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не
інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього
Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до суду з
позовом про визнання спірної квартири сумісною власністю подружжя, про розподіл
квартири та визнання порядку користування спірною квартирою. Суд першої
інстанції задовольнив позовні вимоги позивачки про визнання спірної квартири,
відмовив в позові про розподіл квартири, оскільки в квартирі, яка розташована в
багатоквартирному будинку неможливо зробити окремі виходи, що унеможливлює
розподіл в натурі приміщення.
У встановленому ст. 11 ЦПК порядку позивачка не пред»являла позовні вимоги
про визначення часток у спільному сумісному майні подружжя, тому доводи
апеляційної скарги позивачки про те, що суд безпідставно не визначив частки у
спільному майні подружжя безпідставні. Також не можуть бути прийняті до уваги
доводи апеляційної скарги позивачки щодо не вирішення питання про її вселення в
спірну квартиру, оскільки позовні вимоги про вселення також не пред»явленні.
Позивачка в своїх поясненнях до позову (а. с. 24) просила вселити її в
квартиру, проте такі вимоги у встановленому ст. 11 ЦПК порядку не пред»
являлись, суд першої інстанції їх не розглядав, позивачка не позбавлена
можливості пред»являти позовні вимоги про вселення, про визначення часток тощо.
Доводи апеляційної скарги позивачки щодо неправильної відмови в задоволенні
її позовних вимог про визначення порядку користування спірної квартирою також
не можуть бути прийняті до уваги. В позовній заяві (а. с. 4) позивачка просила
визначити порядок користування спірною квартирою, але в заяві не зазначений
порядок, який обрала позивачка та саме який порядок вона просить встановити. За
таких обставин суд не мав підстав для визначення порядку користування
квартирою, позивачка також не позбавлена можливості пред»являти вимоги щодо
встановлення конкретного порядку користування квартирою, яка належить
колишньому подружжю на праві сумісної власності.
Доводи апеляційних скарг сторін висновки суду не спростовують, підстав для
їх задоволення, зміни або скасування рішення апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3
відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 14 лютого 2011 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: