Справа 22 – 5594/2010
року Головуючий у І
інстанції Лузан В.В.
Категорія
5
Доповідач Песоцька Л.І.
У Х В А Л А
Іменем України
11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Кочегарової Л.М., Козлова О.М.
при секретарі Тишкевич О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у
користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою відповідача на рішення
Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 7 квітня 2010
року,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з даним позовом до
ОСОБА_5, і посилаючись на те, що відповідач, власник земельної ділянки по
АДРЕСА_1, знесла стіну його сараю, встановила на його ділянці
огорожу та убиральню, просив зобов’язати її усунути перешкоди у користуванні
ним земельною ділянкою, знести огорожу, убиральню та звільнити його ділянку.
Заочним рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя
Донецької області від 7 квітня 2010 року позов задоволено. Зобов’язано ОСОБА_5. усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою АДРЕСА_2 шляхом звільнення
самочинно зайнятої частини ділянки з боку її будинку площею 13,86 кв. м та
переносу межі між земельними ділянками у бік будинку АДРЕСА_1 по всій довжині -
25,21 м. п. на ширину 0,22 м на початку ділянки та на 0,88 м в глибіні ділянки.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відшкодування витрат на сплату
судового збору в розмірі 51 грн., інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи – 30 грн. та на оплату судової експерти в сумі 1500 грн.
Ухвалою того ж суду від 3 червня 2010 року заява ОСОБА_5 про
скасування заочного рішення залишена без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування
рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову
ОСОБА_4, посилається на те, що судом порушені норми матеріального та
процесуального права, не враховано, що вона з 1984 року є власником будинку АДРЕСА_1, межу між земельними ділянками не порушувала, а саме
позивач зайняв її ділянку площею 2 кв. м.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_5, яка підтримала
скаргу, представника позивача ОСОБА_6, який заперечував проти скарги,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає,
що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд
першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і
процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з
одних лише формальних міркувань.
Згідно з ч. ч. 2-3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або
землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю,
навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною
ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки
здійснюється шляхом: а)визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки,
який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права
або створюють небезпеку порушення прав; в)визнання угоди недійсною; г) визнання
недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших,
передбачених законом, способів.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності
належить земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_2 у місті
Маріуполі. Відповідачка користується суміжною земельною ділянкою по АДРЕСА_1 переміщена вглибину
земельної ділянки АДРЕСА_2 на 22 см з початку червоної лінії і на 88 см вглибині
ділянки довжиною.
Задовольняючи позов і зобов’язуючи ОСОБА_5 усунути перешкоди у
користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою, яка йому належить на праві
власності, суд виходив з того, що межа між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1
переміщена вглибину земельної ділянки АДРЕСА_2. Цей висновок підтверджується
матеріалами справи.
З державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого
27 липня 2004 року вбачається, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки АДРЕСА_2 у місті Маріуполі, площею 0,1000 га (а.
с.7).
З державного акту, виданого 27 вересня 2004 року, вбачається, що
ОСОБА_5 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1,
загальною площею 0,044 га (а.с.107).
З планів меж земельних ділянок, зазначених у державних актах,
вбачається, що межа між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1
становить 24,27 м (а.с.7, 107).
З висновків судової будівельно-технічної експертизи вбачається, що
площа земельної ділянки ОСОБА_4 фактично становить 986,14 кв. м, а
ОСОБА_5 – 482,59 кв. м; конфігурація фактичної межі між зазначеними
земельними ділянками не відповідає конфігурації межі вказаної у державних актах
на право власності на ці ділянки. Межа зміщена вглибину земельної ділянки АДРЕСА_2
на ширину від 220 мм до 880 мм довжиною 25,21 м (а.с. 46-55).
З урахуванням встановленого суд обґрунтовано задовольнив вимоги
ОСОБА_4 і зобов’язав ОСОБА_5 звільнити зайняту ділянку позивача і
перенести межу у бік своєї ділянки по всій довжині - 25,21 м.п. на 0,22 м на
початку ділянки і на 0,88 м – в глибині ділянки.
Не погоджуючись з висновками суду, відповідач не спростувала їх.
В скарзі ОСОБА_5 посилається на те, що межа між спірними
ділянками не змінювалась тривалий час і її довжина становить 24,27 м. Дійсно,
за державними актами довжина межі між їх земельними ділянками - 24,27м. Але при
розгляді справи встановлено, що на час спору фактично довжина цієї межі
складала 25,21 м за рахунок її відступлення на ділянку АДРЕСА_2 (а.с.53).
Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 10, 60, 215 ЦПК України, ст.
ст. 373, 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України, підстав для його скасування не
встановлено.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області
від 7 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути
оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді