Справа № 22-ц- 1266\2011 рік Головуючий у 1
інстанції Помогайбо В.О.
Категорія 26
Суддя-доповідач Ігнатоля Т.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Ігнатоля Т.Г.
суддів Сорока Г.П.,
Кочегарової Л.М.
при секретарі Грішко С.В.,
розглянувши у судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі (далі
Фонд соціального страхування) до комунального підприємства Маріупольське
виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства ( далі КП ВУ
водопровідно – каналізаційного господарства м. Маріуполя), ОСОБА_4 про скасування актів розслідування нещасного випадку на виробництві
та зобов»язання зняти акти розслідування нещасного випадку на виробництві з
обліку за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого
районного суду м.Маріуполя від 25 червня 2011 року ,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 25 червня
2011 року позовні вимоги Фонду соціального страхування задоволено. Визнано
акт за формою Н-1 від 6 березня 2007 року та акт за формою Н-5 від 12
березня 2007 року, складені відносно ОСОБА_4, незаконними та скасовані.
Зобов»язано КП ВУ водопровідно – каналізаційного господарства
м. Маріуполя зняти акти за формою Н-1 від 6 березня 2007 року та за
формою Н-5 від 12 березня 2007 року, складені відносно ОСОБА_4, з
обліку нещасних випадків, пов»язаних з виробництвом.
Стягнуто з КП ВУ водопровідно – каналізаційного
господарства м. Маріуполя та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір
по 8,50 грв. з кожного та витрати на інформаційно - технічне забезпечення
розгляду справи – по 18,50 грв. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати
рішення суду та відмовити Фонду соціального страхування у позові, посилаючись
на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_4 та її
представника ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги,
заперечення проти скарги представників Фонду соціального страхування – Гузенка
Р.О., КП ВУ водопровідно – каналізаційного господарства м. Маріуполя –
Ярового А.В. та Железняк Н.В., які просили відхилити апеляційну скаргу, а
рішення залишити без зміни, обговоривши доводи скарги та перевіривши
матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга ОСОБА_4
не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності з ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд
відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд
першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і
процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи 2 травня 2005 року о 22 -
00 годині, під час роботи в нічну зміну, на робочому місці – силовій насосній
станції КП ВУ водопровідно – каналізаційного господарства м. Маріуполя
машиніст станції ОСОБА_4 знепритомніла і впала. 3 травня 2005 року
ОСОБА_4 звернулася до міської лікарні №9 м.Маріуполя та була
госпіталізована у друге терапевтичне відділення лікарні №9 м.Маріуполя з
діагнозом – гіпертонічний криз. 11 травня 2005 року ОСОБА_4 оглянута
нейрохірургом в міській лікарні №5, куди вона звернулася самостійно, і їй було
встановлено діагноз – струс головного мозку 4 травня 2005 року, зі слів
потерпілої – побутова травма.
За заявою ОСОБА_4 за вказаними обставинами були
проведені розслідування нещасного випадку, за результатами яких складені
акти форми Н-5 від 10 травня 2005 року, форми НВП від 13 червня 2005 року і
повторно акт форми Н-5 від 12 серпня 2005 року. Згідно з висновками
зазначених актів нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4 не пов»
язаний з виробництвом і не підлягає обліку на даному підприємстві ( а.с.
7-17 адм. справа №2а-238/06).
6 березня 2007 року комісією КП ВУ водопровідно –
каналізаційного господарства м. Маріуполя складено акт форми Н-1, у
висновках якого зазначено причиною нещасного випадку погіршення стану здоров»я
ОСОБА_4, пов»язане з загальним захворюванням – гіпертонічною хворобою
( а.с. 6-8).
12 березня 2007 року комісією КП ВУ водопровідно –
каналізаційного господарства м. Маріуполя складено акт форми Н-5, згідно з
висновками якого погіршення стану здоров»я ОСОБА_4 викликано
наявністю у неї захворювання – гіпертонічна хвороба, якою вона хворіє 6-7
років і приховувала від адміністрації підприємства. На підставі вимоги
прокуратури Жовтневого району м.Маріуполя складено акт форми Н-1 ( а.с. 9-11).
Не погоджуючись з діями КП ВУ водопровідно –
каналізаційного господарства м. Маріуполя щодо розслідування та взяття на
облік нещасного випадку, який мав місце з ОСОБА_4, Фонд соціального
страхування в позовній заяві ставить питання про визнання незаконними та
зняття з обліку актів форми Н-1 від 6 березня 2007 року та форми Н-5 від
12 березня 2007 року.
Задовольняючи позов, суд зазначив в рішенні, що нещасному
випадку, який стався з ОСОБА_4 була дана кваліфікація на підставі
актів форми Н-5 від 10 травня 2005 року, 12 серпня 2005 року, форми НВП
від 13 червня 2005 року, як нещасний випадок, не пов»язаний з виробництвом.
Обставин, які б підтверджували факт настання виробничого травматизму,
необхідності перекваліфікації цього випадку не доведено, а тому, дії
підприємства щодо складання актів форми Н-1 від 6 березня 2007 року та форми
Н-5 від 12 березня 2007 року свідчать про порушення КП ВУ водопровідно -
каналізаційного господарства м. Маріуполя чинного законодавства з охорони
праці.
Висновок суду є законним, відповідає обставинам справи та
нормам матеріального права.
Згідно ст. 14. Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" нещасний
випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника
небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання
ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала
смерть.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про охорону праці» №229
від 21 листопада 2002 року, роботодавець повинен організувати розслідування та
вести облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій відповідно до
положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з
всеукраїнським об»єднанням профспілок.
Згідно до п.10 Порядку розслідування та ведення обліку
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 рок №
1112 (далі Порядок), роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний
випадок, зобов'язаний негайно, крім іншого, повідомити з використанням засобів
зв'язку про нещасний випадок робочий орган виконавчої дирекції Фонду за
місцезнаходженням підприємства за встановленою Фондом формою; утворити наказом
комісію з розслідування нещасного випадку у складі не менше ніж три особи та
організувати розслідування.
Відповідно до п.13 Порядку комісія зобов»язана протягом
трьох діб скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а вже
після цього також акт про нещасний випадок, як пов»язаний з виробництвом за
формою Н-1, або якщо випадок не пов»язаний з виробництвом, скласти акт за
формою НПВ.
Пунктом 17 Порядку передбачено, що нещасні випадки, які
сталися внаслідок раптового погіршення стану здоров»я працівника під час
виконання ним трудових ( посадових) обов»язків ( крім випадків, зазначених у
пункті 15 цього Порядку, у разі відсутності умов, зазначених у п.18 цього
Порядку), визнаються пов»язаними з виробництвом за умови, що погіршення
стану здоров»я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих
виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо
потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а
робота, що виконувалася протипоказана потерпілому відповідно до медичного
висновку про стан його здоров»я.
Медичний висновок щодо зв»язку погіршення стану здоров2я
працівника з впливом на нього небезпечних та шкідливих виробничих факторів
або щодо протипоказаня за станом здоров»я виконувати зазначену роботу
видається лікувально – профілактичним закладом за місцем лікування
потерпілого.
Згідно з положеннями ст.22 Закону України «Про охорону
праці» та п.37 Порядку контроль за своєчасністю і об'єктивністю
розслідування нещасних випадків, їх документальним оформленням та обліком,
виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи
державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча
дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції,
відповідно до ст.212 ЦПК України, дав належну оцінку поясненням сторін та
наданим сторонами доказам щодо обставин нещасного випадку, який стався 2
травня 2005 року з ОСОБА_4 і дійшов обгрунтованого висновку про те,
що позов підлягає задоволенню, оскільки факт отримання ОСОБА_4
виробничої травми під час виконання трудових обов»язків не знайшов свого
підтвердження. Висновки суду з цього приводу є вичерпними та підтверджуються
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
На момент складання оспорюваних актів форми Н-1 від 6
березня 2007 року та Н-5 від12 березня 2007 року, у порушення ст.22 Закону
України «Про охорону праці», не скасовані акти форми Н-5 від 10 травня 2005
року, форми НВП від 13 червня 2005 року і акт форми Н-5 від 12 серпня 2005
року, якими встановлено, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_4,
не пов»язаний з виробництвом.
Ці акти відповідачкою ОСОБА_4 не оспорювалися та
є чинними.
Згідно довідки головного лікаря міської лікарні №9 м.
Маріуполя №859 від 23 червня 2005 року, з ОСОБА_4 стався нещасний
випадок внаслідок раптового погіршення стану її здоров»я під час виконання нею
трудових обов»язків, який не пов»язаний з виробничими факторами ( а.с. 17 адм.
справа №2а 238/06).
Відповідно до ст.10,60 ЦПК України, цивільне судочинство
здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть
участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та
доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В суді першої інстанції була призначена судово - медична
експертиза для встановлення наявності причинного зв»зку між погіршенням
стану здоров»я ОСОБА_4 на робочому місці та мовами її праці, яка була
доручена експертам обласного бюро судово-– медичної експертизи в Донецькій
області (а.с.208). Експертиза проведена не була в результаті ненадання
відповідачкою медичних документів ( а.с. 219).
У відповідності з ч.2 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд
вправі самостійно досліджувати докази, які судом першої інстанції були
досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було
неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої
інстанції було зумовлено поважними причинами.,
Клопотань про витребування медичного висновку МСЕК щодо
причинного зв»язку між погіршенням стану здоров»я та характером роботи
ОСОБА_4 під час апеляційного розгляду не заявлялося.
Доказів, які б спростовували обставини нещасного випадку,
встановлені під час його розслідування, причини нещасного випадку -
внаслідок погіршення стану здоров»я в результаті загального захворювання -
гіпертонічної хвороби та наявності причинного зв»язку між погіршенням стану
здоров»я та умовами праці, відповідачка ОСОБА_4 не надала.
В скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що, починаючи з
жовтня 2002 року до травня 2005 року, КП ВУ водопровідно – каналізаційного
господарства м. Маріуполя не забезпечило проходження нею медичного огляду і це,
на її погляд, є причиною нещасного випадку, який стався з нею на робочому
місці.
Між тим, колегія суддів не погоджується з такими доводами,
оскільки медичного висновку щодо наявності причинного зв»яку між відсутністю
проходження медичного огляду та наслідками нещасного випадку не надано.
Результати медичного обстеження ОСОБА_4 від 25 липня 2005 року, згідно
якого їй показані обмеження в умовах праці: робота в нічні часи, на висоті в
умовах посиленого шуму та вібрації ( а.с. 152) не є належним доказом
підтвердження того, що вона мала такі протипоказання і станом на травень
2005 року.
Крім того, при зверненні ОСОБА_4 до лікарні №5
після падіння 2 травня 2005 року, зі слів останньої було зроблено запис про
те, що нею отримана побутова травма, а погіршення здоров»я не пов»язано з
роботою, що підтверджується довідкою №314 від 20 травня 2005 року та медичною
картою ОСОБА_4 під час лікування в терапевтичному відділенні лікарні №9
( а.с.158-160).
Таким чином, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір, суд
першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та
відповідні їм правовідносини, правильно застосував матеріальний закон і дійшов
обґрунтованого висновку про те, що нещасний випадок, який стався з
ОСОБА_4 не пов»язаний з виробництвом, підстав для складання актів
форми Н-1 від 6 березня 2007 року та Н-5 від 12 березня 2007 року не було, а
тому, суд обгрунтовано прийняв рішення про їх скасування зі зняттям з
обліку.
Оскільки рішення суду відповідає положенням матеріального
права та вимогам процесуального права апеляційна скарга підлягає відхиленню, а
рішення суду залишенню без зміни.
Керуючись ст.307, 308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької
області від 25 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом
подання
Касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді