Справа № 22ц-1297 Головуючий у 1 інстанції Чинчин О.В.
Категорія 21 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 травня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Принцевської В.П.,
Лісового О.О.
при секретарі Проляпа О.В., Метейко А.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення
Петровського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2010 року за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання
договору дарування недійсним,
Встановив:
В травні 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зазначеним позовом.
Посилалась на те, що є власником будинку АДРЕСА_1, 10 липня 2009 року вона подарувала своєму онуку ОСОБА_4
зазначений будинок. Посилалась на те, що під час укладення правочину не
усвідомлювала значення своїх дій, не розуміла, що передає в дар будинок, була
введена в оману відповідачем та його матер»ю щодо подальшого догляду за нею,
просила позов задовольнити на підставі ст. ст. 229, 230 ЦК України.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2010 року
договір дарування жилого будинку від 10 липня 2009 року, укладений між
ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
посвідчений державним нотаріусом Другої донецької державної нотаріальної
контори, визнаний недійсним, жилий будинок АДРЕСА_1 повернутий позивачки, за нею визнане право
власності на жилий будинок.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити
нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають доказам по
справі, не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачки на праві власності
належав спірний жилий будинок, 10 липня 2009 року позивачка на підставі
договору дарування подарувала спірний будинок відповідачу. Суд дійшов до
висновку, що при укладенні договору позивачка помилялась щодо істотних обставин
правочину, суд врахував похилий вік позивачки, хворобний стан, самотність,
вважав, що позивачка не мавла наміру безоплатно передавати у дар належний її
будинок, розраховувала при цьому на догляд та допомогу з боку відповідача.
В судовому засіданні відповідач та його представник просили задовольнити
апеляційну скаргу, позивачка в судове засідання не з»явилась, просила справу
розглянути у її відсутність.
Заслухавши доповідача, доводи відповідача, його представника, дослідивши
матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає
відхиленню з наступних підстав:
Відповідно до вимог п.3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для
скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни
рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або
неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають
обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд дійшов до висновку, що договір
дарування укладений позивачкою внаслідок помилки, оскільки позивачка помилялась
щодо істотних обставин правочину. Суд задовольнив позов на підставі ст. 229 ЦК
України. Проте з такими висновками погодитись неможливо.
Встановлено, що позивачки на праві власності належав жилий будинок АДРЕСА_1. 10 липня 2009 року позивачка подарувала, а
відповідач, який є онуком позивачки, прийняв в дар спірний будинок. Договір
дарування нотаріально посвідчений, відповідач на час укладення договору був
неповнолітнім, договір підписаний неповнолітнім за згодою матері ОСОБА_5. та
особисто позивачкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона
(дарувальник) передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні
(обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин,
помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути
визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину,
прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно
знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків,
встановлених законом.
Звернувшись до суду з позовом, позивачка просила визнати недійсним договір
дарування та посилалась на те, що під час укладання правочину не усвідомлювала
значення своїх дій та не могла керувати ними, правочин укладений внаслідок
обману, оскільки була введена в оману відповідачем, позивачка вважала, що
укладає договір довічного утримання. Позов пред»явлений позивачкою на підставі
статей 229-230 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги на підставі ст. 229 ЦК України, суд не навів
в рішенні жодного доказу на підтвердження помилки позивачки щодо обставин, які
мають істотне значення, крім пояснень позивачки щодо помилки відносно мотивів
правочину, доказів на підтвердження пред»явленого позову не надано. З фактичних
обставин справи випливає час укладення договору дарування обдарований, який є
онуком позивачки, був неповнолітнім, позивачка не довела, що вона домовлялась з
неповнолітнім онуком щодо її догляду та не розуміла, що безоплатно передає у
дар онукові належний її будинок.
Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначив в рішенні, що позивачка є
особою похилого віку, має онкологічне захворювання, після смерті сина – батька
відповідача залишилась самотньою. Таким чином, суд першої інстанції при
задоволенні позову виходив з помилки позивачки відносно мотивів правочину, в
той час як відповідно до ч1 ст. 229 ЦК України це не має істотного значення.
Крім того, відповідач, який є онуком позивачки, в силу положень Сімейного
кодексу України повинен надавити відповідну допомогу бабі (ст. 266 СК).
Оскільки позовні вимоги позивачки не доведені, доказів на підтвердження
пред»явленого позову не надано, підстав для задоволення позовних вимог
позивачки не має, тому в задоволенні позову про визнання правочину недійсним на
підставі ст. 229 ЦК України слід відмовити.
Керуючись ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України,
апеляційний суд
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити..
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 13 грудня 2010 року
скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4
Павловича про визнання договору дарування недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: