Справа № 22ц-2591 Головуючий у 1 інстанції Костюков Д.Г.
Категорія 27 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
13 квітня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Алексєєва А.В.,
Принцевської В.П.
при секретарі Проляпа О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краматорського
міського суду Донецької області від 30 грудня 2010 року за позовом публічного
акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави,
в с т а н о в и в :
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 30 грудня
2010 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від
14.11.2006 року у сумі 1529,60 доларів США звернуте стягнення на предмет
іпотеки – нежитлове приміщення, загальною площею 46,7 кв.м. літ А, що
розташоване за адресою АДРЕСА_1, що належить на
праві приватної власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного предмету
іпотеки позивачем з укладенням від імені відповідачки договору купівлі-продажу
будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного
реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для
здійснення продажу.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 14.11.2006
року у сумі 1529,60 доларів США звернене стягнення на заставлене майно, а саме
солярій, комбайн косметологічний, лампа-лупа, ванаризатор, шляхом продажу
конкретному покупцю з правом укладення банком договору купівлі-продажу від
імені відповідачки. З відповідачки на користь позивача стягнуті витрати по
оплаті судового збору 122,22 гривні, витрати на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи 120 гривень.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду,
провадження у справі закрити, посилаючись на те, що судом не враховано, що вона
здійснює підприємницьку діяльність в тому числі в приміщенні, на яке звернуте
стягнення, справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони уклали кредитний договір
14 листопада 2006 року на суму 10000 доларів США із сплатою 16 % річних за
користування кредитом з кінцевим терміном повернення кредиту до 5.11.2009 року.
14 листопада 2006 року сторони уклали договір іпотеки у забезпечення виконання
кредитного зобов»язання, відповідно до якого відповідачка передала в іпотеку
належне її нежитлове підвальне приміщення АДРЕСА_1. 14 листопада 2006 року між сторонами був укладений договір
застави, відповідно до якого відповідачка передала в заставу належне її майно:
солярій, комбайн косметологічний, лампу-лупу, ванаризатор. Оскільки
відповідачка порушила зобов»язання за кредитним договором, суд задовольнив
позов банку та звернув стягнення на предмет іпотеки та предмети застави.
В судовому засіданні представник відповідачки підтримав доводи
апеляційної скарги, представник позивача просила скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи представника відповідачки, представника
позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна
скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду
не спростовують.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або
інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти
(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а
позивальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Встановлено, що 14 листопада 2006 року сторони уклали кредитний договір,
відповідно до якого відповідачка отримала у кредит 10000 доларів США зі сплатою
16 % річних за користування кредитом. Договором кредиту визначене щомісячне
погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами. У порушення
умов договору відповідачка припинила відповідно до графіку погашення кредиту та
процентів за користування кредитом сплачувати суми за договором, що в судовому
засіданні не спростовувалось. Сума заборгованості за кредитним договором
становить 1529,60 гривень.
14 листопада 2006 року між позивачем та відповідачкою в забезпечення
виконання зобов»язання за кредитним договором був укладений договір іпотеки,
відповідно до якого відповідачка передали в іпотеку нежитлове приміщення АДРЕСА_1. 14 листопада 2006 року між сторонами також
був укладений договір застави, відповідно до якого у забезпечення виконання
кредитного зобов»язання відповідачка передала у заставу: солярій, комбайн
косметологічний, лампу-лупу, ванаризатор.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання
або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель
вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення
стягнення на предмет іпотеки. Частиною 1 статті 36 Закону передбачено, що у
разі порушення основного зобов’язання таабо умов іпотечного договору
іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від
іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі
зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання
порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про
звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо
протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без
задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет
іпотеки відповідно до цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка не виконала основне
зобов»язання за кредитним договором, на виконання правил ч. 1 ст. 36 Закону
банк повідомив відповідачку про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель
набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент
настання терміну виконання зобов"язання, забезпеченого заставою, воно не буде
виконане, якщо інше не передбачено законом чи договором.
На підставі зазначених норм матеріального права та відповідно до вказаних
фактичних обставин справи суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого
висновку щодо задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на
предмет іпотеки та на предмети застави.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду тільки за
однієї підстави, оскільки вважає, що виниклий спір не підлягав розгляду в
порядку цивільного судочинства, оскільки вона брала кредитні кошти для
здійснення підприємницької діяльності, зареєстрована як фізична особа-
підприємець. Такий довід апеляційної скарги неспроможний, оскільки кредитний
договір, договір іпотеки, договір застави укладені між банком та відповідачкою
як фізичною особою, що випливає з договорів.
Апеляційна скарга інших доводів не містить, перевіряючи рішення в межах
доводів апеляційної скарги в порядку статті 303 ЦПК України, апеляційний суд
підстав для зміни або скасування рішення суду не вбачає.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 30 грудня 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: