Справа №22ц-6778/11
Головуючий 1 інстанції Гавриленко О.М.
Категорія
6
Доповідач Новосьолова Г.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Новосядлої В.М.,
суддів: Алексєєва А.В., Новосьолової Г.Г.
при секретарі Коваленко М.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька
від 16 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа виконавчий
комітет Калінінської районної у м. Донецьку ради про зобов’язання вчинити певні
дії та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 16 червня 2011 року у
задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Калінінської районної у м.
Донецьку ради про зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної
шкоди відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач приніс апеляційну скаргу, в який просить
рішення суду скасувати та задовольнити його позовні вимоги, мотивуючи
наступним, висновок будівельно - технічної експертизи від 25 березня 2011 року
на яку посилався суд не відповідає фактичним обставинам справи, судом не
враховане те, що позивачем не надавалась згода відповідачу на початок
будівництва.
В апеляційний інстанції позивач та представник позивача підтримали доводи
апеляції.
Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні просили апеляційну
скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
В апеляційну інстанцію не з’явилась третя особа виконавчий комітет Калінінської
районної у м. Донецьку ради, про час та місце розгляду справи були повідомлені
належним чином, про що свідчить телефонограма у матеріалах справи.
Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які
беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду
справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, відповідача, дослідивши матеріали
справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна
скарга підлягає відхиленню.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим , ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на
які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених
тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2
постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009
року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’
ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та
заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і
які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або
обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні
висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів
обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, 12 жовтня 2009 року до суду звернувся позивач
та просив зобов'язати відповідача знести самовільно збудований об'єкт
нерухомості - другий поверх надбудований в житловій прибудові літ. А2- 1.
розташований над кухнею під літ. 1 і житловою кімнатою літ. 2 та стягнути з
відповідача 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначив, що позивач є власником 45/100 частини, а
відповідач 55/100 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджено відповідними свідоцтвами.
Відповідач без належного на те дозволу, почав самовільно здійснювати
будівництво другого поверху на частину домоволодіння, яке знаходиться від його
(позивача) на відстані І м. У зв'язку з чим, він повністю позбавлений
можливості отримувати природне освітлення своїх кімнат, та передумову є у нього
появу сирості. Також зазначив, що він неодноразово звертався до відповідача,
виконавчого комітету, у відповідні інспекції та прокуратуру з проханням
припинити будівництво. За викладених обставин, вважає що його порушенні права
призвели до моральних страждань, які він оцінює у 20000 грн.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині знесення
самовільно зведеного об’єкту нерухомості – другого поверху надбудованого над
житловою побудовою розташованою над кухнею та житловою кімнатою, обґрунтовано
дійшов до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів на
підтвердження своїх доводів, про те, що прибудова до житлового будинку
(мансарда) відповідача перешкоджає йому, шляхом неналежного освітлення та
проявив сирості.
Вказаний висновок узгоджується із вимогами ст..373, 374,375, 376 ЦК України, а
саме відповідно ч.2, 4 ст.373 ЦК України передбачено, що право власності на
землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд
відповідно до її цільового призначення.
Частиною 1 ст.374 ЦК України зазначено, що суб'єктами права власності на землю
(земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні
громади.
Статтею 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки має право
зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати
перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі,
споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за
умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших
норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим
призначенням.
Частиною 7 ст.376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від
проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб,
істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного
органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити
рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести
відповідну перебудову.
Відповідно до частини 1 Статті 78, п. «д» ч.1 ст. 90 Земельного кодексу України
право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися
земельними ділянками.
Власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та
інші будівлі і споруди.
У пунктах «а» і «г» ч.1 ст. 91 Земельного кодексу зазначено, що Власники
земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим
призначенням та не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та
землекористувачів.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку,
ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Донецької міської ради від 28
листопада 2007 року №756 належить земельна ділянка площею 0,1000 га за адресою:
АДРЕСА_1 (а.с.53).
Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3
належить 55/100, а ОСОБА_5 належить 45/100 частини житлового будинку по
АДРЕСА_1 (а.с.54).
Висновком судової будівельно – технічної експертизи №6700/23 від 25 березня
2011 року зазначено, що перебудова житлової прибудови літ. А2-1 (зведення
мансардного другого поверху) не мала впливу на параметри природного освітлення
в розрахунковій точці в житловому приміщенні 2-3 будинку літ. А-1. В цілому,
мансардний другий поверх прибудови літ. А2-1 відповідає об’ємно - планувальним
рішенням, зазначеним у частині проектної документації, наявної в матеріалах
цивільної справи. Відступів від державних будівельних норм в частині
архітектурно-планувальних рішень мансардного (другого) поверху, а так само в
частині конструктивних рішень, не встановлено. Між зведенням другого
(мансардного поверху) над житловою прибудовою літ. А2-1 і зволоженням ;
внутрішньої поверхні стін у приміщеннях 2-2 і 2-3 житлового будинку літ. А-1,
причинно-наслідкового зв'язку не встановлено.
Крім цього, відповідно до розрахунку інсоляції та освітлення житлового будинку
по АДРЕСА_1, зазначено, що із розрахунку природного освітлення для
приміщення житлового будинку, встановлено, що реконструкція прибудови(її
збільшення висоти на 0,4 м. і зміна конфігурації з односкатної на двохскатну),
не змінює рівень освітленості розглянутої кімнати, відносно існуючого
положення. Відстань між будинками 0,96 м.(а.с.57-69).
Таким чином, з врахування викладеного, апеляційний суд вважає, що відмова у
задоволенні позовних вимог в частині знесення самовільно зведеного об’єкту
нерухомості – другого поверху надбудованого над житловою побудовою розташованою
над кухнею та житловою кімнатою є обґрунтованою, оскільки судом першої
інстанції встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на
підтвердження своїх доводів.
Оскільки, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволені позову про зобов’
язання вчинити певні дії, то відсутні правові підстави для задоволення позову
про відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані вимоги є похідними від
позовних вимог про зобов’язання вчинити певні дії.
Висновки суду відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Оскільки апеляційним судом відповідно до вимог ст.308 ЦПК України не
встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при
розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та
невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення
апеляційних скарг і скасування судового рішення немає.
Довід апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що відстань між
будинками складає менш ніж 1 м- 0,95 м., що є порушенням норм и правил, а також
є порушенням санітарних і протипожежних норм, не заслуговує на увагу, оскільки
це питання не було предметом розгляду у суді першої інстанції.
Інші наведені в апеляційних скаргах доводи є непереконливими та правових
висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 16 червня
2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена
в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ
Головуючий:
Судді: