Справа №22-5920/2010
Головуючий у І інстанції Соловйов О.Л. Категорія
48
Доповідач Песоцька Л.
І.
У Х В А Л А
Іменем України
29 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних
справах апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Кочегарової Л.М., Сорока Г.П.
при секретарі Ушаковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення
додаткових витрат, пов’язаних з лікуванням дитини, за апеляційною скаргою
відповідача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької
області від 21 вересня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4
О. про стягнення додаткових витрат на лікування дитини.
Вказувала на те, що вони з відповідачем мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року
народження, який визнаний інвалідом дитинства у зв’язку із церебральним
паралічем та затримкою психомовного розвитку. На його лікування у лікарні
«Медифаст» з 2007 року по 2009 рік вона витратила 16210 грн., в інституті
проблем болі міста Києва з 10 травня по 14 травня 2010 року – 1270 грн. та на
проїзд у місто Київ і назад – 613 грн. 46 коп., а всього 18093 грн. 46 коп.
Просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь ? частину понесених витрат в
сумі 9046 грн. 73 коп., посилаючись на продовження лікування і необхідність
несення витрати.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21
вересня 2010 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 9046 грн.
73 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і
відмову у позові, посилається на те, що судом не враховані понесені ним
витрати: на лікування сина у сумі 3100 грн., організацію його поїздки на
оздоровлення в Грузію; комунальні послуги за дитину і дружину.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_4, який
підтримав скаргу, позивача ОСОБА_3, яка заперечувала проти скарги,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає,
що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно зі ст. 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на
дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була
подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані
особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом
тощо).
Судом встановлено, що сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є
інвалідом дитинства, проживає з позивачкою, і відповідач сплачує на нього
аліменти.
Задовольняючи позов, суд виходив з наявності особливих обставин, якими
викликані додаткові витрати на дитину. З таким висновком не можна не погодитись.
Зі справи вбачається, що син сторін ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1,
страждає тяжким захворюванням, церебральним паралічем, спастичним терапарезом
тяжкого ступеню і потребує лікування (а.с.7, 47).
Позивачем витрачено на його лікування, у тому числі, оперативне, у клініці
«Медифаст» у 2007 році - 3600 грн., у 2008 році – 3900 грн., у 2009 році - 8650
грн., в інституті проблем болі міста Києва у 2010 році – 1270 грн. та на
проїзд у м. Київ – 613 грн. 46 коп. (а.с.6, 47).
Враховуючи важкий стан здоров’я дитини сторін, важливість і виключну
необхідність її лікування, майновий стан позивача, яка працює вчителем і не має
можливості забезпечити необхідні витрати на лікування, обов’язок відповідача,
як батька, приймати участь у цих витратах, колегія суддів вважає, що суд
правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача
відшкодування ? частини вказаних витрат.
Доводи відповідача про те, що він у 2006 році витратив на операцію сина 3100
грн., судом не прийняті до уваги, оскільки витрати на лікування дитини сторони
несли з року її народження, але даний спір - про витрати за 2007-2010 роки.
Встановлено, що у 2008 році відповідач возив сина у Грузію до родичів і судом
обґрунтовано не прийняті понесені у зв’язку з цим витрати до уваги, оскільки
вони не пов’язані з його лікуванням.
Відповідач посилається на те, що судом не враховані його витрати в сумі 4073
грн. на оплату комунальних послуг. Між тим, належні докази таким витратам ним
не наведені.
Так, надана виписка з особового рахунку на ім’я ОСОБА_7 (а.с.37), яка не
може бути прийнята до уваги. З особового рахунку № НОМЕР_2 на його ім’я (а.с.42)
вбачається, що оплата не нараховується з жовтня 2005 року (а.с.42). З особового
рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що відповідач оплачує послугу водопостачання та
водовідведення, але з пояснень сторін вбачається, що позивач з сином не
користуються цією послугою, оскільки не проживають у квартирі (а.с.43-44).
До того ж ці витрати не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні питання про
необхідність несення витрат на лікування дитини.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.10, 60, 215 ЦПК України, ст. ст.180, 185
СК України, підстав для його скасування не наведено.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду Донецької області від 21 вересня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді