Справа 22ц-3244-2011 Головуючий у 1
інстанції Шестопалова Я.В.
Категорія
57
Доповідач Новосьолова Г.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Новікової Г.В.,
суддів: Новосьолової Г.Г., Шевченко В.Ю
при секретарі Коваленко М.І.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 27 жовтня
2010 року по цивільної справі за позовом ОСОБА_2 до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі
м. Донецька, Центральної міської клінічної лікарні №6 м. Донецька комунального
лікувально – профілактичного закладу Міністерства охорони здоров’я України,
Управління охорони здоров’я Донецької міської ради про скасування рішень та
забезпечення санаторно – курортним лікуванням,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2010 року
у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Відділення
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м.
Донецька, Центральної міської клінічної лікарні №6 м. Донецька комунального
лікувально – профілактичного закладу Міністерства охорони здоров’я України,
Управління охорони здоров’я Донецької міської ради про скасування рішень та
забезпечення санаторно – курортним лікуванням відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_2 принесла
апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове
рішення, яким задовольнити її позовні вимоги мотивуючи свої вимоги тим, що
судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права,
неправильне з’ясування і не встановлення судом обставин, що мають значення для
справи, оскільки медичними висновками 2004-2009 роки позивачу було
рекомендоване санаторно – курортне лікування на курорті Синяк за наслідками
трудового каліцтва, проте Фонд у 2008 році не уклав договір із санаторієм
«Синяк» та не придбав путівку для позивачки з супроводжуючою особою. 10 лютого
2009 року МСЕК видала позивачки індивідуальну програму реабілітації інваліда
позивачки ОСОБА_2 №207 від 03 лютого 2009 року, відповідно до якої
позивачки показано санаторно – курортне сірководневе лікування із
супроводжуючим у санаторії неврологічного або травматологічного профілю. Також,
неправомірно було відмовлено під час проведення ЛЛК завідуючою поліклінікою №2
ЦМКЛ №6 у видачі позивачки довідки за формою 070/0 для отримання путівки в
Синяк Закарпатської області на сірководневе санаторно – курортне лікування
літом.
В судовому засіданні представник відповідача відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
профзахворювань України у Ленінському районі м. Донецька Гришина О.О
заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивачки, мотивуючи тим, що
рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та
процесуального закону, просила рішення суду залишити без змін.
У судове засідання позивач, представники відповідачів Управління охорони здоров’
я Донецької міської ради, Центральної міської клінічної лікарні №6 м. Донецька
комунального лікувально – профілактичного закладу Міністерства охорони здоров’я
України не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним
чином.
Відповідно до частини 2 статті 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб,
які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце
розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
профзахворювань України у Ленінському районі м. Донецька, дослідивши матеріали
цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов* язана довести ті
обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що
міститься в п.2 постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від
18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і
всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу
своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у
судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та
допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення
містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі
достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2009 року позивачка
звернулась до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в Ленінському районі м. Донецька, Центральної міської
клінічної лікарні №6 м. Донецька комунального лікувально – профілактичного
закладу Міністерства охорони здоров’я України, про скасування рішень та
забезпечення санаторно – курортним лікуванням. 13 серпня 2009 року позивачка
надала суду доповнення і уточнення до позовної заяви. (а.с.58-60).
24 лютого 2002 року позивачка працюючи у ВАТ «Укртелеком» ДД ЦОСПП і
виконуючи розпорядження безпосереднього керівника, отримала виробничу травму,
по якій у подальшому медико – соціальною експертизою була встановлена
інвалідність від трудового каліцтва та стійка втрата професійної працездатності:
- з 28 серпня 2003 року – третя група інвалідності від труд каліцтва з
40% втрати профпрацездатності;
- з 06 лютого 2004 року друга група інвалідності з 80% втрати
профпрацездатності;
- з 23 грудня 2004 року перша група інвалідності з 100% втрати
профпрацездатності;
- з 19 листопада 2004 року повна втрата здібності до пересування, тому
МСЕК встановлює потребу у санаторно – курортному лікуванні із супроводжуючим.
З 2004 року ОСОБА_2 у зв’язку із травмою на виробництві , знаходиться
на диспансерному обліку в поліклініці №2 Центральної міської клінічної лікарні
№6 м. Донецьку з приводу наслідків травматичного ушкодження хребта.
03 лютого 2009 року міжрайонною МСЕК №4 м. Донецька при черговому повторному
огляді ОСОБА_2 рекомендоване, згідно індивідуальної програми
реабілітації №207 від 03 лютого 2009 року, санаторно - курортне лікування з
супроводом 1 раз на рік в санаторіях неврологічного, травматичного профілю, про
що зазначено у п.14 даної програми. У пункті 13 зазначеної програми вказаний 3
ступень обмеження по самообслуговуванню, пересуванню і трудової діяльності.
За призначенням лікарів позивачці потрібно проходити лікування за наявністю
природних натуральних сірководневих джерел, які є у санаторіях Синяк
Мукачівського району Закарпатської області та Медобори Теребовлянського району
Тернопільської області, але на цих курортах відсутні санаторії для спинальних
хворих.
В Україні є два спеціалізованих санаторії для спинальних хворих – Ім. акад. М.М.
Бурденка у м. Саки АР Крим і «Слов’янський» у м. Слов’янську Донецької області.
Згідно з медичними висновками за 2004 – 2009 рік по наслідкам виробничої травми
24 січня 2002 року позивачці рекомендовано санаторно – курортне лікування на
курорті Синяк Закарпатської області літом, що підтверджується довідкою
Інституту нейрохірургії Ім. академика А.П.Ромоданова АМН України від 12.11.2004
року, 19.10.2005року, 22.09.2006 року, 25.04.2008 року, довідкою НДІТО ДонНМУ
МОЗ України м. Донецьк від 15.06.2005.року, 03.09.2008 року. У 2003 – 2008 році
лікарсько – консультаційна комісія поліклініки Центральної міської лікарні №6
м. Донецька Міністераства охорони здоров’я України видала позивачці довідки за
формою 070/0 з рекомендаціями санаторно – курортного лікування на курорті Синяк
Закарпатської області літом від 25.10.2003 року за № 118, від 18.11.2005 року
№2519, від 04.05.2007 року за №940, від 09.11.2007 року за №2901.
У 2004 році ФССНВВІІЗ замість санаторно – курортного лікування у Синяк
направив позивачку до санаторію для спинальних хворих Ім. академіка М.М.
Бурденка у м. Саки АР Крим, де відсутній сірководень, а лікування
грязьорозвідними ваннами призвели до тяжкого посттравматичного ускладнення по
наслідкам виробничої травми і погіршенню з боку серцево –судинної системи. У зв’
язку з чим, даний санаторій відмовився у подальшому приймати позивачку.
У 2005- 2006 роках ФССНВВІІЗ забезпечував позивачку санаторно – курортним
лікуванням у неспеціалізованому санаторії Синяк Закарпатської області, але вже
з 2007-2008 року позивачку не забезпечували цим лікуванням у санаторії.
10 лютого 2009 року МСЕК видала позивачки індивідуальну програму
реабілітації №207 від 03 лютого 2009 року, у якій зазначено санаторно- курортне
сірководневе лікування із супроводжуючим у санаторії неврологічного або
травматологічного профілю, це було зазначено у медичної картки позивачки.
13 травня 2009 року у поліклініці №2 ЦМКЛ №6 невропатолог оформив довідку
ОСОБА_2 за формою 070/0 для отримання путівки на курорт у Синяк літом
в санаторії профілю неврологічного, порушення функцій опорно – пересувного
апарату, але довідка не була оформлена належним чином, не підписана завідуючою
відділення, головою ЛКК закладу охорони здоров’я та не засвідчена печаткою. Ця
довідка була надана до відділення Фонду, але вони відмовили у її прийнятті,
оскільки вона була не належно оформлена.
25 травня 2009 року відділення Фонду отримало відмову санаторія «Синяк» у
прийнятті на лікування спинальної хворої ОСОБА_2 у зв’язку з
невідповідністю медичного закладу характеру захворювання позивачки.
На скаргу позивачки про надання довідки відповідно оформленої для отримання
путівки, ЦМКЛ №6 надало відповідь за №928 від 19 червня 2009 року що з
урахуванням наслідків виробничої травми і рекомендації МСЕК, які наявні у
картці індивідуальної програми реабілітації їй буде видана довідка за формою
070/0, де будуть зазначені санаторії неврологічного або травматологічного
профілю з використанням для лікування сірководневих ванн, а також вказано що
санаторій Синяк Закарпатської області, не буде вказаний в довідки, оскільки
умови цього санаторію не передбачені для лікування спинальних хворих. Позичці
було запропоновано з’явитися на засідання ЛКК поліклініки з амбулаторною
карткою для отримання довідки форми 070/0.
Мати позивачки ОСОБА_6 відмовилась від отримання довідки за формою 070/0
для отримання санаторно - курортного лікування в спеціалізованому санаторії для
спинальних хворих у м. Слов»янськ Донецької області та не прийняла участь у
засіданні J1J1K поліклініки №2 ЦМКЛ №6.
На неодноразові звернення позивачкою до ЛКК для отримання довідки форми 070/0
та до Фонду про забезпечення путівкою до санаторію Синяк Закарпатської області
щодо отримання лікування, ОСОБА_2 не дали результатів, тому позивачка
звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивачки виходив
з наступних підстав.
Між відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі
м. Донецька та санаторієм «Синяк» не має договору на забезпечення путівками
Також після отримання повідомлення від головного лікаря санаторія «Синяк» про
відмову у проведені цілеспрямованого ефективного лікування позивачки, оскільки
санаторій не є спеціалізованим санаторієм для лікування хворих спинального
профілю:заклад розміщений в гірській місцевості без відповідних пристосувань до
руху і підйому візкових хворих. Це стосується спальних корпусів так і
лікувальних кабінетів, які розміщені на значній відстані один від одного та
відповідне не облаштовані для такої категорії хворих, тому дії Фонду про
відмову у надані путівки до вказаного санаторію є правомірними.
Тому, суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог щодо зобов’язання
відповідача у справі відділення дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в
Ленінському районі м. Донецька забезпечити позивачку санаторно - курортним
лікуванням в літку із супроводженням на курорті «Синяк» Закарпатської області
та «Медобори» Тернопільській області правильно відмовив.
Щодо скасування рішення №928 від 26 червня 2009 року, №01/6-2009 від 07 серпня
2009 року , то судом першої інстанції також відмовлено у задоволені позовних
вимог, оскільки за вказаним номером позивачки була надана відповідь на її
скаргу від 11 червня 2009 року та 15 липня 2009 року. Дані відповіді не є
рішенням, яке було прийнято Управлянням охорони здоров’я Донецької міської ради
щодо права позивачки на санаторне – курортне лікування, а лише містить
інформацію, щодо проведення 31.07.2009 року розширеного засідання ЛКК та
результатів його проведення, тому дана відповідь не є рішенням, яке може
впливати на права позивачки з приводу забезпечення її санаторно – курортним
лікуванням.
Також, відповідно до проведеного розширеного засідання ЛКК поліклініки №2 ЦМКЛ
№6 від 31 липня 2009 року №81 комісія вирішила доцільним провести повторну
консультацію ОСОБА_2 в ОТБ спеціалістів спинального профілю, для
вирішення питання про направлення на санаторно – курортного лікування,
рекомендувати позивачці проведення МРТ хребта та спиного мозку з подальшою
консультацією ОТБ, рекомендувати санаторно – курортне лікування в санаторії
«Слов’янський» м. Слов’янську (спеціального профілю для спинальних хворих
маючого у лікувальної базі сірководні ванни, повторити запрошення позивачки на
засідання ЛКК для ознайомлення з рішенням.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо скасування
даного рішення від 31 липня 2009 року, правильно виходив з цих підстав, що при
прийняті рішення комісія покладалася на діюче законодавство, а саме п.10
Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року №187, де
передбачено що інваліди внаслідок травм и захворювань хребта та спиного мозку
забезпечуються путівками до санаторіїв спинального профілю, а також відповідно
до наказу МЗ України від 06 лютого 2008 року за №56, де в Клінічному протоколі
санаторно- курортного лікування травм спиного мозку вказане, що показами до
санаторно – курортного лікування є наслідки травм спиного мозку, кінського
хвоста з легким тетрапарезом парапарезами, без обмеження самообслуговування і
самостійного пересування та грубих порушень функції тазових органів.
Протипоказано санаторно – курортному лікуванню є виражені форми з різким
обмеженням руху і тазових функції, через неможливість позивачки саму себе
обходити.
Відповідно до п. 4, 5 ст. 34 Закону України «Про загальнообов,язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року з
подальшими змінами, Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, в
тому числі на додаткове харчування придбання ліків, види догляду, протезування,
санаторно- курортне лікування, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК.
Потерпілому, який став інвалідом, періодично, але не рідше одного разу на три
роки, а інвалідам I групи щорічно безоплатно за медичним висновком надається
путівка для санаторно-курортного лікування; у разі самостійного придбання
путівки її вартість компенсує Фонд соціального страхування від нещасних
випадків у розмірі, встановленому правлінням Фонду.
Відповідно до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №187 від 22 лютого 2006
року з подальшими змінами передбачено, що інваліди з наслідками травм і
захворюваннями хребта та спинного мозку забезпечуються путівками до санаторіїв
спінального профілю (відповідно до медичних рекомендацій) з лікуванням строком
на 45 днів у порядку черговості в міру надходження путівок. Особам, що
супроводжують інвалідів до санаторіїв спінального профілю, путівки не
видаються, лише двічі оплачується проїзд до санаторію і назад згідно з поданими
проїзними документами в такому розмірі: залізничним транспортом не вище тарифу,
визначеного для проїзду у плацкартному вагоні, водним та автомобільним - у
розмірі фактичної вартості проїзду.
Згідно наказу МОЗ України від 06 лютого 2008 року №56 «Про затвердження
клінічних протоколів санаторно – курортного лікування в санаторно – курортних
закладах для дорослого населення» підставою для санаторно - курортного
лікування є наслідки травм спинного мозку, кінського хвоста з легким
тетрапарезом, парапарезами, без обмеження самообслуговування і самостійного
пересування і грубих порушень функції тазових органів.
Відповідно до отриманого Фондом листа головного лікаря санаторію «Синяк» від 25
травня 2009 року даний санаторій не є спеціалізованим для лікування хворих
спинального профілю, розміщений в гірській місцевості і не має пристосувань для
руху і підйому хворих на інвалідних візках.
Таким чином, рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і
процесуального права. Підстав для його скасування не встановлено.
Що стосується доводів апеляційної скарги про скасування ухвали
Ленінського районного суду м. Донецька від 19 лютого 2010 року в частинах
доповнення ухвали Ленінського районного суду м. Донецька від 18 січня 2010 року
про відкриття провадження по справі назвою відповідача _ Управління охорони
здоров’я Донецької міської ради ( в резолютивної частині ухвали), сповіщення
належним чином позивача ОСОБА_2 про час і місце судового розгляду, а
також постановлення нової ухвали про задоволення клопотання ОСОБА_2 до
Ленінського районного суду м. Донецька від 13 серпня 2009 року про залучення до
участі у справі Управління охорони здоров’я Донецької міської ради як
співвідповідача; відкриття провадження у справі за доповненою і уточненою від
13 серпня 2009 року позовною заявою ОСОБА_2 до Ленінського районного
суду м. Донецька від 06 серпня 2009 року до відповідача Управління охорони
здоров’я Донецької міської ради, виправлення допущені в ухвалі Лелнінського
районного суду м. Донецька від 18 січня 2010 року про відкриття провадження у
справі описки: комунальний лікувально – профілактичний заклад Центральна міська
клінічна лікарня №6 м. Донецька – на Міністерство охорони здоров’я України
комунальний лікувально – профілактичні заклад Центральна міська клінічна
лікарня №6 м. Донецька, відділ виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Ленінському районі м. Донецька на відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Ленінському районі м. Донецька, то ці доводи
не заслуговують на увагу, оскільки вказані питання розглядалися у суді першої
інстанції, по ним були прийняті відповідні рішення, які ОСОБА_2 не
були оскаржені, у встановленому законом порядку.
Крім того, в апеляційної скарзі ОСОБА_2 ставить питання про
визнання незаконною ухвали суду першої інстанції від 13 липня 2010 року про
відвід судді Шестопалової Я.В. посилаючись на зволікання у судовому розгляді
даної справи та наявності обставин, які викликають сумніви у неупередженості та
необ’єктивності головуючого судді по справі, перевіряючи законність цієї
ухвали, апеляційний суд, не вбачає підстав для іі скасування. Що стосується
заяви про відвід судді, яка на думку позивачки повинна бути розглянута
апеляційним судом, то у відповідності до ч.2 ст.20 ЦПК України, заява про
відвід судді вирішується ухвалою суду що розглядає справу, а тому розгляд цієї
заяви не входить до компетенції апеляційного суду.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і
залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення
з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.307, 308, 315 ЦПК України,
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2010 року залишити
без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді