4
Справа №22-6038/2010
Головуючий у І інстанції Помогайбо В.О. Категорія
27
Доповідач Песоцька Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого Песоцької Л.І.
Кочегарової Л.М., Ткаченко Т.Б.
при секретарі Мамаєвій С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом
Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ
«ПриватБанк») до ОСОБА_3 про звернення стягнення на
предмет іпотеки і виселення та за зустрічним позовом про визнання недійсними
кредитного договору і договору іпотеки за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя
Донецької області від 4 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2009 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про
звернення стягнення в рахунок заборгованості перед банком в розмірі 32745,92
доларів США на квартиру АДРЕСА_1 у місті
Маріуполі шляхом продажу банком квартири від імені відповідача з укладанням
договору купівлі-продажу від його імені з будь-яким покупцем з отримання витягу
з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку усіх повноважень
для цього та про його виселення з зазначеної квартири зі зняттям з реєстрації.
У серпні 2009 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом про визнання
кредитного договору і договору іпотеки недійсними, посилаючись на те, що при
укладенні кредитного договору банк не надав йому інформацію про умови
кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, не попередив про валютні
ризики; в договорі відсутні прямі вказівки на суттєві умови, використовуються
посилання на інші пункти, які розташовані у різних частинах договору;
безпідставно передбачена сплата додаткових платежів, відсотків; договір містить
несправедливі умови про доведення інформації про заборгованість позичальника,
можливість зміни банком в односторонньому порядку відсотків, списання коштів з
поточних рахунків; договір укладений в іноземній валюті без наявності у банку
індивідуальної ліцензії; договір іпотеки викладений з порушенням вимог закону.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4
жовтня 2010 року позов ЗАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення задоволено.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №
MRT9GK04000038 від 6 грудня 2007 року в сумі 32745,92 доларів США звернено
стягнення на належну йому на праві приватної власності квартиру, загальною
площею 45,7 кв. м, яка розташована по АДРЕСА_1 у місті
Маріуполі Донецької області, шляхом її продажу ЗАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням
від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою
особою - покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а
також наданням банку усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
ОСОБА_3 виселений з зазначеної квартири зі зняттям з реєстраційного
обліку у Відділі у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб
ГУ МВС України в Донецькій області.
Стягнуто зі ОСОБА_3 відшкодування витрат на сплату судового збору в
сумі 1708 грн. 50 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи
в розмірі 30 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного
договору і договору іпотеки відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення
суду і ухвалення рішення про відмову у позовах ПАТ КБ «ПриватБанк» та
задоволення його позовів, посилається на порушення судом норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_3 і його представника
адвоката ОСОБА_5, які підтримали скаргу, обговоривши доводи скарги,
перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування
рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2)
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав
встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4)
порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального
права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в
ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що
викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом
апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим
суддею, який розглядав справу.
Судом встановлено, що за кредитним договором № MRT9GK04000038 від 6 грудня 2007
року ОСОБА_3 для придбання квартири отримав у позивача кредит в сумі
36777,50 доларів США зі сплатою за користування кредитом 0,92% в місяць (11,04%
на рік) з поверненням до 6 грудня 2018 року. У забезпечення виконання зобов’
язань позичальника 6 грудня 2007 року сторони уклали договір іпотеки, за яким
ОСОБА_3 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 у місті Маріуполі, вартість якої сторони визначили в 237350 грн.
ОСОБА_3 неналежно виконував свої зобов’язання по поверненню кредиту,
останній платіж по кредиту був у лютому 2009 року, і станом на 13 березня 2009
року мав прострочену заборгованість в сумі 32745,92 доларів США, а саме: за
кредитом в сумі 31812,74 доларів США, за відсотками в сумі 849,82 доларів США,
за комісією за користування кредитом – 65,80 доларів США і пені – 17,56 доларів
США.
Відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_3 про визнання недійсними
договорів кредиту та іпотеки, суд виходив з їх безпідставності. З таким
висновком не можна не погодитись.
Зі справи вбачається, що 28 листопада 2007 року ОСОБА_3 заповнив анкету-
заяву щодо надання йому кредиту у доларах США з відсотками 0,92 + 0,2 для
придбання квартири, в якій зазначив про те, що ознайомився і згоден з умовами
кредитування, які були йому надані у письмовій формі; отримав повну інформацію
про умови кредитування в ПриватБанку, зокрема, про форми кредитування з
коротким описом їх відмінностей; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит
може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з
оформлення договору; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти
повернення кредиту; можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
необхідність здійснення оцінки майна, переваги та недоліки пропонованих схем
кредитування (а.с.46).
3 грудня 2007 року Банком було прийняте рішення про надання ОСОБА_3
кредиту (а.с.46).
6 грудня 2007 року укладений оспорюваний кредитний договір з якого вбачається,
що сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов договору: мета, сума,
строк кредиту, умови і порядок його видачі та порядок погашення, спосіб
забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за
кредит (а.с.5-7).
В додатку №1 до кредитного договору зазначені умови кредитування та загальна
вартість кредиту з усіма витратами з попередженням, що валютні ризики під час
виконання зобов’язань за кредитним договором несе позичальник (а.с.48).
Зазначені договори та додаток №1 підписані сторонами.
Тому доводи ОСОБА_3 у скарзі на те, що при укладені кредитного договору
йому не була надана необхідна інформація про умови кредитування, сукупну
вартість кредиту та валютні ризики, спростовуються матеріалами справи.
Не можна погодитись і з посиланнями на невідповідність умов спірного договору
загальним засадам цивільного судочинства, положенням Закону України «Про захист
прав споживачів» щодо справедливості його умов через застосування для
визначення боргу, відсотків за користування кредитом грошового еквівалента
гривні до долара США та покладання ризику знецінення національної валюти на
нього, як позичальника.
Укладаючи договір позивач з’ясовував, на яких умовах він укладається, тому з
власної ініціативи на момент отримання коштів визначив для себе правила їх
отримання та повернення, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватись на
вимогу однієї зі сторін. Підстави вважати незаконними умови кредитного
договору, на які посилається боржник, відсутні.
Зростання курсу долара США - валюти кредиту не є підставою для визнання
договору недійсним. У позичальника існувала можливість, маючи намір укласти
договір на тривалий строк, передбачити в момент його укладення зміни курсу
гривні по відношенню до долару США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з
моменту введення в обіг національної валюти – гривні та її девальвації й
можливість отримання кредиту у національній валюті.
ПАТ КБ «ПриватБанк» має генеральну ліцензію та письмовий дозвіл Національного
банку України на здійснення валютних операцій, тому суд дійшов правильного
висновку про те, що надання ОСОБА_3 кредиту в доларах США з зобов’
язанням повернути кредит у доларах США, не суперечить вимогам чинного
законодавства України.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_3 отримав кредит для придбання квартири
і за договором купівлі-продажу від 6 грудня 2007 року придбав двокімнатну
квартиру АДРЕСА_1 у місті Маріуполі, яку
передав банку в іпотеку.
11 грудня 2007 року ОСОБА_3 зареєстрував своє право власності на
зазначену квартиру (а.с.14).
Відповідно до положень ч. 5 ст. 18 Закону України «Про іпотеку», у разі якщо
іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого
майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого
майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.
Тому неспроможні посилання у скарзі на те, що, оскільки право власності на
квартиру не було зареєстроване на час укладання договору іпотеки, цей договір є
недійсним.
Зі справи вбачається, що боржник письмово попереджався про необхідність
погашення боргу та про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.170).
Справа розглянута з участю належного позивача – Публічного акціонерного
товариства комерційний банк «ПриватБанк» (а.с.37), але в рішенні зазначено його
попереднє найменування – ЗАТ КБ «Приватбанк». Тому колегія суддів вважає
можливим змінити рішення суду і зазначити правильне найменування позивача.
Згідно ст. 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в
іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх
мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у
порядку, встановленому законом.
Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий
будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу
іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи
житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо
мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений
або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення
здійснюється на підставі рішення суду.
Частиною 3 статті 109 ЖК України передбачено, що звернення стягнення на
передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що
мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття
кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле
приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу
кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити
його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не
звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк
добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
З урахуванням зазначених положень закону, колегія суддів вважає, що рішення
суду в частині виселення ОСОБА_3 зі спірної квартири підлягає
скасуванню з відмовою у задоволені позову банку про його виселення, оскільки на
момент звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні підстави в розумінні
вимог ст. 3 ЦПК України щодо права позивача на звернення за захистом.
Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 4
жовтня 2010 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки змінити.
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до
ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки
задовольнити.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MRT9GK04000038 від
6 грудня 2007 року в розмірі 32745,92 доларів США звернути стягнення на
квартиру АДРЕСА_1 у м. Маріуполі Донецької
області шляхом її продажу Публічним акціонерним товариством комерційний банк
«ПриватБанк» іншій особі з отриманням правовстановлюючих документів на квартиру
і укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу
квартири.
Це ж рішення в частині виселення скасувати.
У задоволені позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк
«ПриватБанк» про виселення ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 у м. Маріуполі Донецької області відмовити.
Змінити рішення в частині відшкодування витрат на сплату судового збору.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного
товариства комерційний банк «ПриватБанк» відшкодування витрат на оплату
судового збору в розмірі 1700 грн.
В решті частини рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Судді