Справа №  2-306/11  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року   Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області  у складі:

головуючого судді:                                  Пелипенко К.В.

при секретарі:                                           Хандрига Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача:                                             представник ОСОБА_1, дов. № 12 від 10.03.2011р.

від відповідача:                                         провідний юрисконсульт відділу судового захисту

                                                                   юридичного управління ОСОБА_2, дов. № 1261

                                                                   від 18.04.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу   

за позовом ОСОБА_3 (с. Брагинівка Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (м. Дніпропетровськ)

про визнання кредитного договору недійсним, -

                                                                        ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_3 (с. Брагинівка Петропавлівського району Дніпропетровської області) відповідно до зміненої позовної заяви, що надійшла до суду 16.03.2011р., просить визнати недійсним кредитний договір № 2203650738501-A-USD від 14.09.2007р., укладений між ним та Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (м. Дніпропетровськ).       

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до кредитного договору, який було укладено 14.09.2007 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», позивачем було отримано 7 393 доларів США із терміном погашення до 13.09.2012 року включно. 29.11.2010 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис на заставне майно, відповідно до договору застави № 2203650738501-AZ-USD від 14.09.2007 року, а саме: автомобіль марки DAEWOO  MATIZ, 2007 року випуску, колір – вишнева перлина, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що є предметом застави, для погашення заборгованості за кредитним договором станом на 29.11.2010 року в загальному розмірі 4 168, 63 дол. США. Позивач вважає, що кредитний договір укладено з порушенням діючого законодавства, при укладанні кредитного договору відповідачем не було дотримано вимоги законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії для надання кредиту в іноземній валюті. Крім того, позивач зазначає, що оспорюваний кредитний договір не відповідає вимогам закону, а тому на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, зазначивши що зміст кредитного договору повністю відповідає вимогам ст.ст. 1054, 533 ЦК України, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Частиною 2 статті 192 ЦК України визначена можливість використання в Україні іноземної валюти у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські установи на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частина 3 статті 533 ЦК України дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті. За наведеного, відповідач вважає, що банки згідно з отриманими ліцензіями можуть здійснювати кредитування як в національній, так і в іноземній валютах. Також, на думку відповідача, використання іноземної валюти як предмету кредитного зобов’язання можливо лише у разі дотримання вимог валютного законодавства. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальних ліцензій вимагають операції по наданню і отриманню резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Оскільки чинне законодавство України не встановлює будь-яких обмежень відносно граничного розміру сум і термінів повернення кредитів в іноземній валюті, що залучаються резидентами України, здійснення резидентами операцій по наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України. Відповідач отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, тому має достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам кредитів в іноземній валюті. Відповідач також повністю відхиляє посилання позивача стосовно начебто підвищення банком відсоткової ставки, оскільки жодних підвищень відсоткової ставки за спірним кредитним договором не відбувалось.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.09.2007р. Закрите акціонерне товариство комерційний банк "Кредит-Дніпро" (в подальшому – Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_3 (надалі–Позичальник) уклали кредитний договір № 2203650738501-А-USD, за умовами якого Банк надає Позичальнику, з урахуванням його платоспроможності, споживчий кредит у сумі 7 393 доларів США на придбання автомобілю DAEWOO  MATIZ, а також непоновлювану відкличну кредитну лінію з лімітом 11 105, 67 грн. на оплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбачених п. 3.6. та 4.9. даного Договору.

Валютою кредиту на придбання автомобілю є долар, валютою кредиту на оплату страхових платежів є гривня (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 1.3. Договору плата за користування одержаним кредитом на придбання автомобілю встановлюється у розмірі 12,5 відсотків річних, винагорода за надання фінансового інструменту встановлюється в розмірі 1,75 відсоток від суми наданого кредиту одноразово. Плата за користування одержаним кредитом на оплату страхових платежів встановлюється у розмірі 24 відсотків річних.

Відповідно до п. 1.4. Договору у разі прострочення повернення кредиту на придбання автомобілю, плата за користування одержаним кредитом, або часткою кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту Позичальником, встановлюється в розмірі 25 відсотків річних. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена Позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою. У разі прострочення повернення кредиту на оплату страхових платежів, плата за користування одержаним кредитом, або часткою кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту Позичальником, встановлюється в розмірі 48 відсотків річних. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена Позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою.

Згідно п. 4.1., 4.3. Договору позичальник зобов’язується своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі та у порядку, встановлених цим договором, з урахуванням усіх можливих змін та доповнень до цього договору та повернути одержаний кредит згідно встановленого графіку погашення кредиту 123, 22 доларів США щомісячно з 1-го по 10-те число місяця включно, з остаточним погашенням 13.09.2012р., сплатити нараховані відсотки та комісії за цим договором шляхом внесення готівки в касу, або перерахування Банку грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нарахованих відсотків та комісій відповідно до встановлених строків. Погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування згідно встановленого графіку погашення кредиту, що встановлюється в сумі, рівній 1/12 сумі страхового платежу, розмір якого буде визначатися згідно рахунку від страхової компанії наданого в Банк не пізніше ніж за 1 день до закінчення терміну дії договору страхування заставленого майна, а за його відсутності страховий платіж буде визначатися Банком як рівний попередньо сплаченому, щомісячно з 1-го по 10-те число місяця включно, з остаточним погашенням 13.09.2012р. У разі непогашення цієї частини кредиту в зазначений термін, вона вважається простроченою і Позичальник зобов’язаний сплатити відсотки за її користування, відповідно до п. 1.4. кредитного договору. У разі невиконання позичальником п. 4.1., 4.2. та 4.3. Договору банк має право діяти згідно п. 5.6. та 11.2. Договору.  

Додатком № 1 до кредитного договору є узгоджений сторонами договору графік погашення кредиту, який встановлює суму основного боргу та процентів, дату їх оплати, починаючи з 14.09.2007р. по 13.09.2012р. включно.

Також, вимоги Банку, що виникають з кредитного договору, забезпечені договором застави № 2203650738501-AZ-USD, укладеним 14.09.2007р. між Банком (заставодержатель) та ОСОБА_3 (заставодавець). Договір застави 14.09.2007р. посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 1092.

Згідно п.1.1. договору застави заставою забезпечуються зобов’язання заставодавця перед заставодержателем по поверненню кредиту в розмірі 7 393, 00 доларів США, сплаті процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (пеня, штраф) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконання інших умов кредитного договору та відшкодування заставодержателю всіх можливих збитків, понесених ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. У відповідності до даного договору заставодержатель має право у випадку невиконання заставодавцем своїх зобов’язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна.

Предметом застави згідно п. 1.3. договору застави є автомобіль марки DAEWOO  MATIZ, 2007 року випуску, колір – вишнева перлина, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить заставодавцю на праві власності на підставі реєстраційного талону № АЕС 074659 РЕВ 7-го МВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області 13.09.2007р.

Згідно п. 3.2. договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання, забезпеченого заставою за договором, у разі: порушення боржником умов кредитного договору, в тому числі використання отриманого кредиту не за призначенням, несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом, невиконання вимоги заставодержателя про дострокове повернення кредитних коштів, інших платежів та інших умов, у разі порушення заставодавцем умов цього договору застави та в інших випадках, передбачених діючим законодавством та умовами цього договору.

Пункт 4.2. договору застави передбачає, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за вибором заставодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або в порядку позасудового врегулювання, передбаченому чинним законодавством України.

29.11.2010р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинено виконавчий напис (зареєстровано в реєстрі за № 1506) про звернення стягнення на автомобіль марки DAEWOO  MATIZ, 2007 року випуску, колір – вишнева перлина, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить заставодавцю на праві власності на підставі реєстраційного талону № АЕС 074659 РЕВ 7-го МВ ДАІ при УМВС України в Дніпропетровській області 13.09.2007р., який було заставлено ним за особистими зобов’язаннями щодо кредитного договору № 2203650738501-А-USD від 14.09.2007р., ПАТ "Банк Кредит Дніпро" за договором застави, посвідченим 14.09.2007р. за реєстровим № 1092 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6  

Згідно виконавчого напису за рахунок коштів, отриманих від реалізації в установленому чинним законодавством порядку заставленого майна задовольнити вимоги ПАТ "Банк Кредит Дніпро" у сумі, що становить еквівалент 4 168, 63 доларів 63 центи США сума несплаченого кредиту станом на 29.11.2010р. та у сумі 1 341, 29 грн. 29 коп., з яких 1 338, 61 грн. – сума пені за несвоєчасне погашення часток кредиту за період з 29.11.2009р. по 29.11.2010р., 2, 68 грн. – сума пені за несвоєчасне погашення нарахованих відсотків за період з 11.08.2010р. по 12.11.2010р.

Також, з метою відшкодування кредиторові внесеної за вчинення виконавчого напису плати, виконавчим написом запропоновано стягнути з боржника 2 000, 00 грн.

Позивач вважає, що положення Кредитного договору щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобов’язання за договором суперечать вимогам закону, що є підставою для визнання Кредитного договору недійсним, що і є причиною спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

В статті 203 ЦК України зазначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.  

Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Між тим, суд не вбачає підстав для визнання недійсним Кредитного договору у зв’язку з наступним.

Чинне законодавство України не виключає можливість використання в Україні іноземної валюти.

Так, відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в  Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1054  ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша  фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -  гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України.

Статті 47 та 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані  операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Отже, з наведених норм Законів вбачається, що банк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право надавати кредит в іноземній валюті у розмірі та на умовах, встановлених договором, яке кореспондується з обов’язком позичальника повернути отриманий кредит та сплатити відсотки за користування ним.

Слід зазначити, що відповідач у справі має банківську ліцензію № 70 та дозвіл № 70-2 на  здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

З огляду на наведені законодавчі приписи суд відхиляє посилання позивача щодо невизначеності законом випадків, порядку та умов використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями. Про необхідність встановлення законом випадків, порядку та умов використання іноземної валюти при здійсненні таких розрахунків зазначається в ч. 3 ст. 533 ЦК України.

Можливість надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу передбачає Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відповідно до п.п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, чинне законодавство України не встановлює обмежень кредитів в іноземній валюті термінами і сумами, що виключає необхідність отримання індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті. А відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ 14.10.2004р. № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004р. за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Також слід зазначити, що відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

           Оспорюваний договір підписаний обома сторонами, що свідчить про їх обізнаність з умовами договору і згодою з умовами цього договору, сторонами була погоджена валюта, в якій видано кредит - у доларах США, погоджено графік погашення кредиту з визначенням валюти погашення також у доларах США.

           З часу підписання договору банком виконані свої зобов’язання і позивачу передана обумовлена у договорі сума кредиту 7 393 доларів США.

           На виконання своїх зобов’язань позивачем також певний час виконувався графік погашення кредиту, залишок неповернутого кредиту станом на 29.11.2010р. складає  4 168, 63 доларів США, про що свідчить довідка Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» від 08.07.2011р.

Згідно зазначеної довідки жодних підвищень відсоткової ставки протягом дії умов спірного договору не відбувалось.   

За наведених встановлених обставин справи, приписів законодавства суд не вбачає невідповідності змісту Кредитного договору актам законодавства та не вбачає підстав для визнання Кредитного договору недійсним, відхиляє доводи позивача у справі, наведені в обґрунтування заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позову.        

Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд –  

                                                                  ВИРІШИВ:

  В позові - відмовити.

  Витрати у справі віднести на позивача.

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

           Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя    К. В. Пелипенко