Справа № 22-21603 Головуючий у 1 інстанції
Сенчишин Ф.М.
Категорія 22 Доповідач Лоленко А.В.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року Апеляційний суд Донецької
області в складі:
головуючого
Лоленко А.В.
суддів:
Солодовник О.Ф., Лісового О.О.
при секретарі
Коваленко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення
Будьонівського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2010 року по
цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, співвідповідач П»ята Донецька державна нотаріальна
контора про визнання договору дарування частини квартири недійсним, визнання
права власності та за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про розірвання договору довічного утримання, визнання
права власності,-
В С Т А Н О В И В:
У липні 2010 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом
до ОСОБА_7 про визнання договору дарування ? частини квартири АДРЕСА_1 недійсним за тих підстав, що вона діяла
під впливом помилки щодо природи правочину, оскільки на момент укладення
договору дарування вважала, що уклала договір довічного утримання, так як
і її чоловік. Вважала, що ОСОБА_7 ввів її в оману, оскільки обіцяв
доглядати її з чоловіком – ОСОБА_9, але це не виконав. Посилалась на
те, що була співвласницею квартири разом з її чоловіком. ІНФОРМАЦІЯ_1 року
помер їх син і після його смерті вони залишились самі. За віком та станом
здоровя ( вона -1930 року народження, ветеран Великої Вітчизняної війни, її
чоловік –ОСОБА_9, 1924 року народження, інвалід другої
групи ВОВ, учасник бойових дій) потребували сторонньої допомоги. З близьких
родичів у позивачки залишився племінник ОСОБА_7 Останній запропонував
їм укласти договір довічного утримання, за яким він буде їх утримувати,
забезпечувати харчуванням, ліками, доглядом за місцем проживання. Для
позивачки з чоловіком ці умови були прийнятними. Вони погодились на укладення
договору довічного утримання. Згідно з свідоцтвом про право власності на
квартиру, вони мають право по ? частині спірної квартири. В нотаріальній
конторі вони з ОСОБА_9 підписали договори, кожний на свою частку, вона
вважала, що в момент укладення договору підписує договір довічного утримання.
Квартира це єдине житло, яке в них є, іншого житла вони не мають. ОСОБА_7,
своєї обіцянки про її догляд не виконав, в подальшому відмовився виконувати,
оскільки з нею укладений договір дарування, а не договір довічного
утримання.
Просила визнати договір дарування ? частки кв. АДРЕСА_1 недійсним, визнати за нею право власності на ?
частку спірної квартири.
ОСОБА_9 також звернувся з позовом до ОСОБА_7, просив розірвати
договір довічного утримання, визнати за ним право власності на 1/2 частку
квартири, посилався на те, що за вказаних ОСОБА_6 обставин 14.02.2008
року він уклав з ОСОБА_7 договір довічного утримання, за яким передав
у власність останньому належну йому ? частку квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_7 в свою чергу зобовязався
забезпечити позивача харчуванням, доглядом, ліками, необхідною допомогою і з
цією метою відвідувати його за місцем проживання 24 рази на місяць.
Всупереч умовам договору, ОСОБА_7 ні позивача, ні його дружину не
забезпечує, догляд та допомогу не надає, за місцем проживання не відвідує. Уся
його допомога зводиться до щомісячного грошового переказу на 100 грн. Лише
грошової допомоги позивач не потребує, оскільки має достатній розмір пенсії,
а йому потрібен був саме догляд.
Рішенням Будьонівського районного суду м. Донецька від 04 листопада 2010
року позовні вимоги ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про розірвання договору довічного утримання, визнання права
власності задоволений в повному обсязі. Суд розірвав договір довічного
утримання , укладений 14.02.2008 року між ОСОБА_9 і
ОСОБА_7 , та посвідчений державним нотаріусом П
ятої Донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_10 за реєстром №
3-423. Визнав за ОСОБА_9 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, яка була ним відчужена за
вказаним договором.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , співвідповідач Пята Донецька державна
нотаріальна контора про визнання договору дарування частини квартири
недійсним, визнання права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просила рішення суду в частині відмови
їй в позові про визнання договору дарування недійсним та визнання за нею
права власності на 1/2 частку спірної квартири скасувати, її позов
задовольнити. Посилалась на те, що їхала до нотаріальної контори в
Куйбишевський район м. Донецька , хоча проживає і квартира знаходиться в
Будьонівському районі м. Донецька, для укладення договору довічного утримання.
Нотаріус їй не розяснила наслідки укладеного договору. Просила договір
дарування визнати недійсним, оскільки вона вважала, що уклала договір довічного
утримання, а умови цього договору ОСОБА_7 не виконав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просив рішення суду в частині розірвання
договору довічного утримання , який укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 скасувати, відмовити ОСОБА_9 в позові про розірвання договору
довічного утримання, вважає, що він виконував всі умови договору, після
переоформлення квартири не перешкоджав проживати в квартирі сімї ОСОБА_9.
Суд вважає можливим справу розглянути у відсутності ОСОБА_7 та його
представника, оскільки вони належним чином повідомлені про розгляд справи:
ОСОБА_7 -телеграмою, а його представник ОСОБА_11 - телефонограмою.
Суд не задовольнив клопотання представника ОСОБА_7 про відкладення
розгляду справи в звязку з хворобою відповідача, оскільки до цього
клопотання ніяких документів в підтвердження поважності причин неявки
ОСОБА_7 не надано. Крім того, апеляційній суд вже відкладав розгляд
справи з 13.12.2010 року на 27.12.2010 року за клопотанням ОСОБА_7 в
звязку з відрядженням його представника адвоката ОСОБА_11Позивачі
заперечували проти відкладення розгляду справи, посилались на те, що
відповідач відтягує розгляд справи, вони старі, погано себе почувають.
ОСОБА_9 категорично заперечував проти відкладення розгляду справи
вдруге, посилався на те, що він учасник бойових дій ВОВ, погано себе почуває,
йому важко пересуватися, він погано бачить.
В судовому засіданні ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги,
пояснила, що тільки після підписання договору, вона зрозуміла, що підписала
договір дарування, це її занепокоїло, вона звернулась до нотаріуса, яка їй
пояснила, що це одне і теж. ОСОБА_7 пообіцяв, що буде її доглядати,
проведе каналізацію та газове опалення, гарантує їй таких же догляд, як її
чоловіку. В договір довічного утримання було внесено пункт, що вона,
ОСОБА_6, має право проживати до смерті в спірній квартирі. Але ОСОБА_7, своєї обіцянки про її догляд не виконав, в подальшому відмовився
виконувати, оскільки між ними укладений договір дарування, а не договір
довічного утримання.
ОСОБА_9 просив задовольнити апеляційну скаргу
ОСОБА_6, посилався на те, що вони з дружиною мали намір укласти
договір довічного утримання, відповідач не виконав своїх обіцянок по
догляду, квартира це сумісне неподільне майно його та дружини, іншого
житла вони не мають.
Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_9 та їх
представника адвоката ОСОБА_13, які просили рішення суду в частині
відмови в задоволені позову ОСОБА_6 про визнання договору
дарування ? частини квартири недійсним скасувати, позов ОСОБА_6
задовольнити, визнати договір дарування ? частини квартири недійсним з
підстав, передбачених ст.. 229 ЦК України, визнати за ОСОБА_6 право
власності на ? частину квартири АДРЕСА_1,
апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, дослідивши матеріали справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає
задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягає за таких
підстав.
Згідно з ч1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин,
помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може
бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін.
Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються, якщо
вона має істотне значення. Такими є помилки щодо правової природи правочину,
його змісту, предмета. Обставини, щодо яких помилялась сторона правочину ,
мають існувати, або , навпаки, бути відсутніми, саме на момент вчинення
правочину.
Відмовляючи в позові ОСОБА_6 про визнання договору дарування
недійсним, який вчинений під впливом помилки, суд посилався на те, що
ОСОБА_6 помилялась щодо наслідків вчиненого правочину.
Разом з тим, такі висновки не випливають з пояснень ОСОБА_6,
ОСОБА_9, ОСОБА_7 та фактичних обставин справи.
В апеляційному суді ОСОБА_6 пояснила, що в момент укладення
договору вона вважала, що укладала договір довічного утримання, оскільки
домовленість з ОСОБА_7 була про укладення договору довічного утримання,
вважала, що вона з чоловіком в нотаріальній конторі уклала договір довічного
утримання. З пояснень ОСОБА_6 вбачається, що на момент укладення
договору вона вважала, що підписує договір довічного утримання, оскільки
така домовленість у неї була з ОСОБА_7 ОСОБА_6 пояснила, що при
підписанні договір вона не читала, і тільки після підписання договору
дізналася, що вона підписала договір дарування. Нотаріус їй запропонувала
оговорити її право проживання в спірній квартирі і в договорі було
обумовлено, що після підписання вказаного договору вона має право довічно
проживати в спірній квартирі. Після підписання договору нотаріус вказала, що
це такий же договір, як і договір довічного утримання.
З матеріалів справи вбачається, що 14.02.2008 року між ОСОБА_9 та
ОСОБА_7 був укладений договір довічного утримання за яким ОСОБА_9 передав у власність ОСОБА_7 ? частку квартири АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору ОСОБА_7 зобовязався
довічно утримувати ОСОБА_9 , забезпечувати його харчуванням, доглядом,
ліками, необхідною допомогою, відвідувати відчужувача не менш 24 разів на
місяць, зберігати у його безкоштовному користуванні зазначену частину
квартири та поховати. Вартість матеріального забезпечення ( харчування,
догляду, одягу, необхідної допомоги) визначена сторонами у розмірі 100 грн.
щомісячно. Договір посвідчений державним нотаріусом Пятої Донецької
державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за
№ 3-423.
В той же день, 14.02.2008року, між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був
укладений договір дарування ? частини спірної квартири АДРЕСА_1. Договір посвідчений державним нотаріусом Пятої
Донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрований в
реєстрі за № 3-419. Тобто спочатку був укладений договір дарування, а потім
вже договір довічного утримання на одну й ту ж квартиру.
Судом першої інстанції в рішенні вказано, що після підписання договору
дарування ОСОБА_6 захвилювалася, що може залишитися без житла і нотаріус
їй запропонувала включити до договору довічного утримання пункт про те, що
ОСОБА_6 має право мешкати в квартирі довічно.
Згідно з ч.1 ст.. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона
(дарувальник) передає або зобовіязується передати в майбутньому другій
стороні (обдарованому) безоплатно майно ( дарунок) у власність.
Згідно з ч.2 ст. 717 ЦК України договір, що встановлює обовязок обдарованого
вчинити на користь дарувальника будь –яку дію майнового або немайнового
характеру, не є договором дарування.
В даному випадку договір дарування укладений за умовою, що ОСОБА_6
має право мешкати в квартирі довічно, хоча ця умова оговорена не в договорі
дарування, а в договорі довічного утримання, який був укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, а в подальшому був судом розірваний.
Тобто такі дії свідчать про те, що фактично і не укладався договір
дарування, оскільки він був укладений за умовами зберігання за ОСОБА_6 права на проживання в квартирі довічно, що також свідчить про те, що на
момент укладення договору це був договір довічного утримання. Сам відповідач
ОСОБА_7 в суді першої інстанції не заперечував, що він обіцяв обох
ОСОБА_6 доглядати до смерті.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що при укладенні договору дарування
ОСОБА_6 помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, тобто в
момент укладення договору дарування вона вважала, що укладає договір довічного
утримання.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути
розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на
користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання
набувачем своїх обовязків, незалежно від його вини.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_7 не виконував умови
договору довічного утримання, відповідач своє зобовязання по відвідуванню
позивача не менш 24 разів на місяць та його догляду належним чином не
виконував, а обмежився лише щомісячними поштовими переказами на адресу
позивача в розмірі 100 грн.
Оскільки даний договір довічного утримання між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 судом розірваний, то і не діє умова договору про довічне проживання
ОСОБА_6 в спірній квартирі.
При таких обставинах рішення суду в частині відмови ОСОБА_6 в позові
про визнання договору дарування недійсним підлягає скасуванню і ухваленню
нового рішення в цій частині про задоволення її позову про визнання договору
дарування недійсним та визнання за нею права власності на ? частину квартири.
Суд вважає, що слід визнати недійсним договір дарування від 14 лютого 2008
року, посвідчений державним нотаріусом П»ятої Донецької державної нотаріальної
контори по реєстру № 3-419, згідно з яким ОСОБА_6
подарувала , а ОСОБА_7 прийняв в дар ? частку квартири
номер АДРЕСА_1, та визнати за
ОСОБА_6 право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1, яка була нею відчужена за
вказаним договором дарування.
В іншій частині рішення суду слід залишити без зміни, як таке, що відповідає
вимогам матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України,
апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 04 листопада
2010 року скасувати в частині відмови в позові ОСОБА_6
до ОСОБА_7 , співвідповідач П»ята Донецька державна
нотаріальна контора про визнання договору дарування частини квартири
недійсним, визнання права власності .
Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, співвідповідач П»ята Донецька державна нотаріальна контора про
визнання договору дарування частини квартири недійсним, визнання права
власності задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування від 14 лютого 2008 року, посвідчений
державним нотаріусом П»ятої Донецької державної нотаріальної контори по
реєстру № 3-419, згідно з яким ОСОБА_6 подарувала , а
ОСОБА_7 прийняв в дар ? частку квартири номер АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частку
квартири АДРЕСА_1, яка була нею
відчужена за вказаним договором дарування.
В іншій частині рішення Будьонівського районного суду м. Донецька від 04
листопада 2010 року залишити без зміни.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту
проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: