Справа 7319             Головуючий у 1 інстанції  Стародубцева О.К.

 Категорія     10                           Доповідач Ювченко Л.П.

                    УХВАЛА

                    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2011 року апеляційний суд Донецької області у складі суддів:

Головуючої  : Ювченко Л.П.

Суддів: Папоян В.В.,Ларіної Н.О.

При секретарі: Стібі Г.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку  апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 08 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3  про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право цілодобового безперешкодного проїзду транспортними засобами через земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1.

Позивачка вказала, що вона є власником будинку АДРЕСА_1. На підставі рішень виконавчого комітету Донецької міської ради від 25.04.2000р.№161 та від 21.06.2000р. № 244/3 відповідачці ОСОБА_3 передані у приватну власність земельні ділянки площею 0,1000 га та 0,0342га за зазначеною адресою, видані державні акти на право приватної власності на землю. Після приватизації ОСОБА_3 знесла її ворота та позбавила позивачку можливості проїзду до будинку і можливості ефективно користуватись земельною ділянкою.

Тому позивачка ОСОБА_1 просила встановити постійний, безоплатний земельний сервітут на право цілодобового, безперешкодного проїзду транспортними засобами через земельну ділянку  відповідачки, а саме 27 метрів довжиною та шириною 1 м.

Відповідач проти позову заперечувала.

Рішенням Ленінського районного суду м.Донецька від 8 липня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

 В апеляційній інстанції справа розглянута за участю представників обох сторін.

В апеляційній скарзі на рішення суду ставиться питання про скасування рішення суду першої ін. станції та ухвалення нового рішення про задоволення позову.При цьому зазначено, що суд необґрунтовано не прийняв висновок спеціаліста ОСОБА_4 про необхідність встановлення сервітуту, не врахував, що сервітут необхідний позивачці для користування своєю власністю ( будинком і двома сараями), а не для користування частиною земельної ділянки та встановлення сервітуту не є залежним від наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

 У своїх запереченнях на апеляційну скаргу відповідачка посилається на те, що позивачкою не обґрунтовані площа і межі земельної ділянки для сервітуту, не обґрунтовано саме безоплатне встановлення сервітуту, тоді як відповідачка оплачує податок на землю. Не надано проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, не виготовлена технічна документація з визначенням меж дії земельного сервітуту.

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами регулюються ст. 98 Земельного Кодексу України, якою встановлено, що- право земельного сервітуту-це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою.Ст. 78 ЗК України встановлює, що право власності на землю-це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою. Позивачкою не надані докази, що вона є власником або землекористувачем земельної ділянки, нею не надані докази про закріплення за нею прав на земельну ділянку по вул. Світлодарській,18.

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення постійних і строкових земельних сервітутів для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут здійснюється способом найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Суд перевірив доводи позивачки про необхідність встановлення їй земельного сервітуту на ділянці відповідачки довжиною 27 метрів і шириною 1 м. Перевіривши плани земельних ділянок, суд встановив, що позивачка має з боку вул. Світлоградської під»їзд до свого будинку, є ворота, прохід, якими вона користується.

Суду не надані докази, в підтвердження позовних вимог  ОСОБА_1 про необхідність встановлення їй постійного безоплатного сервітуту на право проїзду через земельну ділянку належну ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. Умовою встановлення земельного сервітуту є задоволення потреб власника чи землекористувача земельної ділянки, коли неможливо їх задовольнити в інший спосіб.Судом не встановлена необхідність встановлення земельного сервітуту позивачці.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновок наданий позивачкою, як висновок експерта, тоді як судом експертиза не призначалась.Суд  врахував, що у висновку відсутні підстави для встановлення земельного сервітуту позивачці.Суд перевірив доводи сторін і постановив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 відхилити.

Залишити без зміни рішення Ленінського районного суду м.Донецька від 08 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

СУДДІ: