Справа № 22ц-7038/2011
Головуючий у 1 інстанції Іванова А.П.
Категорія
20
Доповідач Новосьолова Г.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді: Новосядлої В.М.
суддів: Тимченко О.О., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Руденко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» на рішення Калінінського
районного м. Донецька від 24 червня 2011 року по цивільній справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, Донецька товарна біржа про
визнання біржового контракту недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Калінінського районного м. Донецька від 24 червня 2011 року у
задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг,
ЛТД Ко» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3,
Донецька товарна біржа про визнання біржового контракту недійсним відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач приніс апеляційну скаргу, в який
просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення задовольнивши
позовні вимоги, оскільки судом першої інстанції не надано оцінки доказам на
яких ґрунтувалась позовна заява, а саме: довіреність яка була використана
ОСОБА_3 від імені позивача для підписання біржового контракту не
видавалась та директором не підписувалась, наказ про оформлення договорів
купівлі – продажу квартири який використав ОСОБА_3 для підписання
біржового контракту не видавався та виконуючим обов’язки директора ОСОБА_4 не підписувався. Судом не надана оцінка обставинам підписання біржового
контракту з боку Донецької товарної біржі, оскільки він був підписаний не
генеральним директором, а головним бухгалтером на підставі наказу про те що має
право підписувати лише документи по оформленню біржових угод, а ні самі
біржові угоди, а тому відповідно до ст..62, 63, 64 ЦК ( у редакції 1963 року)
повноваження на підписання угод може бути засвідчено лише довіреністю, а ні
наказом або іншим документом. Судом не надана оцінка тому факту, що
відповідачем не надано доказів про сплату ним за квартиру на підставі біржового
контракту, оскільки відсутній приходний касовий ордер з відповідною печаткою
товариства або квитанцією з банківської установи.
В апеляційний інстанції представники позивача підтримали доводи апеляції.
Представник відповідача просив апеляційну скаргу відхилити,
рішення суду залишити без змін.
У судове засідання не з’явились відповідач ОСОБА_2, третя особа
ОСОБА_3, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином,
про що свідчить розписка у матеріалах справи (а.с.150).
В апеляційну інстанцію не зявився представник третьої особи Донецька товарна
біржа, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що
свідчить телефонограма у матеріалах справи (а.с.152).
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які
беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду
справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача,
дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд
вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов* язана
довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2
постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009
року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства відповідно до ст.2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’
ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та
заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і
які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або
обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні
висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів
обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається наступне: 25 жовтня 2010 року позивач
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» звернувся до суду з
позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсним біржового
контракту укладеному між позивачем та відповідачем.
15 грудня 1996 року у протоколі загальних зборів засновників Товариства
з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко» за №24 зазначено, що збори
вирішили продати квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 згідно оціночної вартості БТІ м. Донецька (а.с.9).
Згідно реєстраційного посвідчення від 25 червня 1996 року БТІ м. Донецька
вказана квартира належала позивачу на підставі рішення Донецької міської ради
№50 від 14 травня 1996 року (а.с.35).
18 січня 1997 року наказом позивача №105 «Про оформлення договору
купівлі- продажу квартири АДРЕСА_1 наказане на підставі протоколу зборів засновників №24 від 15 грудня
1996 року, оформити договір купівлі – продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 При цьому, наказане
бухгалтерії зняти квартиру АДРЕСА_1 з основних засобів (а.с.11).
14 лютого 1997 року позивачем надана довіреність ОСОБА_3 у тому,
що він має право проводити всі нотаріальні дії, які пов’язані із
переоформленням документів на квартиру АДРЕСА_1(а.с.10).
14 лютого 1997 року був укладений біржовий контракт № 0111-Н між
позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркетинг ЛТД Ко» та
відповідачем ОСОБА_2 відповідно до якого, позивач продав, а відповідач
купив чотирьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до п.2.1 біржового контракту зазначено, що на час укладення
контракту розрахунки між сторонами були повністю проведені (а.с.8).
Наказом генерального директора Донецької товарної біржі від 01 липня 1995
року за №18, зазначено що, у випадку відсутності генерального директора біржі
покладається право підпису документів по оформленню біржових угод на: ОСОБА_6виконавчого директора, ОСОБА_7 заступника генерального директора та
ОСОБА_8 головного бухгалтера (а.с.70).
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, вказана квартира належала позивачу відповідно
до рішення Донецької міської ради №50 від 14 травня 1996 року, а потім стала
належить ОСОБА_2 на підставі біржового контракту Донецької товарної
біржі від 14 лютого 1997 року (а.с.26-29).
22 липня 2010 року рішенням Калінінського районного суду м. Донецька визнано
право власності на квартиру АДРЕСА_1
відповідно до біржового контракту від 14 лютого 1997 року, укладеного на
Донецької товарної біржі за ОСОБА_2(а.с.30-32).
13 жовтня 2010 року рішенням Апеляційного суду Донецької області рішення суду
першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв’язку з
тим, що біржовий контракт на купівлю – продаж квартири зареєстрований у БТІ м.
Донецька і відомості щодо нового власника внесені до технічного паспорту на
квартиру. Отже, цій біржовий контракт є правоустановчим документом, який
підтверджую що власником квартири є ОСОБА_2, а тому визнавати за позивачем
право власності на цю квартиру немає необхідності (а.с.33-34).
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову, обґрунтовано дійшов до
висновку проте, що відповідно до вимог ст..48, 227 ЦК УРСР (у редакції 1963
року), а також діючим законодавством на час укладання біржового контракту, до
05 жовтня 2000 року була можлива купівля нерухомості та укладання договорів на
біржі, з наступною реєстрацією у БТІ. Договір зареєстрований на біржі не
підлягав нотаріальному посвідченню.
Статтею 15 Закону України «Про біржу» передбачено, що біржовою операцією
визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів,
допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше
наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції
дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Відповідно до квитанції приходного ордеру Донецької товарної біржі від 08
лютого 1997 року відповідач ОСОБА_2 оплачував наступні витрати: біржовий
збір у сумі 50 гривень, мито у розмірі 995,37 гривень, за брокерське місце 3
гривні, а загалом 1048,37 гривень, що підтверджує здійснення біржової операції
членом біржі (а.с.36).
Біржовий контракт був укладений між представником позивача, який діяв на
той час за довіреністю та відповідачем, відповідно до вимог ст.153 ЦК УРСР (в
редакції 1960 року).
Статтею 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, договір
вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі
досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які
визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі
ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Отже, відповідно до п. 1.4, 2.1 біржового контракту зазначено, що на час
посвідчення договору вартість квартири за інвентаризаційною оцінкою складала 19
907 гривень, які позивач отримав повністю до підписання договору (а.с.8).
18 лютого 1997 року згідно реєстраційного посвідчення БТІ м. Донецька
квартира АДРЕСА_1 на
підставі біржового контракту Донецької товарної біржі від 14 лютого 1997 року
належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (а.с.39).
Таким чином, висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам
справи.
Оскільки апеляційним судом відповідно до вимог ст.308 ЦПК України не
встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при
розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та
невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення
апеляційних скарг і скасування судового рішення немає.
Довід апеляційної скарги проте, що довіреність яка була використана ОСОБА_3 від імені позивача для підписання біржового контракту не видавалась та
директором не підписувалась, наказ про оформлення договору купівлі – продажу
квартири який використав ОСОБА_3 для підписання біржового контракту не
видавався та виконуючим обов’язки директора ОСОБА_4 не підписувався, не
заслуговує на увагу, оскільки ні довіреність, ні наказ від 1997 року не були
скасовані у передбаченому законом порядку, а тому відсутні правові підстави
вважати ці документи недійсними.
Що стосується доводу апеляційної скарги проте, що судом не надана оцінка
обставинам підписання біржового контракту з боку Донецької товарної біржі, а
саме те що контракт був підписаний не уповноваженою особою, не заслуговує на
увагу, оскільки наказ безпосередньо виданий генеральним директором товарної
біржі, а тому вважати, що особи які призначені ним виконувати обов’язки не
мають повноважень при підписані біржових контрактів немає правових підстав.
Довід апеляційної скарги проте, що судом не надана оцінка про ненадання
відповідачем доказів про сплату за квартиру на підставі біржового контракту,
оскільки відсутній приходний касовий ордер з відповідною печаткою товариства
або квитанцією з банківської установи, не заслуговує на увагу, оскільки п.2.1
біржового контракту зазначено, що на час укладання контракту розрахунки між
сторонами проведені повністю, після чого цей контракт був укладений відповідно
до діючого законодавства.
Довід апеляційної скарги про те, що у наданій довіреності ОСОБА_3
передбачено його право проводити нотаріальні дії, не заслуговує на увагу з
наступних підстав.
Відповідно до ст.227 ЦК України в редакції 1963 року, договори про
відчуження підлягають нотаріальному посвідченню, якщо однією із сторін є
громадянин.
Згідно із ст.15 Закону України «Про біржу» біржовою операцією визнається угода,
якщо вона являє собою купівлю-продаж, угоди, зареєстровані на біржі, не
підлягають нотаріальному посвідченню та вважається укладеною з моменту її
реєстрації на біржі таким чином, аналіз вказаним норм права дає
підстави вважати, що на час підписання біржового контракту, договори щодо
відчуження нерухомого майна на товарних біржах прирівнювалися до нотаріально
посвідчених договорів.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими та правових
висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд ,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД
Ко» відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 24 червня 2011 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено
в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ.
Головуючий
Судді