Справа № 22ц-3789 Головуючий у 1 інстанції Гладка І.А.
Категорія 57 Доповідач Червинська М.Є.
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
18 травня 2011 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Червинської М.Є.
суддів: Лісового О.О.,
Принцевської В.П.
при секретарі Рачинському Д.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства
"Райффайзен Банк Аваль" на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від
29 листопада 2010 року за позовом ОСОБА_3 до публічного
акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа приватний нотаріус
Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, про
визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, скасування
виконавчого напису,
Встановив:
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 29 листопада
2010 року виконавчий напис, вчинений 3 березня 2010 року приватним нотаріусом
Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4
визнаний таким, що не підлягає виконанню, в решті позову відмовлено, з
відповідача на користь позивачки стягнутий судовий збір 51 гривня, витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гривень.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, ухвалити нове
рішення, посилаючись на те, що висновки суду не ґрунтуються на нормах
матеріального та процесуального права, не відповідають доказам по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами року 4 червня 2008
року були укладені кредитні договори, відповідно до яких позивачка отримала в
кредит 811000 доларів США, 5 червня 2008 року позивачка уклала з відповідачем
договір іпотеки, відповідно до якого у забезпечення виконання кредитного зобов»
язання передала в іпотеку належне її нежиле приміщення. Позивачкою порушені
умови договору щодо погашення кредитного боргу та сплати процентів. 3 березня
2010 року приватним нотаріусом був здійснений виконавчий напис, яким звернуте
стягнення на предмет іпотеки. Суд дійшов до висновку, що виконавчий напис не
підлягає виконанню, оскільки банк не попередив боржницю та іпотекодавця про
звернення стягнення, банк вже звертався до суду про стягнення боргу за
кредитним договором, є рішення суду, що набрало законної сили про стягнення
боргу за кредитним договором.
В судовому засіданні представник відповідача просив задовольнити апеляційну
скаргу, представники позивачки просили скаргу відхилити.
Заслухавши доповідача, доводи представника позивача, дослідивши матеріали
справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з
наступних підстав:
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє
апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої
інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального
права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм
матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду
не спростовують.
Встановлено, що між сторонами 4 червня 2008 року були укладені кредитні
договори, відповідно до яких позивачка отримала в кредит 811000 доларів США, 5
червня 2008 року позивачка уклала з відповідачем договір іпотеки, відповідно до
якого у забезпечення виконання кредитного зобов»язання передала в іпотеку
належне її нежиле приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або
інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти
(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а
позивальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позивачкою порушені умови договору щодо погашення кредитного боргу та
сплати процентів, вказані обставини випливають з доказів по справі та не
спростовувались позивачкою. Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька
від 5 лютого 2010 року солідарно з позивачки та ОСОБА_5 на користь
банку стягнута заборгованість за кредитними договорами в розмірі 645381,69
гривень, рішення набрало законної сили (а. с. 54).
3 березня 2010 року приватним нотаріусом Донецького міського
нотаріального округу був вчинений виконавчий напис, яким запропоновано звернути
стягнення на вбудоване приміщення, загальною площею 398 кв.м. за адресою м.
Донецьк, проспект Ілліча, № 34, яке позивачка передавала в іпотеку в
забезпечення кредитного зобов»язання (а. с. 86).
Відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє
виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність
заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за
умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у
відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного
року.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції правильно
виходив з того, що виконавчий напис вчинений без врахування зазначених вимог
закону, оскільки між сторонами вже виник спір щодо заборгованості за кредитними
договорами, який був предметом судового розгляду.
При вчиненні виконавчого напису приватний нотаріус діяв на підставі п.
284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20\5 від 3.03.2004 року та
відповідно до п. 1 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Кредитний договір між сторонами був нотаріально посвідчений, банк надав
нотаріусу оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, документи, що
підтверджують безспірність заборгованості боржниці та прострочення виконання
зобов»язання, проте не повідомив нотаріуса про наявність спору, який
вирішується в судовому порядку.
Стягнувши на свою користь з позивачки заборгованість за кредитними
договорами, банк одночасно за виконавчим написом звернув стягнення на
заставлене майно, з чим погодитись неможливо, оскільки фактично банком
здійснене подвійне стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції,
висновки суду вони не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги
суд не вбачає.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 29 листопада 2010 року
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: