Справа № 22ц-1793 Головуючий у 1 інстанції Філь О.Є.
Категорія 26 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
У х в а л а
Іменем України
16 лютого 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О., Папоян В.
В.
при секретарі Руденко О.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну
справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Вугільна компанія
«Краснолиманська» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької
області від 21 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до
державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську
про відшкодування моральної шкоди,
Встановив:
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21
грудня 2010 року з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди стягнуто 28000 гривень, на
користь держави судовий збір - 8,50 гривень, витрати на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи - 15 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити
нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те,
що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормах матеріального права,
не відповідають доказам по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився з відповідачем у
трудових відносинах, під час виконання трудових обов"язків отримав каліцтво,
висновком МСЕК від 19.02.2010 року йому вперше була встановлена стійка втрата
працездатності 70%, позивач визнаний інвалідом 2 групи. Суд стягнув на користь
позивача на відшкодування моральної шкоди 28000 гривень, при цьому вважав, що
саме відповідач повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену
ушкодженням здоров»я внаслідок виконання трудових обов»язків за трудовим
договором та втратою працездатності.
В судовк засідання сторони не з»явились, про час і місце судового засідання
повідомлені, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає,
що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив
рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний
суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і
процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у трудових
відносинах, 11.10.2008 року позивач отримав каліцтво внаслідок нещасного
випадку на виробництві, про що був складений акт форми Н-1, висновком МСЕК від
19 лютого 2010 року позивачу вперше була встановлена стійка втрата
працездатності в розмірі 70 %, позивача визнано інвалідом 2 групи.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або
уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо
порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних
життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого
життя.
На підставі вказаної норми матеріального права і відповідно до
встановлених обставин справи, суд дійшов до правильного висновку, що відповідач
повинен відшкодувати позивача моральну шкоди, заподіяну внаслідок ушкодження
здоров»я.
Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України
на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235-1У зупинено дію абзацу четвертого
статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх
сімей), підпункту "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34, п. 5 ст. 47
( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України
"Про загальнобов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності". Таким чином, на час виникнення правовідносин між сторонами та
виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди - з часу
встановлення стійкої втрати працездатності, був відсутній обов"язок Фонду,
передбачений законом, на сплату потерпілому моральної шкоди.
Вирішуючи спір, суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що за
відсутності обов"язку Фонду сплатити потерпілому моральну шкоду та на підставі
правил ст. 237-1 КЗпП України, саме власник або уповноважений ним орган несе
відповідальність за моральні страждання, які зазнав потерпілий внаслідок
пошкодження його здоров"я.
За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність
передбачених законом підстав для стягнення моральної шкоди з власника, про обов»
язок відділення виконавчої дирекції Фонду відшкодовувати заподіяну моральну
шкоду неспроможні
Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої
інстанції, висновки суду вони не спростовують, апеляційний суд підстав для
задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційну скаргу державного підприємства «Вугільна компанія
«Краснолиманська» відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня
2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: