Справа № 22ц-1747 Головуючий у 1 інстанції Кульбаков
І.В.
Категорія 57 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
16 лютого 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О., Папоян В.
В.
при секретарі Руденко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області
від 23 грудня 2010 року позовом ОСОБА_1 до П»ятої
макіївської державної нотаріальної контори про визнання недійсною нотаріальної
дії, скасування вчиненої нотаріальної дії,
встановив:
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 23
грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до П»
ятої макіївської державної нотаріальної контори про визнання недійсною
нотаріальної дії, скасування вчиненої нотаріальної дії відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки просить скасувати рішення,
ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що
висновки суду не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права,
не відповідають доказам по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 червня 1993 року відповідачем
був посвідчений договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. За умовами договору відчужувач
майна передала у власність набувачу майна жилий будинок АДРЕСА_1, набувач взяла на себе обов»язок по довічному
утриманню ОСОБА_3 Суд дійшов до висновку, що державний нотаріус діяв
відповідно до вимог закону, при посвідченні правочину не було порушено
Інструкцію «Про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними
конторами УРСР» від 31 жовтня 1975 року, після смерті відчужувача майна її
спадкоємці просили в судовому порядку визнати недійсним договір довічного
утримання в задоволенні позову було відмовлено, тому відмовив в задоволенні
позову про скасування вчиненої нотаріальної дії.
В судовому засіданні представник позивачки підтримав доводи апеляційної
скарги, відповідач в судове засідання не з»явився, про час і місце судового
засідання повідомлений.
Заслухавши доповідача, доводи представника позивачки, дослідивши матеріали
справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з
наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду
не спростовують.
Встановлено, що 10 червня 1993 року державним нотаріусом П»ятой
макіївської державної нотаріальної контори був посвідчений договір довічного
утримання між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Звернувшись до суду з позовом, позивач наполягав на тому, що при вчиненні
нотаріальної дії державним нотаріусом не були дотримані вимоги закону щодо
посвідчення угод, тому він просив визнати недійсною нотаріальну дію, скасувати
вчинену нотаріальну дію.
Статтею 29 Закону УРСР «Про державний нотаріат», яким регулювались виникли
правовідносини між сторонами (втратив чинність згідно з Постановою Верховної
Ради України від 2 вересня 1993 року № 3426-Х11) передбачалось, що
заінтересована особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або
відмову у вчиненні нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу в районний
(міський) народний суд за місцем знаходження державної нотаріальної контори,
виконавчого комітету міської, селищної, сільської Ради народних депутатів.
Статтею 286 ЦПК УРСР 1963 року було передбачено, що на подання скарги,
заяви встановлюється десятиденний строк з дня вчинення неправильної
нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну дію.
У встановленому законом порядку сторони по угоді – договору довічного
утримання не оскаржували нотаріальну дію. Після смерті відчужувача ОСОБА_3 її спадкодавці в судовому порядку ставили питання про визнання договору
довічного утримання недійсним, судовими рішеннями, які набрали законної сили, в
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Звернувшись до суду з зазначеним позовом позивачка просила скасувати
вчинену нотаріальну дію за підстав порушення нотаріусом положень Інструкції
«Про порядок вчинення нотаріальних дій державним нотаріальними конторами УРСР»
№ 45\5 від 31 жовтня 1975 року, в судовому засіданні її представник наполягав
на тому, що вони не просять визнати недійсним договір довічного утримання, а
тільки наполягають на незаконності самої нотаріальної дії.
Системний аналіз наведених норм права, якими регулювались виникли
правовідносини, з врахуванням того, що сторони за договором довічного утримання
не оскаржували вчинену нотаріальну дію, надає підстави для висновку, що позовні
вимоги спадкоємця відчужувача майна за договором довічного утримання про
незаконність вчиненої нотаріальної дії не ґрунтуються на законі, тому суд
першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують, вони були
предметом дослідження суду першої інстанції, підстав для задоволення
апеляційної скарги суд не вбачає.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – ОСОБА_2
відхилити.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 23 грудня
2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: