Справа 22ц-
5521-2011
Головуючий у 1 інстанції Коваленко В.В.
Категорія
26
Доповідач Новосьолова Г.Г.
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю. ,
суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька на
рішення Київського районного суду м. Донецька від 02 березня 2011 року по
цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань в Київському районі м. Донецька про відшкодування
моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 02 березня 2011 року
позовні вимоги ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань в Київському районі м. Донецька про відшкодування
моральної шкоди задоволені частково, стягнуто на користь позивача 21 000
гривень.
Задовольняючи частково позов, суд посилався на те, що позивач, працюючи
тривалий час на підприємствах вугільної галузі у шкідливих умовах під час
виконання трудових обов’язків отримав професійні захворювання.
Згідно висновку МСЕК від 07 жовтня 2002 року йому вперше встановлено 40% втрати
професійної працездатності по професійному захворюванню – хронічний
обструктивний бронхіт з 02 жовтня 2002 року, безстроково, та він визнаний
інвалідом 3 групи.
Професійним захворюванням позивачу завдано моральну шкоду, оскільки воно
призвело до порушення нормальних життєвих зв‘язків та потребує від позивача
додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідач не погодився з таким рішенням суду, приніс апеляційну скаргу. В
апеляційній скарзі відповідач оспорює обгрунтованість судового рішення, яким
позов задоволено частково і ставить питання про його скасування та ухвалення
нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що
станом на 01 березня відділення Фонду відповідно до ст..29 базового Закону
здійснює перерахунок страхових виплат потерпілим, у тому числі і позивачу,
тобто розмір страхових виплат у позивача щорічно. Відповідно до Закону України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності» внесені відповідні зміни щодо виплати моральної (немайнової)
шкоди потерпілому. Ст.21 Закону підпункту «е» пункту 1 частини першої, який
передбачав виплату Фондом потерпілому грошової суми за моральну шкоду за
наявності факту заподіяння цієї шкоди, виключений з 20 березня 2007 року, таким
чином відповідач вважає, що не має правових підстав для відшкодування
потерпілому моральної шкоди за рахунок фонду. Відповідач вважає також, що
відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року
право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено,оскільки ст. 1167
ЦКУкраїни та ст.237-1 Кодексу законів про працю України ім надано право
відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним
органу(роботодавця),тому встановлений законодавцем розподіл обов’язків щодо
відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку
та професійного захворювання не суперечить вимогам ст..22 Конституції України.
Крім цього, Фонд не є особою, яка спричинила шкоду позивачеві. Втрата
працездатності у позивача сталася не в зв’язку з неправомірними діями або
бездіяльністю Фонду.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з’явилися, про час та
місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги,
апелляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхіленню, а рішення
суду залишенню без змін з наступних підстав.
Розглядаючи спір, суд правильно встановив фактичні обставини та визначив
правовідносини, що склалися між сторонами.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час
працював на підприємствах вугільної галузі. Працюючи у шкідливих умовах під час
виконання трудових обов’язків ушкодив здоров’я.
Згідно висновку МСЕК від 07 жовтня 2002 року позивачу вперше встановлено 40%
втрати професійної працездатності по професійному захворюванню – хронічний
обструктивний бронхіт з 02 жовтня 2002 року, безстроково, та визнаний інвалідом
3 групи.
21 вересня 2004 року після переогляду висновком МСЕК встановлено друга група
інвалідності та 70% втрати професійної працездатності безстроково.
За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що позивач має право
на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров’ю через наявність у нього
професійного захворювання – хронічне обструктивне захворювання легень четвертої
стадії. Моральна шкода була спричинена позивачу частковою втратою
працездатності, тим, що він відчуває фізичний біль, потребує лікування,
змінилися умови та звичайний ритм його життя.
В даному випадку внаслідок ушкодження здоров’я позивачу завдано моральну
шкоду і розмір моральної шкоди встановлений судом першої інстанції з
урахуванням характеру і наслідків захворювання, ступеня втрати професійної
працездатності відповідає нормам матеріального і процесуального права, не
порушує принцип справедливості та розумності згідно вимог ст.41 Міжнародної
Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Суд враховує характер та обсяг душевних та фізичних страждань позивача у
зв’язку з ушкодженням здоров’я, те що він частково втратив професійну
працездатність, потребує подальшого лікування та із засад розумності,
виваженості та справедливості вважає такий розмір відшкодування моральної шкоди
справедливим.
Доводи представника відповідача про те, що згідно Закону України від
23.03.2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності»
виключено норми про відшкодування Фондом моральної шкоди, суд не може прийняти
до уваги, оскільки закон не має зворотньої сили і не може розповсюджуватися на
правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, як в даному випадку.
Інші доводи скарги не спростовують висновків суду.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із ступеня і глибини
моральних страждань позивача та розміру втрати працездатності в конкретному
випадку.
Рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 21, 28, 34 Закону України „Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності
від 23.09.1999 року.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції
при вирішенні цієї справи норм матеріального чи процесуального права або
невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення
скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про відмову у позові
немає.
Керуючись ст. ст.307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в
Київському районі м. Донецька – відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 02 березня 2011 року
залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена
в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили
до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ.
Головуючий
Судді