Справа № 22ц-
3731/2011
Головуючий у 1 інстанції Андрєєв П.Ф.
Категорія
25
Доповідач Новосьолова Г.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011
року
м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новікової Г.В.
суддів: Шевченко В.Ю.,Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого
акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на рішення
Добропільського міськрайсуду від 10 лютого 2011 року по цивільній справі за
позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства
"Страхова компанія "Універсальна" про стягнення страхового відшкодування, пені
за несвоєчасно виплачене страхове відшкодування та моральної
шкоди
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Добропільського міськрайсуду м. Добропілля від 10 лютого 2011 року
позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства
"Страхова компанія "Універсальна" про стягнення страхового відшкодування та
моральної шкоди задоволені частково.
Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 3 900
гривен, пені у розмірі 390 гривен. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач Відкрите акціонерне товариство
"Страхова компанія "Універсальна" приніс апеляційну скаргу, в якій просить
скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити у задоволені
позовних вимог, з наступних підстав:
- судом першої інстанції не взято до уваги, не досліджено, не надано належної
об’єктивної оцінки доказів проте, що пошкодження внутрішнього меніска лівого
суглобу відноситися до травм. Страховим випадком вважається нещасний випадок,
що стався із застрахованою особою під час дії договору страхування. Але,
позивачем не надано жодних доказів, підтверджуючих факт отримання травми в
період дії договору страхування, тому підстав для здійснення страхової виплати
не вбачається.
- крім цього, договором страхування передбачені страхові виплати у різних
випадках, а саме при гострому або загострені хронічного захворювання
застрахованої особи, коли потребується оперативне втручання, стаціонарне
консервативне лікування, амбулаторне поліклінічне лікування та лікування в
умовах денного стаціонару, але судом першої інстанції не зясовані обставини, що
мають істотне значення для справи, не застосовані умови договору страхування,
правил страхування, тобто судом порушені норми матеріального права,
В апеляційний інстанції представник відповідача підтримав доводи апеляції.
Позивач у судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи
повідомлялась належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших
осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю доповідача, представника відповідача апеляційний суд
вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що 21 травня 2010 року позивачка
звернулась до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхова
компанія "Універсальна" про стягнення страхового відшкодування, пені за
несвоєчасно виплачене страхове відшкодування та моральної шкоди.
01 серпня 2008 року між позивачкою та відповідачем укладений Комплексний
договір №12-235/50/1 009475 добровільного страхування майна, страхування
медичних витрат, здоров’я на випадок хвороби та страхування від нещасних
випадків (а.с. 2-5).
З 11 вересня 2008 року по 14 жовтня 2008 року позивачка
знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні
Білозерськом міської лікарні з діагнозом: деформуючий остеоартроз лівого
колінного суглобу, з вираженим больовим синдромом, пошкодження внутрішнього
меніску лівого колінного суглобу як наслідок загального захворювання,
відповідно до повідомлення Білозерської міської лікарні, копії виписного
епікризу, листків непрацездатності (а.с.8-13) .
З 14 жовтня 2008 року по 02 грудня 2008 року позивачка лікувалася
амбулаторно.
04 грудня 2008 року позивачка звернулась з необхідними
документами (відповідно до комплексного договору) до відповідача для виплати
страхового відшкодування.
23 лютого 2009 року відповідно до письмового повідомлення за №2323/2,
відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування позивачки, мотивуючи
тім, що надані документи не підтверджують факт отримання травми в період дії
договору страхування (а.с.6).
Позивачка вважає, що згідно з умовами здійснення страхової виплати
викладеними у договорі, відповідач здійснює страхову виплату в залежності від
характеру медичної допомоги і строків неперервного лікування.
Позивачка вважає що відповідач повинен сплатити суми страхового відшкодування
у разі:
- оперативного втручання в умовах стаціонару, якщо термін безперервного
лікування більш 28 днів у сумі 2400 гривень,
- амбулаторного – поліклінічного лікування, якщо терміном безперервного
лікування більш 28 днів у сумі 1500 гривень,
- витрати на медикаментозні засоби при стаціонарному лікуванню на суму 1000
гривен,
- несвоєчасного здійснення виплати страхового відшкодування передбачена
відповідальність відповідача у вигляді пені за кожен день прострочення платежу
у розмірі 0,1 % від належної до виплати суми, але не більш 10% від розміру
страхової виплати, кількість пропущених днів складає 490 днів у сумі 490
гривен (з 04 грудня 2009 року дата подання документів до страхової компанії та
звернення до суду 21 травня 2010 року),
- моральна шкода на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» у сумі
2000 гривень.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов* язана
довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що
міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від
18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обгрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і
всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу
своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у
судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та
допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення
містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі
достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно визначив правовідносини,
що виникли між сторонами та обґрунтовано прийшов до висновку про часткове
задоволення заявлених вимог.
Висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на обставинах, які
встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з
нормами матеріального і процесуального законодавства.
Відповідно до вимог ст. ст. 979, 988 ЦК України за договором страхування
одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події
(страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій
особі, визначеній у договорі , грошову суму (страхову виплату). Страховик
зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у
строк, встановлений договором.
Згідно із ст. 990, 991 цього Кодексу страховик здійснює
страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника
(його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором , і страхового
акта (аварійного сертифіката. Договором страхування можуть бути передбачені
інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить
закону.
Але, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції
підлягає зміни у частині стягнення страхового відшкодування та пені, оскільки
при проведенні розрахунку суд помилково виходив із загальної страхової суми
замість страхової суми, яка відноситься до кожного страхового випадку. Таким
чином, з відповідача необхідно стягнути відповідно до страхового випадку пункт
«С»: гостре або загострення хронічного захворювання застрахованої особи, що
вимагає оперативного втручання, стаціонарного консервативного лікування,
амбулаторно – поліклінічного лікування та лікування в умовах денного стаціонару
страхова сума складає 1500 гривен.
При безперервному лікуванні більш 28 днів, страхова виплата дорівнює 40%
страхової суми 1500 гривень (страхова суму по ризику «С» оперативне втручання)
х 40% (відсоток від страхової суми, яки застосовуються при розрахунку
відшкодування по ризику «С») = 600 гривень(страхове відшкодування, яке
необхідно сплатити).
При амбулаторно – поліклінічному лікуванні більш 28 днів, страхова виплата
дорівнює 15 % страхової суми 1500 гривень (страхова суму по ризику «С»
амбулаторно – поліклінічне лікування) х 15% (відсоток від страхової суми, яки
застосовуються при розрахунку відшкодування по ризику «С») = 225 гривень
(страхове відшкодування, яке необхідно сплатити).
Загальна сума страхового відшкодування складає 600 гривень +225 гривень = 825
гривень, яку необхідно сплатити.
Що стосується стягнення пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування,
також підлягає зміни, оскільки відповідно до пункту 1 частини 2 ст.258 ЦК
України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна
давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю,
тому позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про
стягнення неустойки (штрафу, пені). Виходячи із наведеного, необхідно стягнути
з відповідача на користь позивача пеню у сумі 301 гривня:
825 гривень (загальна сума страхового відшкодування) х 0,1% (пеня за кожен день
прострочення платежу у розмірі 0,1 % від належної до виплати суми, але не більш
10% від розміру страхової виплати) х 365 днів ( у межах строку позовної
давності пені) = 301 гривня.
Що стосується доводу апеляції про те що, судом першої інстанції не взято до
уваги, не досліджено, не надано належної об’єктивної оцінки доказів про те, що
пошкодження внутрішнього меніска лівого суглобу відноситися до травм та
страховим випадком вважається нещасний випадок, що стався із застрахованою
особою під час дії договору страхування, але позивачем не надано жодних
доказів, підтверджуючих факт отримання травми в період дії договору
страхування, тому підстав для здійснення страхової виплати не вбачається, не
заслуговував на увагу оскільки відповідно до довідки Білозерської міської
лікарні у позивачки встановлений діагноз: деформуючий остеоартроз лівого
колінного суглобу, з вираженим больовим синдромом, пошкодження внутрішнього
меніску лівого колінного суглобу як наслідок загального захворювання, що
відповідно до договору страхування пункту «С» підлягає страховому відшкодування
у зв’язку з проходження позивачкою лікування як у стаціонарі так і амбулаторно.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують
висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне
законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни
оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої
інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої
інстанції.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої
інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія
"Універсальна" – задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду від 10 лютого 2011 року в
частині стягнення страхового відшкодування та пені змінити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія
"Універсальна" на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у
сумі 825 ( вісімсот двадцять п’ять) гривен, та пеню у розмірі 301 (триста
одна) гривня 12 копійок.
В інший частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді