Справа 22ц-3092-2011
Головуючий у 1 інстанції Ткаченко Л.Я.
Категорія
2
Доповідач Новосьолова Г.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Шевченко В.Ю.,
суддів: Новосьолової Г.Г., Хейло Я.В.,
при секретарях Яменко А.Г.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
Іванівни на рішення Харцизського міського суду Донецької області від 20 січня
2011 року по цивільної справі за позовом ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину квартири,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Харцизського міського суду Донецької області від 20 січня 2011 року
позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності
на ? частину квартири задоволені.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину чотирьохкімнатної
квартири АДРЕСА_1.
Стягнуте з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 51
гривня, витрати по сплаті ІТЗ розгляду справи в сумі 120 гривен, та витрати по
наданню юридичної допомоги в сумі 1 000 гривен, а всього стягнути 1171 гривен.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачка ОСОБА_1принесла апеляційну
скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, з
наступних підстав:
- суд першої інстанції не прийняв до уваги, що порушені права дітей, залишаючи
відповідачки ? частини квартири, при цьому діти будуть мешкати саме на її
частині, тобто втрьох будуть мешкати в двох кімнатах,
- суд не вказав при винесені рішення про позов який надала суду відповідачка,
- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_2 стягнувши
з відповідачки витрати на юридичну допомогу, оскільки у позовної заяві позивач
просив стягнути на його користь судовий збір.
В апеляційний інстанції відповідачка підтримала доводи своєї апеляції. Позивач
заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідачки, мотивуючи тим,
що рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та
процесуального закону, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю – доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи,
та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга
підлягає відхиленню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2000 року позивач ОСОБА_2. зареєстрував шлюб з відповідачкою, про свідчить копія свідоцтва про
одруження (а.с.8).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно копії свідоцтва про народження (а.с.9).
06 листопада 2003 року ОСОБА_1 стала власником чотирьохкімнатної АДРЕСА_1 на підставі договору
купівлі – продажу, зареєстрованого державним нотаріусом Другої державної
нотаріальної контори, реєстровий №1997 (а.с.11).
За повідомленням КП БТІ м. Харцизська вищевказана квартира на підставі
договору купівлі - продажу зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_1 (а.с.
10).
Відповідно до повідомлення відкритого акціонерного товариства «Державний
ощадний банк України» ОСОБА_2 був наданий кредит 14 липня 2003 року у
сумі 5000 гривен, який був сплачений ним у повному обсязі 23 вересня 2005
року (а.с.28). Даний кредит був спрямований на купівлю спірної квартири, що
було підтверджено сторонами у суді першої інстанції.
Після купівлі спірної квартири позивач ОСОБА_2 мешкав в ней, але
зареєстрованим був за іншою адресою : АДРЕСА_3.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивача виходив з наступних
підстав.
Спірна квартира АДРЕСА_1 була
придбана сторонами у шлюбі та є їхньою спільною сумісною власністю. Доказів
того, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї , приховав,
знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї , а
також що розмір аліментів, які позивачка одержує, недостатній для забезпечення
фізичного, духовного розвитку та лікування дитини суду не надані та в судовому
засіданні добуті не були. Крім цього, відповідачкою не надані докази того, що
спірна квартира була придбана за її особисті кошти.
Згідно статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,
ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 22 КпШС України ( яка діяла на час придбання
чотирьохкімнатної квартири сторонами) і статті 60 СК України майно, нажите
подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю незалежно від того,
що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього
господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим
майном.
Таким чином, як матеріальним законом, який діяв на час придбання спірної
квартири так і матеріальним законом, який діяв на час звернення до суду з
позовом, передбачено, що в разі поділу майна яке є спільною сумісною власністю
подружжя, їх частки визнаються рівними.
Таким чином, законодавець закріпив рівність часток подружжя на майно, яке було
нажите за час шлюбу.
Суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про задоволення позовних
вимог позивача, оскільки у відповідності до вимог статей 11 і 60 ЦПК України
кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього
Кодексу.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і
процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду не встановлено.
Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вказав у
судовому рішенні про зустрічний позов відповідачки, про визнання за нею
права власності на 2/3 частини спірної АДРЕСА_1, а 1/3 частини виділити у власність позивача ОСОБА_4 є необґрунтованим, оскільки в мотивувальної частині рішення суду першої
інстанції зазначена вказана обставина. Крім того у відповідності до ч. 1 ст.123
ЦУПК України відповідач має право пред’явити зустрічний позов до початку
розгляду справи по суті. Вказана вимога закону відповідачкою дотримана не була.
У відповідності зі ст.126 ЦПК України об’єднання позовів в одне провадження є
правом, а не обов’язком суду.
Щодо до доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за
межі позовних вимог ОСОБА_2 стягнувши з відповідачки витрати на
юридичну допомогу, оскільки у позовної заяві позивач просив стягнути на його
користь судовий збір не заслуговує на увагу, через те що, у позовної заяві і у
судовому засіданні першої інстанції, позивач наполягав на стягненні витрат на
правову допомогу.
Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та
витрат пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом
судової справи, належать: витрати на інформаційне – технічне забезпечення,
витрати на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов’язані з
явкою до суду, витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів,
перекладачів та проведенням судових експертиз, витрати, пов’язані з
проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій,
необхідних для розгляду справи, тому суд першої інстанції правильно дійшов до
висновку про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу.
У відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє
законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Харцизського міського суду Донецької області від 20 січня 2011 року
залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді