Справа 2124                               Головуючий у 1 інстанції Князьков В.В.

Категорія 27                                           Доповідач Ювченко Л.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2011 року апеляційний суд Донецької області у складі суддів:

Головуючої : Ювченко Л.П.

Суддів: Постолової В.Г., Папоян В.В.

При секретарі: Шкребтієнко С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю зовнішньоторговельної фірми „Арніка” про зміну формулювання звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання незаконним договору про повну матеріальну відповідальність,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні  2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулась зі вказаним  позовом до відповідача, мотивуючи позов тим, що з 06.10.2005 року вона працювала у відповідача на посаді фармацевта по відпустку ГЛФ з повною матеріальною відповідальністю відповідно до наказу №80-к від 06.10.2005р.

За наказом №101-к від 16.08.2010р. її було звільнено на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України ( у зв»язку з втратою довір»я).

Вважає звільнення незаконним. Не встановлені відповідачем її винні дії, а наявна лише недостача товарно-матеріальних цінностей.

Просила змінити формулювання  звільнення на ч.3 ст. 38 КЗпП України « за власним бажанням у зв»язку з невиконанням власником законодавства про працю та трудового договору.Також просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до  ч.3 ст. 235 КЗпП України.

Крім того, просила врахувати, що договір про повну матеріальну відповідальність з нею укладено 05.10.2005р. а на роботу вона прийнята 06.10.2005р. Вважає, що договір про повну матеріальну відповідальність порушує її права, погіршує її становище порівняно з законодавством про працю. Просила визнати його недійсним.

Також просила стягнути моральну шкоду спричинену відповідачем у сумі 500 грн відповідно до ст. 237-1 КЗпП України.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Рішенням Ворошилівського районного суду м.Донецька від 11 січня 2011 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення по справі нового рішення про задоволення її позову.

З матеріалів справи вбачається, що постановляючи рішення про відмову в позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до акту результатів інвентаризації аптеки №15 у м.Донецьку по вул.Артема,146, на підставі наказу 355 від 22.07.2010р. інвентаризаційна комісія здійснила звірку записів за обліком товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів та звірила залишки цінностей за бухгалтерськими даними станом на 24.07.2010 року з фактичною наявністю згідно інвентаризаційного опису  на ту ж дату і виявила недостачу в сумі 110113,01 грн.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до вимог ст.ст. 130, 134 КЗпП України, позивачка ОСОБА_1  несе матеріальну відповідальність у повному обсязі заподіяної з її вини шкоди внаслідок неналежного виконання своїх трудових обов»язків, невиконання позивачкою обов»язків по повному забезпеченню збереження довірених матеріальних цінностей, внаслідок чого відповідачу ТОВ ЗТФ «Арніка» заподіяно збитки на загальну суму 110113,01 грн.

ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 06.10.2005р. і з нею 05.10.2005р. був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, термін дії якого поширюється на весь час роботи з моменту передачі їй матеріальних цінностей 06.10.2005р.

П.1 договору передбачає, що ОСОБА_1 бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення, збереження довірених    їй матеріальних цінностей і зобов»язується виконувати обов»язки по повному забезпеченню збереження матеріальних цінностей.

Відповідно до посадової інструкції, з якою ознайомлена позивачка ОСОБА_1вона мала забезпечувати схоронність та зберігання товарно- матеріальних цінностей, що складуються, забезпечувати вхідний контроль, дотримання правил ведення прибутково-видаткової документації, здійснювати облікові та звітні операції, та забезпечувати схоронність виручки (грошових коштів).Посадовою інструкцією також передбачено, що фармацевт несе відповідальність за схоронність матеріальних цінностей, дотримання правил зберігання лікарських препаратів, документів та торгової виручки.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність, працівник, що обіймає посаду фармацевта або виконує роботу безпосередньо пов»язану із зберіганням, обробкою, продажем, відпусканням, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей, бере на себе повну відповідальність за забезпечення збереження довірених йому матеріальнх цінностей. Тому вимоги позивачки про визнання договору про повну матеріальну відповідальність незаконним – не ґрунтуються на доказах по справі.

Позивачка підписала договір про повну матеріальну відповідальність, підписала, при ознайомленні посадову інструкцію, погодилась з умовами трудового договору, з умовами роботи при якій вона взяла на себе повну відповідальність за забезпечення, збереження переданих їй матеріальних цінностей.

Суд першої інстанції перевірив доводи сторін, встановив, що позивачка ОСОБА_1 постійно приймала участь у прийомці товару, який надходив до аптеки у нічну зміну на прийнятий товар вона наклеювала цінники, які друкувались у відповідності з кількістю та найменуванням зазначеним у накладних на внутрішнє переміщення ліків. Потім товар нею викладався на полиці та реалізовувався.

Встановлення недостачі в аптеці, відповідно до акту інвентаризації аптеки від 26.07.2010р. на суму 110113,01грн – стало підставою для звільнення з роботи позивачки ОСОБА_1 на підставі п.2 ст41 КЗпП України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що трудовий договір з ОСОБА_1 було розірвано   з ініціативи ТОВ ЗТФ «Арніка» на законних підставах відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України, яка передбачає розірвання трудового договору у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує  грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1 про зміну формулювання  звільнення, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та визнання незаконним договору про повну матеріальну відповідальність.

Рішення суду першої інстанції постановлене відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування не встановлені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для її задоволення не встановлені.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 11 січня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

СУДДІ: