Справа 20702 Головуючий у 1 інстанції Бухтіярова І.О.
Категорія 56 Доповідач Ювченко Л.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 січня 2011 року апеляційний суд Донецької області у складі суддів:
Головуючої : Ювченко Л.П.
Суддів: Постолової В.Г., Могутової Н.Г.
При секретарі: Стібі Г.С.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області про виключення майна з акту опису та арешту,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів про виключення майна з акту опису та арешту. Позов мотивувала тим, що 25.07.1997р. вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2
25.02.2002 року вони купили спільне майно: 3- кімнатну квартиру у АДРЕСА_1 де вона проживає з малолітніми дітьми .
05.03.2010 року їй стало відомо, що 10.03.2010р. відбудуться торги з реалізації майна, яке їй належить для погашення боргу її чоловіка.
06.03.2010 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області Шерстньовим Р.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Позивачка ОСОБА_1 вказала, що їй, відповідно до ст.60 Сімейного Кодексу України належить половина майна, яке складається з трикімнатної АДРЕСА_2
Вважає, що борг виник у чоловіка без її відома тому, вважає неможливим погашення боргу за рахунок її майна. Просила виключити вказану квартиру з акту опису та арешту.
Представник відповідача, підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 проти позову заперечував у суді першої інстанції.
Третя особа ОСОБА_4 позов не визнав, пояснив у судовому засіданні, що 22.04.2004р. між ним та ОСОБА_2 укладений договір позики на суму 227 880грн.У забезпечення позики, того ж дня, 22.04.2004р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 був посвідчений договір іпотеки квартири АДРЕСА_2. Свою згоду на продаж квартири надала дружина боржника, ОСОБА_2 –ОСОБА_1 (а.с.75.)Крім того, позивачка ОСОБА_1 нотаріально посвідчила 22.04.2004р. згоду на передачу в іпотеку її чоловіком, ОСОБА_2 вказаної квартири, придбаної під час шлюбу , належної їм на праві спільної сумісної власності, на умовах на його розсуд.( а.с.16).
Рішенням Ворошилівського районного суду м.Донецька від 25.10.2007р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнено суму боргу 227 880 грн за договором позики та пеню 831 762 грн. В порядку виконання рішення суду було проведено опис та арешт вказаної квартири.
Рішенням Ворошилівського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2010 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області про виключення з акту опису та арешту майна – АДРЕСА_2
В апеляційній скарзі на рішення суду, позивачка ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового рішення про задоволення її позову.
До суду апеляційної інстанції сторони не з»явились, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що вищезазначена квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_2, зареєстрована у БТІ Донецька у реєстровій книзі №235 за реєстровим № 65731.
22.04.2004р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладений договір позики за яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 гроші в сумі 227 880 грн, які позичальник зобов»ячався повернути 22.05.2004р., якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики , то він зобов»язаний сплатити 1% пені не сплаченої грошової суми за кожен день прострочки.
В забезпечення виконання зобов»язання за договором позики, 22.04.2004р. укладений договір іпотеки між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 1576, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку ОСОБА_4 належну йому на праві приватної власності АДРЕСА_2.
У зв»язку з тим, що ст. 60 Сімейного Кодексу передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині і чоловікові на праві спільної сумісної власності, то за заявою від 22.04.2004р., посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим номером 1579, ОСОБА_1 дала згоду на передачу в іпотеку її чоловіком ОСОБА_2 зазначеної квартири, що належить подружжю Бадду на праві спільної сумісної власності, на умовах на його розсуд.
Рішенням Ворошилівського районного суду м.Донецька від 25.10.2007р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнута сума за договором позики 227 880 грн. та пеня – 831 762грн. Рішення вступило в законну силу.
Рішенням Ворошилівського районного суду м.Донецька від 25 жовтня 2007р. відмовлено в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договорів позики та іпотеки недійсними.
Виконавчий документ, третьою особою ОСОБА_4наданий до виконання підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Донецькій області.
Суд врахував, що відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Така постанова була прийнята державним виконавцем Чукмарьовим П.Ю. 01.02.2008р.
06.03.2010 р. Державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по примусовому виконанню виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки. А саме квартири 98 будинку 18 по проспекту 25-річчя РСЧА в м.Донецьку.
У зв»язку з наявністю згоди ОСОБА_1 на передачу квартири в іпотеку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про недійсність правочинів згідно ст.ст.203, 224 ЦК України, укладених подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без попередньої згоди органів опіки і піклування не можуть бути прийняті до уваги, так як позов щодо недійсності правочинів за вказаними підставами не заявлено.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Рішення суду першої інстанції слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314,315 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ворошилівського районного суду м.Донецька від 28 вересня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
СУДДІ: