4
Справа № 22ц-1175\2011р. Головуючий у
1-ій інстанції Папаценко П.А.
Категорія
27
Суддя-доповідач Ігнатоля Т.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого – Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Мироненко І.
П.,
при секретарі - Грішко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі цивільну справу
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за договором позики за
апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Жовтневого
районного суду м.Маріуполя від 9 грудня 2008 року. -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до
відповідачів про стягнення суми боргу. Просив стягнути в рівних частках на
його користь за договором позики від 16 лютого 2005 року суму боргу в розмірі
10 000грв.; інфляційні втрати за період з вересня 2005 року по червень 2008
року – 5 550 грв.; відсотки за користування грошима за період з 16 лютого
2005 року по 16 серпня 2008 року – 63 850 грв.; неустойку за період 16 серпня
2005 року по 16 серпня 2008 року -109 600 грв., витрати на інформаційно –
технічне забезпечення розгляду справи - 30 грв. На обґрунтування позову
зазначив, що за письмовим договором позики ОСОБА_4 в обумовлений строк
борг не повернула, тому зобов’язана його повернути та сплатити відсотки за
користування грошима, пеню та інфляційну суму згідно умов договору та вимог ст.
625 ЦК України. Оскільки гроші позичались в інтересах сім’ї, то ОСОБА_5
повинен нести рівну відповідальність за цими зобов’язаннями.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 9
грудня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3
суму боргу за договором позики від 16 лютого 2005 року у розмірі 10 000грв. –
по 5 000грв. з кожного; інфляційні втрати за період з вересня 2005 року по
червень 2008 року – 5 550 грв. – по 2 775 грв. з кожного; відсотки за
користування грошима за період з 16 лютого 2005 року по 16 серпня 2008 року –
63 850 грв. – по 31 925 грв. з кожного; неустойку за період 16 серпня 2005
року по 16 серпня 2008 року -10 000грв. – по 5 000грв. з кожного; витрати на
інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи -30 грв. по 15 грв. з
кожного, а всього на загальну суму 89 430 грв., тобто по 44 715 грв. з
кожного.
Стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на
користь держави несплачений судовий збір у розмірі 894 грв. - по 447 грв з
кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати і
відмовити ОСОБА_3 у позові до нього, посилаючись на те, що суд
неповно з»ясував обставини справи, висновки суду не відповідають фактичним
обставинам, судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю – доповідача, пояснення ОСОБА_5 та його
представника ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги та
просили її задовольнити, заперечення проти скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які просили рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що
апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в
апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість
рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,
заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму
Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику
розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", у разі якщо апеляційна скарга
подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції
відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не
оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині
судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції
оскаржується в частині стягнення суми боргу з ОСОБА_5
Тому, перевіряючи законність оскаржуваного рішення відповідно до
вимог ст.303 ЦПК України, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів
не перевіряє рішення в частині задоволення позову до ОСОБА_4, та
обґрунтованості стягнутих сум із-за відсутності апеляційної скарги в
зазначеній частині.
Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення
суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне
з"ясування судом обставин справи, що мають значення для її вирішення;
невідповідність висновків суду обставинам справи; недоведеність обставин, що
мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або
неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 в частині стягнення на його
користь сум за договором позики з ОСОБА_5, суд виходив з того, що
договір позики укладений ОСОБА_4 з позивачем в інтересах сім»ї, гроші,
отримані за договором є їх спільною сумісною власністю іі обов»язок по
поверненню коштів зобов»язаний нести і він.
З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з
порушенням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до
неправильного вирішення спору.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути
законним і обрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги
цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є
рішення, ухвалене на основі повно, всебічно з"ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених
тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута у відсутність
відповідача.
Даних про направлення та вручення ОСОБА_5 судових повісток у
відповідності з вимогами ст. ст. 74,76 ЦПК України в справі немає. Правових
підстав для виклику відповідача у відповідності з с ч.4 ст.74 ЦПК України
через оголошення в пресі у суду не було, оскільки позивачці і суду було
відомо адресу відповідача, яка зазначена в копії договору займу, наданій
позивачем до позовної заяви – АДРЕСА_1 (а.с. 5). Але даних про направлення повісток за даною адресою у справі
немає, повістки направлялися тільки на адресу позивачки ( а.с. 8,12,15).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції
допустив порушення норм процесуального права, неповно з»ясувавши обставини
справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.3 ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено
договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим
договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Положеннями ст. 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним
із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо
майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Суд, приймаючи рішення виходив з того, що шлюб між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрований, а тому, гроші, одержані за договором
позики, використані в інтересах сім»ї.
Між тим, з пояснень ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційного
суду вбачається, що з серпня 2004 року він не проживає з ОСОБА_4 однією
сім»єю, пішов від неї до іншої жінки - ОСОБА_7, з якою створив нову
сім»ю, проживав разом з нею у матері, а потім на квартирі, має від неї
дитину, доньку ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1. На прохання ОСОБА_4, якій необхідні були кошти для зайняття підприємницькою діяльністю, він
погодився бути присутнім при укладенні нею цього договору з позивачем, про що
свідчить і його підпис в договорі позики, але ніяких зобов»язань за договором
він на себе не брав і був тільки присутнім при передачі грошей ОСОБА_4
Зазначені обставини підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_7
Крім того, з договору позики вбачається, що 16 лютого 2005 року
ОСОБА_5 був присутнім при передачі грошових коштів ( а.с.5)
На спростування зазначених обставин відповідачкою ОСОБА_4 ніяких
достовірних та об»єктивних доказів не надано. Поясненням допитаних за
клопотанням ОСОБА_4 свідків суд дає критичну оцінку
Так, свідок ОСОБА_11 не змогла пояснити, з якого часу подружжя
ОСОБА_4 не проживають разом. З приводу укладання ОСОБА_4 договору позики
з позивачем їй нічого не відомо.
З пояснень свідка ОСОБА_12 вбачається. що він знайомий з ОСОБА_4 з 2005 року, а проживає разом з нею з 2006 року. З якого часу вона не
проживала з ОСОБА_5 йому невідомо. Зі слів ОСОБА_4 та людей на
ринку, де вони працюють, йому відомо, що гроші у ОСОБА_3 ОСОБА_4 брала для того щоб повернути борг відповідача ОСОБА_5, але коли це
було, та назвати людей яким відомо про ці факти не може. Між тим, заперечуючи
проти апеляційної скарги, сама відповідачка не називала таку причину для
укладення договору позики, як повернення боргів ОСОБА_5
Свідок ОСОБА_13 пояснювала у суді, що з червня 2004 року
відносини між подружжям ОСОБА_4 були погіршені, з якого часу конкретно вони не
стали разом проживати їй невідомо, оскільки вона знаходилася влітку 2004 року
на тривалому лікуванні, а після повернення на роботу на ринок вона
дізналася, що вони разом не проживають. Їй відомо, що гроші в борг
відповідачка брала у вересні – жовтні 2004 року, але у кого та для яких
цілей не знає.
Сама ОСОБА_4 не заперечувала проти того, що шлюбні відносини з
ОСОБА_5 припинені, але заявляла, що у травні 2005 року, хоча доказів
на підтвердження цього не надала.
Згідно зі ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Проаналізувавши надані сторонами докази, колегія суддів дійшла висновку,
що доказів на підтвердження укладення договору позики в інтересах сім»ї та
використання отриманого за договором позики в інтересах сім»ї не надано. Та
обставина, що боргові зобов’язання у ОСОБА_4 перед позивачем виникли в
період шлюбу з ОСОБА_5 сама по собі не може бути підставою для стягнення
1\2 частини боргу з відповідача.
Таким чином, рішення суду, як таке, що не відповідає обставинам
справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову
ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_5 про стягнення
суми боргу.
Керуючись ст.ст.307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 9 грудня 2008 року
скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 16 лютого 2005 року у
розмірі 10 000 грв.; інфляційні втрати за період з вересня 2005 року по
червень 2008 року – 5 550 грв. ; відсотки за користування грошима за період з
16 лютого 2005 року по 16 серпня 2008 року – 63 850 грв.; неустойку за період
16 серпня 2005 року по 16 серпня 2008 року -10 000грв. витрати на
інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи -30 грв. а всього на
загальну суму 89 430 грв.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави несплачений
судовий збір у розмірі 894 грв.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути
оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної
сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :