4
Справа №22-5948/2010
Головуючий у І інстанції Троян Л.Г. Категорія
37
Доповідач Песоцька Л.
І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.
при секретарі Стрілецькій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково
недійсним заповіту та визнання права власності на частину спадщини за
апеляційною скаргою позивача на рішення Волноваського районного суду Донецької
області від 8 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулась в суд з даними позовами до
ОСОБА_4
Вказувала на те, що її батьки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 2 листопада 1978
року придбали жилий будинок АДРЕСА_1
Волноваського району Донецької області. 9 січня 1979 року батьки розірвали
шлюб, але спільне майно не ділили. ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_5,
а ІНФОРМАЦІЯ_3 року – ОСОБА_6 При житті батько повідомив, що залишив
заповіт на її ім’я на спірний будинок. Після його смерті їй стало відомо, що на
вимогу ОСОБА_7, з якою батько знаходився у шлюбі з 1986 року, він
залишив заповіт на все майно на ім’я дружини. ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла
ОСОБА_7 і відповідач, її брат, звернувся в нотаріальну контору з заявою
про прийняття спадщини.
Посилаючись на те, що після смерті матері, ОСОБА_5, їй належить право на
? частину спірного будинку і після смерті батька, ОСОБА_6, - на ? (обов’
язкова частка), позивач просила визнати заповіт ОСОБА_6 частково
недійсним і визнати за нею право власності на частину спірного будинку після
смерті її батьків.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 8 липня 2010 року
визнано заповіт, посвідчений 15 травня 2007 року за реєстром № 382 виконкомом
Оленівської селищної ради Волноваського району від імені ОСОБА_6, яким
він заповідав все своє майно дружині ОСОБА_7, недійсним в ? частині. У
задоволенні позову про визнання права власності ОСОБА_3 на частку
спадщини у жилому будинку АДРЕСА_1 після смерті
ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду і
ухвалення нового рішення про задоволення її позовів про визнання за нею права
власності в порядку спадкування на ? частину жилого будинку АДРЕСА_1, яка належала її батьку, ОСОБА_6, і на ? частину
будинку, яка належала її матері, ОСОБА_5, посилається на те, що судом
порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_4
ОСОБА_8, яка заперечувала проти скарги, обговоривши доводи скарги,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню в частині відмови у
задоволенні позову про визнання права власності в порядку спадкування на
частину будинку після смерті ОСОБА_6 з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)
порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в
ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що
викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом
апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим
суддею, який розглядав справу.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що батьками
позивачки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, були ОСОБА_5 і
ОСОБА_6 (а.с.11).
За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 2 листопада 1978 року
ОСОБА_6 купив жилий будинок АДРЕСА_1
Волноваського району (а.с.80-81).
9 січня 1979 року шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 розірвано (а.с.12).
1 березня 1986 року ОСОБА_6 уклав шлюб зі ОСОБА_9 (а.с.62).
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла (а.с.11).
ОСОБА_6 15 травня 2008 року склав нотаріально посвідчений заповіт, яким
заповідав все своє майно ОСОБА_7 (а.с.69).
ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_6 (а.с.61). В нотаріальну контору з
заявами про прийняття спадщини звернулись 4 серпня 2009 року ОСОБА_7 і 13
жовтня 2009 року ОСОБА_3 (а.с.59-60).
ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_7 (а.с.83). З заявою про прийняття
спадщини 10 березня 2010 року звернувся її брат ОСОБА_4 (а.с.82, 85, 87).
Відмовляючи у позові про визнання за ОСОБА_3 права власності в
порядку спадкування на частку спірного будинку після смерті її матері,
ОСОБА_5, суд виходив з безпідставності цих вимог.
Не погоджуючись з висновком суду, позивач не надала докази, які б його
спростовували.
Крім того, ст. 548 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, яка діяла на час спірних
правовідносин, передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб
спадкоємець її прийняв.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1)
якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо
він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про
прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня
відкриття спадщини.
Заявляючи вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на майно
ОСОБА_5, позивач не надала докази про прийняття спадщини після її смерті.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у місті
Ровеньки Луганської області і згідно довідки Державної нотаріальної контори
міста Ровеньки Луганської області з заявою про прийняття спадщини після її
смерті ніхто не звертався (а.с.142).
Тому колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду в
зазначеній частині.
Згідно зі ст. 1241 ЦК України (в редакції 2003 року) малолітні, неповнолітні,
повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та
непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки,
яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
З урахуванням обставин справи та положень закону суд обґрунтовано визнав
заповіт ОСОБА_6, яким він заповідав все своє майно своїй дружині,
ОСОБА_7, недійсним в ? частці, оскільки встановлено, що ОСОБА_3
на час відкриття спадщини була непрацездатна за віком і тому мала право
спадкувати половину частки, яка б належала їй у разі спадкування за законом.
У відповідності з роз'ясненнями, викладеними у п.23 постанови Пленуму
Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у
справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за
письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому
цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній
конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину
судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися
до суду за правилами позовного провадження.
Зі справи вбачається, що між сторонами виник спір відносно права власності в
порядку спадкування на спірний будинок і нотаріальною конторою відмовлено їм у
видачі свідоцтв про право на спадщину.
Тому не можна не погодитись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 про
необґрунтованість рішення суду в частині відмови у визнанні за нею права
власності на спірний будинок в порядку спадкування після смерті батька.
У зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду в
частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання за нею
права власності на частку будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6
С. і ухвалити рішення про визнання за нею права власності на ? частку жилого
будинку АДРЕСА_1 Волноваського району.
В решті частини рішення суду має бути залишене без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Волноваського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 8
липня 2010 року скасувати у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування на жилий
будинок по АДРЕСА_1 Донецької
області після смерті ОСОБА_6.
Задовольнити частково позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування на жилий будинок
по АДРЕСА_1 Донецької області.
Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку
спадкування після смерті ОСОБА_6 на ? частину жилого
будинку по АДРЕСА_1 Донецької
області.
В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді