Справа 22ц-6995-2011
Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.
Категорія
30
Доповідач Новосьолова Г.Г.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Новосядлої В.М.,
суддів: Тимченко О.О., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрально- Міського районного суду м.
Горлівка від 23 травня 2011 року по цивільній справі за позовом Військового
прокурора Донецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони
України, Донецького обласного військового комісаріату про відшкодування
матеріальної шкоди, завданої злочином ,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Центрально- Міського районного суду м. Горлівка від 23 травня 2011
року позовні вимоги Військового прокурора Донецького гарнізону в інтересах
держави в особі Міністерства оборони України, Донецького обласного військового
комісаріату про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі
Міністерства оборони України та його структурного підрозділу Донецького
обласного військового комісаріату грошові кошти у розмірі 8520 гривень в
рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином. Вирішено питання
про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення суду, у задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи тим, що позивачі не надали суду доказів у підтверджені заподіяної
шкоди. Судом першої інстанції під час досудового слідства та розгляду
кримінальної справи безпідставно відмовлено в проведені судово – бухгалтерської
експертизи, для встановлення які роботи та на яку суму були виконані приватним
підприємцем ОСОБА_5, працівниками комунальних підприємств м. Горлівка
та працівниками Горлівського ОМВК, а також хто їм надав будівельні матеріали та
на яку суму.
В апеляційний інстанції відповідач та представник відповідача підтримали доводи
апеляції.
Представники позивачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги
відповідача, мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами
матеріального та процесуального закону, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю – доповідача, представників позивачів, відповідача,
представника відповідача, перевіривши матеріали цивільної справи, та доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті
обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що
міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від
18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і
всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу
своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у
судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та
допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення
містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі
достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається з матеріалі в справи, 11 жовтня 2010 року до суду звернулись
позивачі до відповідача з позовом про відшкодування матеріальної шкоди,
заподіяної злочином, мотивуючи вимоги тим, що у серпні 2008 року Горлівський
військовий комісар підполковник ОСОБА_1 шляхом зловживання своїм
службовим становищем та внесення завідомо неправдивих відомостей в офіційні
документи, заволодів чужим майном – бюджетними грошовими коштами у сумі 8 520
гривень, які були виділені для проведення ремонту будівлі Горлівського ОМВК
Донецької області.
19 листопада 2009 року військовим місцевим судом Харківського гарнізону
ОСОБА_1 визнаний винним у скоєні злочинів, передбачених с.2 ст.191, ч.
1 ст.366 та ч.1 ст.368 КК України, а саме у тому що 11 серпня 2008 року
ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем , що визначено
функціональними обов'язками, затвердженими військовим комісаром Донецького ОВК,
з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном підписав завідомо
неправдиві офіційні документи - акт 35 прийомки та довідку про вартість
виконаних підрядних робіт за серпень 2008 року, після чого ці документи передав
до Донецького ОВК для оплати.
В кінці серпня 2008 року після перерахування Донецьким ОВК 20000 гривень
підприємці ОСОБА_5, представник підрядника ОСОБА_6 передав
підполковнику ОСОБА_1 за роботу, яку він не виконував 8520 грн., якими
ОСОБА_1 розпорядився на свій розсуд, отже, заволодів даною грошовою
сумою, яка була виділена для ремонту Горлівського ОМВК.
Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України як
заволодіння чужим майном шляхом зловживання посадовою особою своїм службовим
становищем, та за ч. 1 ст. 366 КК України як службове підроблення, таким чином,
військовий суд вважає доведеним, що державі в особі Міністерства оборони
України на його структурному підрозділу - Донецькому обласному військовому
комісаріату заподіяно матеріальні збитки на вищевказану суму.
25 лютого 2010 року ухвалою Військового Апеляційного суду Військово- морських
сил вирок військового місцевого суду Харківського гарнізону від 19 листопада
2009 року відносно ОСОБА_1 залишений без зміни.
09 червня 2010 року ухвалою Військової колегії Верховного Суду України
відмовлено у задоволені касаційного подання першого заступника військового
прокурора Південного регіону України та касаційної скарги захисника ОСОБА_6
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивачів, правильно виходив
з того, що вина відповідача у заподіянні шкоди державі в особі Міністерства
оборони України на його структурному підрозділу - Донецькому обласному
військовому комісаріату, встановлена чинним вироком Військового суду
Харківського гарнізону від 19 листопада 2009 року, яким дії ОСОБА_1
були кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України як заволодіння чужим майном.
Вказаний висновок узгоджується із вимогами ст..1166 ЦК України, згідно з
якої відповідно до частини 1 стаття 1166 ЦК України передбачено, майнова шкода,
завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим
правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або
юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону,
суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення з
відповідача користь держави в особі Міністерства оборони України та його
структурного підрозділу Донецького обласного військового комісаріату грошові
кошти у розмірі 8520 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди,
заподіяної злочином.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і
процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду не встановлено.
В інший частині рішення суду сторонами не оскаржувалось.
Довід апеляційної скарги про те, що під час досудового слідства у суді першої
інстанції та при розгляді кримінальної справи йому було безпідставно відмовлено
в проведені судово – бухгалтерської експертизи, для встановлення обсягу роботи
і його вартості, які були виконані під час проведення ремонту будівлі
Горлівського ОМВК Донецької області, не заслуговує на увагу, оскільки
відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній
справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про
адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про
цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову
суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки судом першої інстанції правильно застосував норми матеріального і
процесуального права, то відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу, і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівка від 23
травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді