Справа № 22ц-
3346/2011
Головуючий у 1 інстанції Жолтий Д.В.
Категорія
37
Доповідач Новосьолова Г.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011
року
м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Шевченко В.Ю.,
суддів: Хейло Я.В., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м.
Донецька від 22 лютого 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі
Кіровської районної в м. Донецьку ради про встановлення факту належності майна,
розподіл майна та про визнання права власності на спадщину, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2011 року позовні
вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Територіальної
громади в особі Кіровської районної в м. Донецьку ради про встановлення факту
належності майна, розподіл майна та про визнання права власності на спадщину
задоволені частково.
Визнане за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після
смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, на ?
частину кожного грошового внеску з належними відсотками та компенсаціями, що
зберігаються у відділенні № 5402/060 Філії – Кіровському відділенні №5402
Донецька Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України»,
на особових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6,
НОМЕР_7, НОМЕР_8 на ім’я ОСОБА_6 і у відділенні
№5402/0201 Філії Кіровського відділення №5402 Донецька Відкритого акціонерного
товариства «Державний Ощадний Банк України», на особових рахунках №№НОМЕР_9,
НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 на ім’я ОСОБА_4.
Визнане за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після
смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, на ?
частину кожного грошового внеску з належними відсотками та компенсаціями, що
зберігаються у відділенні № 5402/060 Філії – Кіровському відділенні №5402
Донецька Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний Банк України»,
на особових рахунках №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6,
НОМЕР_7, НОМЕР_8 на ім’я ОСОБА_6 і у відділенні
№5402/0201 Філії Кіровського відділення №5402 Донецька Відкритого акціонерного
товариства «Державний Ощадний Банк України», на особових рахунках №№НОМЕР_9,
НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 на ім’я ОСОБА_4.
Не погодившись із рішенням суду, позивачі принесли апеляційну скаргу, в
якій просять скасувати рішення та постановити нове з наступних підстав: суд
першої інстанції неповно з’ясував обставини по справі.
Позивачі у встановлений законом термін звернулися до державного нотаріуса
для отримання свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1 після смерті своїх батьків, але на підставі
повідомлення КП «БТІ» м. Донецька, стало відоме, що договором купівлі – продажу
від 27 травня 1960 року будинок готовністю 95% про інвентаризоване на ім’я
ОСОБА_4. Однак, документи про прийом даного об’єкту в
експлуатацію у встановленому законом порядку не надавалися. У зв’язку зі смертю
ОСОБА_7 та не оформленням право власності, КП БТІ м. Донецька не може
зареєструвати право власності за ОСОБА_7 та видати витяг із реєстру
право власності для оформлення спадщини.
В апеляційний інстанції позивачі підтримали доводи своєї апеляції.
В судове засідання не з’явився представник відповідача Територіальної
громади в особі Кіровської районної в м. Донецьку ради про день та час розгляду
справи повідомлений належним чином та суд вважає можливим розглянути справу у
його відсутність.
Заслухавши суддю – доповідача, позивачів, перевіривши матеріали цивільної
справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з
наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, 27 травня 1960 року ОСОБА_15 став власником будинку АДРЕСА_1
на підставі договору купівлі – продажу та технічного паспорту, згідно із яких
придбав його готовністю 95% (а.с.11-14, 21).
ОСОБА_4 та ОСОБА_6 є батьками
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до копій свідоцтв про
народження (а.с.15).
Згідно до копій свідоцтв про одруження;
11 травня 1990 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб із ОСОБА_10, та після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_1
19 вересня 1992 року ОСОБА_9 зареєструвала шлюб із ОСОБА_11, та після укладення шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_12 (а.с.16-17).
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивачів ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_5
помер батько позивачів ОСОБА_14 про що свідчать копії свідоцтв про смерть
(а.с.18, 20).
25 серпня 2010 року позивачі отримали від КП Бюро технічної інвентаризації м.
Донецька рішення реєстратора про відмову у реєстрації права власності на
житловий будинок АДРЕСА_1 у порядку
спадкування після померлого ОСОБА_4, оскільки відсутні документи про
прийом нерухомого майна в експлуатацію у встановленим законом порядку, які не
були надані власником будинку.
Відповідно до повідомлення Державного ощадного банку України філії Кіровського
відділення №5402 м. Донецька маються особові рахунки та відкрити вклади на ім’я
ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги позивачів виходив з
наступного.
Після смерті матері позивачів ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, викрилася
спадщина у вигляді ? частини житлового домоволодіння АДРЕСА_1 і ? частина грошових вкладів що зберігаються у
відділенні філії Кіровського відділення №5204 Донецька ВАТ «Ощадбанк» на
особових рахунках на ім’я спадкодавця.
Єдиним спадкоємцем за законом першої черги був ОСОБА_4, який постійно
проживав і був зареєстрований разом зі спадкодавцем на момент відкриття
спадщини і не заявив про відмову від нього, але батько позивачів не оформивши
спадщину, помер ІНФОРМАЦІЯ_5.
Після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5, також викрилася спадщина у
вигляді ? частини житлового домоволодіння АДРЕСА_1 і ? частина грошових вкладів що зберігаються у відділенні філії
Кіровського відділення №5204 Донецька ВАТ «Ощадбанк» на особових рахунках на ім’
я спадкодавця.
Спадкоємцями за законом першої черги в рівних частках є позивачі – рідні доньки
спадкодавця, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.
Позивачі у встановленому законом порядку подали заяви державному нотаріусу про
прийняття спадщини, а після закінчення шестимісячного терміну звернулися з
питання видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житлове
домоволодіння та грошові вклади по ? частини кожній.
Відмовляючи у частині позовних вимог про визнання права власності на житловий
будинок, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_4
придбав житловий будинок готовністю 95%, крім цього відповідно до технічного
паспорту були самовільно побудовані споруди, але оскільки забудовник не
звертався в уповноважені на те органі з приводу прийняття побудованих ним
споруд в експлуатацію, затвердження та реєстрація відповідно акту державної
прийомної комісії відсутня, тому позовні вимоги щодо визнання факту належності
на вказані споруди, а також позовні вимоги щодо визнання права власності в
порядку спадкування на спірне домоволодіння є безпідставні.
На підставі ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як
за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу,
в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються
сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,
ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони
посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 376 ЦК України передбачено, житловий будинок, будівля,
споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони
збудовані або будуються на земельної ділянці, що не була відведена для цієї
мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з
істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або
здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на
нього.
Частиною 2 статті 331 ЦК України передбачено, право власності на новостворене
нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту
завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до
експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає
державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частини 3 сттаті 331 ЦК України до завершення будівництва
(створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які
були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Згідно пункту 7 частини 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про
судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року, якщо
спадкодавцем було здійснене самочинене будивніцтво (частина 1 статті 376 ЦК),
до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання
тощо, які були використанні в процесі цього будівництва.
ОСОБА_4 батько позивачів придбавши житловий будинок готовністю 95 % та
самовільно побудувавши інші споруди у встановленому законом порядку не
звертався до органів з приводу прийняття побудованих ним споруд в
експлуатацію. Позивачами на час ухвалення рішення не надані докази отримання їх
батьками дозволу чи належно затвердженого проекту на завершення будівництва
спірного домоволодіння та прийняття в експлуатацію.
Виходячи із встановлених фактів, вимог закону та наданих сторонами доказів, суд
першої інстанції правильно прийшов до висновку про відмову у задоволенні
позовних вимог в цієї частині.
Рішення суду в оскаржуваної частині постановлено у відповідності до норм
матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду не встановлено.
Довід апеляційної скарги про те що, суд першої інстанції допустив неповноту
при з’ясуванні обставин маючих значення при розгляді справи, а саме, що сараї
та житловий будинок були побудовані у період з 1959 року по 1985 рік на час дії
правових норм ЦК України 1963 року тому необхідно визнати право власності на
них, не заслуговував на увагу оскільки, на відміну від раніше чинного
Цивільного кодексу, що регулював відносини, які виникали лише у результаті
самочинного будівництва громадянами житлового будинку, господарських і
побутових будівель та споруд, новий Цивільний кодекс встановлює загальні
правила про наслідки самочинного будівництва., що стосується всіх суб’єктів і
всіх видів будівель.
У відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє
законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції в частині визнання право власності у порядку
спадкування на грошові внески сторонами не оскаржувалося.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись ст. ст.307, 308,314 ЦПК України ,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити,
рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2011 року залишити
без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Головуючий
Судді