Справа № 22-1055/2011 року
Головуючий першої інстанції Румілова Н.М.
Категорія:
46
Доповідач: Осипчук О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„22 лютого 2011 року Апеляційний суд Донецької
області у складі:
Головуючого: Висоцької В.С.
Суддів: Осипчук О.В., Біляєвої О.М.
При
секретарі: Муравченко В.С.
За
участю прокурора Малютіна Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про
встановлення факту проживання однією сім*єю, визнання членом сім*ї, вселення та
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
про усунення перешкод у користуванні власністю, за апеляційною скаргою
прокурора Центрально – Міського району м. Горлівки на рішення Центрально –
Міського районного суду м. Горлівки від 08 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької
області від 08 грудня 2010 року позов ОСОБА_1
задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з
ОСОБА_2 однією сім*єю у період з травня 1995 року по грудень
2009 року. Вселено ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.
В задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про
усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.
З вказаним рішенням не погодився прокурор Центрально – Міського району м.
Горлівки Донецької області і в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну
скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким
відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 і задовольнити позовні вимоги
ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги прокурор посилається на те, що суд не
вирішив питання щодо провадження у справі ( позовного чи окремого). В рішенні
суд не конкретизував яким саме членом родини має бути визнаний ОСОБА_1,
оскільки суд не встановлює факт проживання чоловіка та жінки як подружжя, за
умови відсутності реєстрації шлюбу. Суд не врахував доводи ОСОБА_2, що
вона не має наміру проживати однією сім*єю з ОСОБА_1, проти цього
заперечує і дитина. Сторони протягом останнього року не проживають спільно,
сімейні стосунки не підтримують, а встановлення родинних відносин ОСОБА_1 необхідно тільки для вселення в квартиру. Судом не врахована думка дитини,
яка є співвласником квартири. Суд в порушення норм матеріального права не
застосував вимоги ст. 156 ЖК України, і не врахував, що ОСОБА_1 вибув на
інше постійне місце проживання, стосунки біля року з ОСОБА_2 та сином не
підтримує. Ухвалене судове рішення порушує права ОСОБА_2 та її сина, які
є співвласниками квартири. Судом не залучено до розгляду справи орган опіки та
піклування.
В апеляційному суді прокурор та ОСОБА_2 підтримали доводи скарги в
повному обсязі.
ОСОБА_1 заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити
без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення присутніх осіб,
дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи скарги, апеляційний суд
вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – зміні з
таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України неправильне застосування норм
матеріального права є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що з травня
1995 року по грудень 2009 року сторони по справі підтримували подружні стосунки
та проживали однією сім*єю у квартирі АДРЕСА_1. Від
сумісного життя мають дитину ОСОБА_3 18 грудня 1997 року
народження. Спірна квартира належить на праві спільної часткової власності
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по Ѕ частки кожному. Квартира складається з
двох кімнат площею 14,5 кв.м. та 11,5 кв.м. За заявою ОСОБА_2 з 5 серпня
2005 року у спірній квартирі як співмешканець зареєстрований ОСОБА_1 Між
сторонами було встановлено порядок користування квартирою: ОСОБА_1
користувався кімнатою площею 11,5 кв.м., а ОСОБА_2 з сином кімнатою площею
14,5 кв.м.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 і відмовляючи в задоволені позову
ОСОБА_2 суд керувався вимогами ст.64, 156 ЖК України і виходив з того, що
ОСОБА_1, який був співмешканцем ОСОБА_2, тобто членом її сім*ї,
має право користуватися спірною квартирою нарівні з власником ОСОБА_2 і
відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником
квартири з січня 2010 року не позбавляє його права користування жилим
приміщенням.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив
правовідносини, які склалися між сторонами і вірно дійшов висновку щодо
обґрунтованості позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім*єю
та вселення ОСОБА_1 в спірне жиле приміщення і про відмову в
задоволені зустрічного позову про виселення.
В апеляційному суді ОСОБА_2 підтвердила факт сумісного проживання х
ОСОБА_1 з 1995 року однією сім*єю, народження сумісної дитини, ведення
спільного господарства, реєстрацію позивача в квартирі з 2005 року згідно її
заяви до житлового органу.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім*ї власника жилого будинку
(квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить,
користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при
їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири) не позбавляє їх
права користування займаним приміщенням.
Між тим, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо
встановлення початку періоду проживання сторін однією сім*єю, а саме з травня
1995 року, оскільки згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу ( а.с.38)
ОСОБА_2 розірвала шлюб з колишнім чоловіком ОСОБА_4 тільки 7 квітня
2003 року.
З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1
про встановлення факту проживання однією сім*єю підлягають задоволенню за
період з 8 квітня 2003 року по грудень 2009 року, а рішення суду в цій частині
підлягає зміні.
Доводи скарги щодо не визначення судом в якому провадженні підлягає розгляду
даний спір необґрунтовані, оскільки з поданих сторонами позовів вбачається спір
про право, тому суд першої інстанції правильно розглянув справу в порядку
позовного, а не окремого провадження.
Також до уваги не приймається довід щодо порушення прав дитини, оскільки
стороною по справі була його мати, яка є законним представником своєї
малолітньої дитини, і право власності дитини на житло вказаним судовим рішенням
не порушено.
Посилання в скарзі на те, що ОСОБА_1 вибув на інше постійне місце
проживання нічим не підтверджені, і крім того, спростовуються поясненнями
позивача щодо того, що він вимушений проживати у різних знайомих по черзі,
оскільки до квартири його не пускають.
Інші доводи апеляційної скарги до уваги не приймаються, оскільки не
спростовують висновків суду та не належать до тих підстав із якими процесуальне
законодавство пов*язує можливість скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд –
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу прокурора Центрально – Міського району м. Горлівки
Донецької області задовольнити частково.
Рішення Центрально – Міського районного суду м. Горлівки Донецької
області від 08 грудня 2010 року змінити в частині періоду проживання однією
сім*єю. Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім*єю у період з 8 квітня 2003 року по грудень 2009
року.
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена
безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня
набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: