Справа №22 - 1142 - 2011р. Головуючий у
І інстанціі Чаку Є.В.
Категорія -
48
Доповідач Ігнатоля Т. Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецькоі області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.
суддів Мироненко І.П., Кучерявої В.Ф.,
з участю секретаря Грішко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про
стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати
аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого
районного суду м. Маріуполя 21 квітня 2010 року ,-
в
с т а н о в и л а :
У березні 2010 року позивачка звернулася до суду з даним
позовом.
Посилалася на те, що за рішенням суду з відповідача на її
користь стягнуті аліменти на утримання повнолітнього сина, на період його
навчання в коледжі в розмірі по 250 грв. щомісячно та на утримання
неповнолітньої доньки по 750 грв. щомісячно до її повноліття. Відповідач не
регулярно сплачував аліменти, внаслідок чого утворилася заборгованість за
період з 1 січня 2008 року по 1 березня 2010 року .
Просила стягнути з відповідача заборгованість в сумі 18 150,00
грв. та пеню за прострочення сплати аліментів за період з 1 січня 2008 року
по 1 березня 2010 року в розмірі 55 282,00 грв.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 21 квітня
2010 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь
ОСОБА_2 заборгованість за аліментами за період з 1 січня 2008 року по
1 березня 2010 року в розмірі 18 150,00 грв. та неустойку за прострочення
сплати аліментів за період з 1 січня 2008 року по 1 березня 2010 року в
розмірі 27 654,75 грв. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати
на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7,50 грв.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 17 серпня
2010 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості
скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в
цій частині ОСОБА_2 відмовлено.
Це ж рішення в частині стягнення пені за прострочення сплати
аліментів та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи
змінено: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за
прострочення сплати аліментів за період з 1 січня 2008 року по 2 жовтня 2008
року у розмірі 2 439 грв.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави
судовий збір у розмірі 76,50 грв. і витрати на інформаційно – технічне
забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду України від 8 червня 2011 року
рішення апеляційного суду Донецької області від 17 серпня 2010 року в
частині вимог про стягнення неустойки скасовано і справа в цій частині
передана на новий розгляд до апеляційного суду. В решті частини рішення
залишено без зміни.
В апеляційній скарзі на рішення суду від 21 квітня 2010
року відповідач просить його змінити та зменшити розмір неустойки з
урахуванням його матеріального становища, посилаючись на те, що суд неповно з»
ясував обставини справи, які мають значення для вирішення справи та зробив
висновки, які не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального
та процесуального прва.
Враховуючи, що у позові про стягнення заборгованості за
аліментами ОСОБА_2 відмовлено рішенням апеляційного суду від 17
серпня 2010 року, яке залишено без зміни ухвалою Верхового Суду України від 8
червня 2011 року, апеляційний суд, відповідно до ст.303 ЦПК України,
переглядає законність рішення суду від 21 квітня 2010 року тільки в частині
стянення пені за прострочення сплати аліментів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача
ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які підтримали доводи
апеляційної скарги, заперечення позивачки та її представника ОСОБА_5, які
просили відхилити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а
рішення суду зміні з постановленням нового рішення з таких підстав.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що
сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей: сина
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 і доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 року
народження, які проживають з матірю.
На підставі рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя від
20 липня 2007 року з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на
утримання неповнолітньої доньки в розмірі 750 грв. щомісячно до досягнення
дитиною повноліття та на утримання повнолітнього сина на період його навчання в
розмірі по 250 грв. щомісячно.
На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист від
20 липня 2007 року №2-1917, який знаходиться в провадженні Жовтневого відділу
ДВС Маріупольського міського управління юстиції.
Починаючи з січня 2008 року, ОСОБА_3 сплачував
аліменти нерегулярно, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка
згідно довідки Жовтневого відділу ДВС становить, станом на 1 березня 2010
року, 18 150,00 грв.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про
стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд виходив з того, що
ОСОБА_3 в період виникнення заборгованості не мав прибутків, про що
свідчать відомості про декларування його доходів в податковій інспекції, а
тому, з урахуванням його майнового стану, зменшив розмір пені до 0,5 % та
стягнув на користь позивачки 27 654,75 грв.
Колегія суддів не може не погодитись з обґрунтованістю
висновків суду першої інстанції в частині необхідності зменшення розміру
неустойки з 1 січня 2008 року по 1 березня 2010 року, тобто, виходячи з
періоду, який зазначено позивачкою, з урахуванням матеріального становища
відповідача, як платника аліментів. Однак, суд зазначив у рішенні, всупереч
вимогам закону, про зменшення розміру неустойки з 1% до до 0,5%.в той час, як
розмір неустойки можна зменшити після обрахування її суми, а не зменшити розмір
передбаченого законом відсотку.
Згідно зі ст.196 Сімейного Кодексу України при виникненні
заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням
суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) в розмірі
одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням
матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до роз»яснень, які містяться у п.22 постанови
Пленуму Верхового Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування
судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо
батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст.196 СК
України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у
вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника
аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість
утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв»язку з несвоєчасною
виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів
банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення
сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням
матеріального та сімейного стану платника аліментів
З пояснень відповідача та матеріалів справи вбачається, що
останній є учасником наслідків аварії на ЧАЕС, зареєстрований приватним
підприємцем, займався вантажоперевезеннями, але починаючи з першого кварталу
2008 року доходів від підприємницької діяльності не має, оскільки послуг по
перевезенню вантажів не здійснює внаслідок несправності автомобілів, на
ремонт яких у нього не вистачає коштів; змушений займати гроші, щоб виплатити
текучі аліменти на утримання дітей; проживає в орендованій квартирі; у 2009
році працевлаштувався водієм на підприємство, де заробітну плату не
виплачували. З квітня 2010 року по травень 2011 року працював в ТОВ « Гарант
Сервіс», а з травня 2011 року по теперішній час працює у ТОВ « Ейч Ар
Гарант», сплачує аліменти і заборгованість, яка утворилася та не має коштів
на придбання ліків і додаткового харчування у зв»язку з його захворюваннями,
як учасника наслідків ЧАЕС.
Позивачкою наведений розрахунок неустойки, сума якої за
період з 1 січня 2008 року по 1 березня 2011 року становить 55 282 грв.,
виходячи з 1% від суми несплачених платежів, які щомісячно становили по 1000
грв.
Відповідачем наданий позивачкою розрахунок пені не
спростований.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка не
заперечувала проти зменшення розміру неустойки до 10 000 грв.
Тому, колегія суддів приймає до уваги розмір неустойки,
визначений позивачкою в сумі 55 282 грв. і, з урахуванням наведених
відповідачем обставин, які на думку суду є тими підставами, з якими закон пов»
язує можливість зменшення розміру неустойки, з урахуванням матеріалів
справи, думки позивачки про можливість зменшення розміру пені до 10 000
грв. і вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 10 000 грв.
У звязку з зазначеним рішення суду від 21 квітня 2010 року
в частині визначення розміру неустойки підлягає зміні з постановленням нового
рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки в розмірі
10 000 грв. за період з 1 січня 2008 року по 1 березня 2010 року.
Це ж рішення в частині стягнення судових витрат
апеляційним судом не переглядалося, оскільки рішенням апеляційного суду від 17
серпня 2010 року питання стягнення судових витрат вирішено і ухвалою
Верховного Суду України від 8 червня 2011 року рішення апеляційного суду в
зазначеній частині залишено без зміни.
Керуючись ст.ст.307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити
частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя 21 квітня
2010 року в частині стягнення неустойки ( пені) за прострочення сплати
аліментів змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення виплати аліментів за період з 1
січня 2008 року по 1 березня 2010 року в розмірі 10 000 грв.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту набрання
чинності шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді