Справа № 22ц-3350 Головуючий у 1 інстанції Румілова Н.М.
Категорія 26 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
У х в а л а
Іменем України
6 квітня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Принцевської В.П.,
Папоян В.В.
при секретарі Проляпа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського
районного суду м. Горлівки Донецької області від 3 листопада 2010 року по
справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про
зобов"язання призначити та сплатити страхові виплати,
в с т а н о в и в :
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області
від 3 листопада 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-
Міському районі м. Горлівки про зобов"язання призначити щомісячну страхову
виплату та одноразову страхову виплату у зв"язку із встановленням стійкої
втрати працездатності відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, ухвалити
нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не
відповідають доказам по справі, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, є інвалідом 2 групи, висновком МСЕК від
19.04.2004 року позивачу встановлено 80 % втрати працездатності. На підставі
Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" він отримує пенсію - основну та додаткову,
компенсацію на оздоровлення. Суд дійшов до висновку, що позивач не має права на
отримання щомісячної страхової виплати та одноразової страхової виплати,
оскільки захворювання отримане позивачем під час ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи і не пов"язане з виконанням ним трудових обов"язків,
тому суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача до
відділення виконавчої дирекції.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги,
відповідач в судове засідання не з"явився, про час і місце розгляду справи
повідомлений.
Заслухавши доповідача, доводи позивача, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних
підстав:
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з
додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної
скарги висновки суду не спростовують.
Встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи 1 категорії, визнаний інвалідом 2 групи, отримує пенсію та суми на
оздоровлення в зв"язку із захворюванням отриманим під час перебування на ЧАЕС.
Відповідно до довідки МСЕК від 19.04.2004 року позивачу встановлено 80 % втрати
професійної працездатності у зв"язку з участю у ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов"язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхування
від нещасного випадку є самостійним видом заганообов"язкового державного
соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист,
охорона життя та здоров"я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Частиною 1 ст. 1 Закону визначено, що завданням страхування від
нещасного випадку є відшкодування шкоди, пов"язаної з втратою застрахованої
особи заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових
обов"язків, наданням їм соціальних послуг у зв"язку з ушкодженням здоров"я, а
також у разі їх смерті, здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх
сімей.
Відповідно до преамбули Закону України "Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" цей Закон
визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров"я
та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених
територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту
потерпілого населення.
Статтею 1 Закону передбачено, що зазначений Закон спрямований на захист
громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв"язання
пов"язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли
внаслідок радіоактивного забруднення території.
Аналіз наведених норм матеріального права надає підстави для висновку,
що для соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи діє спеціальний закон - Закон України "Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
положення Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" не можуть бути застосовані для захисту
громадянина, якій постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивач
отримав захворювання не під час виконання трудових обов"язків, а при ліквідації
наслідків Чорнобильської катастрофи, тому підстав для висновку, що відповідач
повинен призначити та сплачувати позивачу страхові вплати не має.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої
інстанції, висновки суду вони не спростовують, підстав для задоволення скарги
суд не вбачає.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,
Ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 3
листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: