Справа № 22ц-2545                      Головуючий  у 1 інстанції Ясинський О.В.

Категорія 44                                 Доповідач Червинська М.Є.

__________________________________________________________________  

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

       6 квітня 2011 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                               головуючої: Червинської М.Є.

                                              суддів: Принцевської В.П., Папоян

В.В.

      при секретарі Проляпа О.В.

 Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Селидівського

міського суду Донецької області від 18 січня 2011 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право

користування жилим приміщенням,

                                                              Встановив:

     В листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 про визнання

таким, що втратив право користування жилим приміщенням. Посилалась на те, що є

власницею квартири, в якості члена її сім»ї в квартирі зареєстрований та

проживав відповідач. В квітні 2010 року відповідач припинив проживати в

належній її квартири, вважає, що його реєстрація перешкоджає її користуватися

та розпоряджуватися квартирою, просила визнати відповідача таким, що втратив

право користування спірним приміщенням.

      Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 18 січня 2011

року ОСОБА_1 визнаний таким, що втратив право користування

жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1,

він знятий з реєстрації в квартирі, на користь позивачки з відповідача стягнуті

судові витрати 45,50 гривень.

      В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити

нове рішення, посилаючись на порушення судом при розгляді справи норм

матеріального та процесуального права, на те, що висновки суду не відповідають

доказам по справі.

      Судом першої інстанції встановлено, що відповідач був зареєстрований та

проживав в квартирі, яка на праві власності належить позивачки, з квітня 2010

року відповідач припинив проживати в спірній квартирі. Суд дійшов до висновку,

що відповідач порушає право власності позивачки на користування та

розпорядження належної її квартири, тому задовольнив позовні вимоги та визнав

відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням.

      В судовому засіданні відповідач підтримав доводи апеляційної скарги,

позивачка, її представник просили скаргу відхилити.  

      Заслухавши доповідача, доводи відповідача, позивачки, її представника,

дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга

підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового

рішення з наступних підстав:

     Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування

рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є

порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального

права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються

на нормах матеріального права.

    Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції виходив з

того, що відповідач порушає права позивачки як власника жилого приміщення на

користування та розпорядження своєю власністю, тому визнав відповідача таким,

що втратив право користування жилим приміщенням. Проте з такими висновками

погодитись неможливо.

      Встановлено, що позивачка на підставі договору дарування є власницею

спірного жилого приміщення, відповідач був зареєстрований та проживав в

квартирі в якості  члена сім»ї власника квартири.

     Відповідно ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім»ї власника житла втрачає право

на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин

понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла

або законом.

    З позовної заяви позивачки, її пояснень в судовому засіданні вбачається, що

відповідач припинив проживання в спірній квартирі в квітні 2010 року, позовні

вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим

приміщенням, пред»явленні в листопаді 2010 року, за таких обставин передбачених

законом підстав для задоволення пред»явлених позивачкою вимог не має.

     Посилання суду першої інстанції на порушення прав власника приміщення, на

захист права власності позивачки не є підставою для визнання колишнього члена

сім»ї власника жилого приміщення таким, що втратив право користування жилим

приміщенням, оскільки зазначеною нормою матеріального права визначені підстави

для такого визнання, а саме відсутність в приміщенні без поважної причини понад

один рік.

    Оскільки встановлених законом підстав для визнання відповідача таким, що

втратив право користування жилим приміщенням не має, рішення суду підлягає

скасуванню, в задоволенні позовних вимог позивачки слід відмовити.

                 Керуючись ст. 307, п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, апеляційний

суд,

                                                     вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 18 січня 2011 року

скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування жилим

приміщенням,  відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: