Справа 22ц-3875-2011
Головуючий у 1 інстанції Перетятько О.Ю.
Категорія
37
Доповідач Новосьолова Г.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 червня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Шевченко В.Ю.
суддів: Новосьолової Г.Г., Хейло Я.В.
при секретарі Коваленко М.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівка від 16
лютого 2011 року по цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про розділ спадкового майна,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Центрально – Міського районного суду м. Горлівка від 16 лютого
2011 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ спадкового майна відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 принесла апеляційну скаргу,
в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким
задовольнити її позовні вимоги, з наступних підстав:
- суд першої інстанції не роз’яснив її право про заміну відповідача та
необхідність надавати нею доказів щодо підтвердження своїх позовних вимог.
В апеляційний інстанції позивачка підтримала доводи своєї апеляції.
Відповідачка у судове засідання не з’явилася про час та місце розгляду
справи повідомлялась належним чином.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,
які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, дослідивши матеріали справи та
доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга
підлягає відхиленню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2010 року позивачка звернулася з
позовом до ОСОБА_2 про розділ спадкового майна, яке
залишилось після смерті її сина ОСОБА_3. Свої вимоги мотивує тим, що її син
ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2. Від
шлюбу народився ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
17 липня 2006 року шлюб між ними був розірваний, а ІНФОРМАЦІЯ_2 син позивачки ОСОБА_3 помер.
Після його смерті залишилося спадкове майно квартири та автомобіль,
яке за рішенням суду в інший цивільної справі було розділено між позивачкою, її
внуком ОСОБА_3 та відповідачкою у відповідних частках.
Позивачка вважає, що має право на частку майна у розмірі ? частини,
яке складається із меблів, предметів домашнього вжитку та особистих речей
спадкодавця.
Позивачка неодноразово змінювала позовні вимоги, останній раз просила
стягнути з відповідачки вартість майна у розмірі 58 628,75 гривень, а також
моральну шкоду у розмірі 500 000 гривен, та судові витрати.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що
міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від
18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і
всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу
своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у
судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та
допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення
містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі
достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог позивачки
виходив, з того що позивачкою не надано жодних доказів того, що ОСОБА_3 за
життя мав у власності майно найменувань та в кількості, зазначених у позовній
заяві і таке майно має вартість, вказану позивачкою в позові, також позивачкою
не доведено наявність майна, яке було власністю ОСОБА_3, характеристику
його майна, його вартість, тому підстав для задоволення позову про стягнення
частки вартості майна відсутні. Крім цього, судом першої інстанції відмовлено у
задоволені позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки між
сторонами виник спір про розподіл спадщини, а до цих правовідносин норми щодо
відшкодування моральної шкоди не застосуються. Виходячи із вказаних
обставин, апеляційний суд вважає привільним рішення суду першої інстанції про
відмову у задоволенні позовних вимог позивачки, оскільки відповідно до ст.ст.
11,60 ЦПК України, позивачкою не надано доказів того, що майно на яке
посилається остання знаходилось на час смерті її сина у квартирі відповідачки,
крім цього, як у суді першої інстанції так і апеляційній інстанції позивачкою
не надано доказів придбання цього майна ОСОБА_3, а також докази щодо
вартості цього майна.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те що, суд першої
інстанції не роз’яснив її право про заміну відповідача та необхідність надавати
нею доказів щодо підтвердження своїх позовних вимог, не заслуговують на увагу
оскільки їй надавалася правова допомога адвокатом згідно із договором від 21
липня 2010 року.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і
процесуального права. Підстав для його скасування не встановлено.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення
з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст..307, 308, 314 ЦПК України,
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівка від 16 лютого 2011
року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді