Справа №22- 5906/2010
Головуючий у І інстанції Помогайбо В.О. Категорія
24
Доповідач Песоцька Л.
І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Кочегарової Л.М., Ігнатоля Т.Г.
при секретарі Дерюгіній В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом
Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до ОСОБА_3 про стягнення 21294 грн. 66 коп. за апеляційною скаргою
позивача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 17 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2007 року Державне підприємство «Маріупольський морський
торговельний порт» звернулося в суд з даним позовом до ОСОБА_3,
посилаючись на те, що за заявою відповідача 29 і 30 липня 2002 року
Маріупольським морським портом з застосуванням плавкрану «Нептун 4» та буксиру
виконані роботи по підняттю затонулої яхти, яка належала на праві власності
відповідачу, але він відмовився оплатити вартість цих робіт в сумі 21294 грн.
66 коп.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької
області від 31 серпня 2007 року позов було задоволено.
Ухвалою того ж суду від 2 червня 2008 року за заявою ОСОБА_3
заочне рішення скасоване.
У вересні 2008 року ОСОБА_3 пред’явив позов до Державного
підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» про стягнення вартості
ремонтних робіт, посилаючись на пошкодження його яхти при виконанні
відповідачем робіт по її підняттю та транспортуванню.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 17 вересня 2010 року позов ОСОБА_3 про відшкодування шкоди виділено в
окреме провадження.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від17 вересня 2010 року у задоволені позову Державного підприємства
«Маріупольський морський торговельний порт» до ОСОБА_3 про стягнення
вартості наданої послуги відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення
суду і задоволення позову, посилається на порушення судом норм матеріального та
процесуального права, необґрунтовану відмову у позові, оскільки за заявою
відповідача портом виконані рятувальні роботи, вартість яких ним не оплачена.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника Державного
підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» ОСОБА_5, який
підтримав скаргу, відповідача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_6, які
заперечували проти скарги, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали
справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню,
рішення суду скасуванню з таких підстав.
У відповідності з ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в
ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що
викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом
апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим
суддею, який розглядав справу.
Судом встановлено, що 29 липня 2002 року в державне підприємство
«Маріупольський морський торгівельний порт» надійшла заява ОСОБА_3 про
підняття затонулої в Азовському морі в районі села Мелекіно Першотравневого
району Донецької області яхти УДД 344к, належної йому на праві власності.
Державним підприємством «Маріупольський морський торгівельний порт»
для виконання робіт по підняттю яхти був виділений плавкран «Нептун-4»,
вантажопідйомністю 100 тонн, та буксир.
За надані послуги відповідачу був виставлений рахунок від 31 липня
2002 року на суму 21294 грн. 66 коп., обчислену на підставі «Розрахунку
собівартості роботи судів портфлоту для підрозділів порту і сторонніх
організацій за планом на 2002 рік», яку відповідач не сплатив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що договір між
сторонами не був укладений, оскільки не були узгоджені його умови відносно ціни
послуги, періоду часу роботи плавкрану, його вантажопідйомності і інше, тому
відсутній обов’язок відповідача по оплаті 21294 грн. 66 коп. З обґрунтованістю
висновку суду погодитись не можна.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України для
забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладається здійснення
функції подання допомоги потерпілим.
Статтею 124 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що
у разі наявності вагомих підстав порт має право не дозволити власнику майна
піднімати затонуле майно своїми засобами або засобами обраної ним
суднопіднімальної організації. У цьому випадку підняття майна здійснює порт за
рахунок його власника.
За ст. 126 цього Кодексу майно, підняте портом згідно зі статтею 124
цього Кодексу, а також майно, підняте портом внаслідок того, що воно становило
безпосередню загрозу безпеці судноплавства, життю і здоров'ю людей або
забруднення навколишнього природного середовища (стаття 123 цього Кодексу),
може бути витребуване його власником протягом двох років з дня, коли майно було
фактично піднято. При цьому порту повинні бути відшкодовані вартість підняття
та інші завдані у зв'язку з цим витрати і збитки.
Якщо підняте майно реалізовано портом через неможливість або
недоцільність його зберігання, власнику майна повертається виручена від
реалізації сума за вирахуванням усіх витрат, понесених портом у зв'язку з
підняттям, зберіганням і реалізацією майна. При цьому, якщо виручена від
реалізації піднятого майна сума не покриває всіх витрат і збитків порту,
власник майна зобов'язаний відшкодувати їх порту.
Відмова від затонулого або піднятого майна не звільняє власника від
обов'язку відшкодувати порту його витрати і збитки у випадках, передбачених
статтями 123 і 124 цього Кодексу і цією статтею.
З матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2002 року, приблизно о 12
годині в Азовському морі на відстані 1,5 кілометра від берега в районі села
Мелекіно Першотравневого району Донецької області затонула яхта УДД 344К з 34
пасажирами і 2 членами екіпажа, яка належала на праві приватної власності
ОСОБА_3
В той же день ОСОБА_3 звернувся з письмовою заявою в державне
підприємство «Маріупольський морський торговельний порт», в якій просив
виділити плавкран для підняття яхти, яка затонула в морі в районі села
Мелекіно в 1,5 км від берега, гарантуючи оплату робіт (а.с.9).
29 - 30 липня 2002 року з використанням судна «А. Яковенко» 4 години
30 хвилин здійснювались роботи по переходу до місця затоплення яхти,
відкачуванню води з яхти, буксировці в порт; та 12 годин 25 хвилин - роботи за
допомогою плавкрану «Нептун-4» по переходу до місця затоплення, підйому яхти,
переходу в порт та її вивантаженню (а.с.8). Загальна вартість робіт склала
21294 грн. 66 коп. (а.с.6-8, 10).
Враховуючи встановлене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної
скарги позивача про неправильне визначення судом характеру правовідносин сторін
і необґрунтовану відмову у позові, заслуговують на увагу.
Обставини справи свідчать, що між сторонами виникли правовідносини по
виконанню рятувальних робіт, які регулюються, нормами Кодексу торговельного
мореплавства України. З позовної заяви вбачається, що виконанням саме таких
робіт обґрунтовувався заявлений позов.
В заяві ОСОБА_3 не зазначав конкретні умови виконання робіт по
підняттю його яхти і, як вбачається з пояснень представника позивача, даних
справи (а.с.8,10), позивачем з урахуванням конкретної ситуації, наявних
можливостей і доцільності визначались ці роботи, порядок їх виконання та
допоміжні засоби.
На незгоду відповідача про застосування при цих роботах плавкрану
«Нептун-4», представник позивача заперечив наявністю на той час саме цього
плавучого крану.
Посилання відповідача на те, що він звернувся в порт за вимогою
працівників правоохоронних органів, які припускали, що в яхті можуть
знаходитись потерпілі, оскільки у цей період велись пошукові роботи на морі; що
він не укладав договір з позивачем, як на підстави звільнення його від оплати
виконаних робіт, з урахуванням вищезазначеного не можуть бути прийняті до
уваги.
Позивачем в межах своїх функцій за заявою відповідача виконана робота
пор підняттю затонулої яхти, яка належала відповідачу, і останній повинен
оплатити вартість виконаної роботи.
Тому з ОСОБА_3 на користь державного підприємства
«Маріупольський морський торговельний порт» підлягає стягненню 21294 грн. 66
коп.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Жовтневого районного
суду міста Маріуполя з 2003 року знаходилась справа за позовом державного
підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» до ОСОБА_3 про
стягнення 21294 грн. 66 коп. Ухвалою зазначеного суду від 22 грудня 2006 року
позов порту був залишений без розгляду. З даним позовом порт звернувся в суд 23
травня 2007 року (а.с.2), тобто, з урахуванням положень ст. ст. 264, 265 ЦК
України і ст. 389 Кодексу торговельного мореплавства України, в межах строку
позовної давності.
У відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь
позивача підлягає стягненню відшкодування витрат на сплату судового збору в
сумі 319 грн. 43 коп. (212,95 + 106,48) та інформаційно-технічне забезпечення
розгляду справи в сумі 150 грн. (120 + 30).
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу Державного підприємства «Маріупольський морський
торговельний порт» задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області
від 17 вересня 2010 року скасувати.
Позов Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний
порт» до ОСОБА_3 про стягнення 21294 грн. 66 коп.
задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державного
підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» 21294 грн. 66 коп.
(двадцять одну тисячу двісті дев’яносто чотири) грн. 66 коп. і відшкодування
витрат на сплату судового збору в сумі 319 грн. 43 коп., інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи в сумі 150 грн.
Рішення забирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді