Справа N 2-1373/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2009 року м.Димитров
Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Ченченко Т.О.,
при секретарях Діденко Г.Г., Мітюхіній О.В.,
за участі позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача Тришкіної С.П., Лакізи Н.М.,
прокурора Шахматова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Димитров Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні пільгового вугілля, зобов*язання забезпечити пільговим вугіллям та стягненні моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства {(Красноармійськвугілля» (далі ДП «Красноармійськвугілля») про визнання неправомірними дій ДП «Красноармійськвугілля» у відмові надання йому пільгового вугілля, в обгрунтування якого зазначив, що з 10 вересня 1984 року по 8 серпня 1998 року він перебував у трудових правовідносинах з шахтою «ім. Г. Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля». Загальний трудовий стаж на поверхні шахт ДП «Красноармійськвугілля» складає близько двадцяти років, що на період його звільнення і по 2007 рік включно давало йому право на безкоштовне отримання кам’яного вугілля для обігріву житлового будинку за адресою: Донецька область м. Димитров вул. Леваневського буд. 5 «а» де він мешкає. Весь час, з моменту звільнення і до 2007 року він отримував вугілля для побутових потреб з шахти ім. Г.Димитрова згідно п. 12.10 «Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями та змінами». З 1 січня 2008 року на 2008 рік відповідач позбавив його права на забезпечення вугіллям для обігріву житлового будинку, помилково вважаючи його стаж на поверхні шахт менше 20 років.
Позивачем позовні вимоги в ході судового засідання були доповнені вимогою про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, яка спричинена йому бездіяльністю відповідача при забезпеченні його побутовим паливом, оскільки він страждає від такої допущеної несправедливості стосовно нього, змушений за свої невеликі доходи купувати готівкою вугілля мілкими партіями. Але протягом зими у своєму житловому приміщенні він мерзне, змушений спати в одязі, що негативно відображається на його здоров*і. він є фактично інвалідом, а відповідач по відношенню до нього веде себе аморально. Він змушений змінювати свій звичний спосіб життя і за захистом порушеного права змушений звертатися до різних інстанцій.
У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними у позовній заяві, наполягав за задоволенні позову.
Представник позивача підтримав позицію позивача, наполягав на задоволенні позову у повному обсязі..
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнала та пояснила суду, що згідно ст. 43 Гірничого Закону України підприємства по видобутку вугілля безкоштовно надають вугілля на побутові нужди наступним категоріям громадян: пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок: на роботах, пов’язаних із підземними умовами - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок. Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV з доповненнями та змінами: не обкладається податком вартість вугілля та вугільних брикетів, безкоштовно наданих в об’ємах та по переліку професій, встановлених Кабінетом Міністрів України платнику податків з числа осіб, які перебувають у трудових відносинах з вугледобувними підприємствами, а також:
а) непрацюючими пенсіонерами, які мають стаж роботи не менше 20 років на поверхні шахти;
б) осіб, які отримали інвалідність внаслідок увіччя чи професіонального захворювання під час роботи на такому підприємстві;
в) члену сім’ї загиблого працівника, який отримує пенсію внаслідок втрати годувальника.
Крім того, в обгрунтування відмови в позовних вимогах позивачу представник відповідача повідомила, що ОСОБА_1 не має підземного стажу, а трудовий стаж, який є у останнього складає чотирнадцять років сім місяців два дні. Праця позивача протягом двадцяти дев’яти років п’яти місяців на підприємствах «Будівельне управління №1 тресту «Красноармійськвугілля», та «Управління матеріально-технічного постачання», «Красноармійськвугілля», які не являються вугледобувними підприємствами, не дає право на забезпечення безкоштовним вугіллям.
Згідно рішень профкому ПРУП від 12 липня 2006 року протокол № 7, та 26 січня 2007 року протокол № 1 позивачу було виписане безкоштовне вугілля за друге півріччя 2006 року та 1 півріччя 2007 року з виплатою податкового податку. Вугілля вивезене. У квітні 2008 року позивач звернувся до адміністрації шахти «ім. Г. Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля» з заявою про звільнення його від сплати податкового податку на вугілля. Згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не обкладається податком вартість вугілля наданого безкоштовно непрацюючим пенсіонерам, маючим підземний стаж роботи не менше десяти років та на поверхні вугледобувних підприємств не менше двадцяти років. Такого стажу позивач не має.
Профспілкою шахти «ім. Г. Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля» в порушення ст.43 Гірничого Закону України протягом 2006-2007 років було виписано вугілля за 2006-2007 роки безкоштовно, але з виплатою податкового податку на підставі рішень профкому ПРУП від 12 липня 2006 року протокол № 7, та 26 січня 2007 року протокол № 1 і це є порушенням пункту 2 Заключних положень Гірничого закону України.
У 1998 році ОСОБА_1 призначена пенсія за віком на загальних умовах по досягненню шестидесяти років. Правом на отримання безкоштовного побутового вугілля ОСОБА_1 користувався на час роботи на підприємстві шахті «ім. Г. Димитрова» ДП «Красноармійськвугілля». При переході на пенсію, у зв’язку з звільненням з підприємства в силу п. 1.1. «Інструкції про порядок забезпечення робітників підприємств та організацій Міністерства вугільної промисловості на побутові нужди» від 22 травня 1995 року та ст. 43 Гірничого Закону України він такого права не має, у зв*язку з чим представник відповідача просила суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог позивача.
Представник третьої особи в судове засідання не з*явився, надав суду заяву з клопотанням розглянути справу за його відсутності.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Суд вважає, що у справі є всі дані про права і взаємовідносини сторін і немає необхідності вислуховувати особисті пояснення особи, яка не з*явилась до судового засідання.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно із трудовою книжкою позивача, довідок про періоди роботи позивача на підприємствах, копій наказів про прийняття позивача на роботу, встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював: з 29 березня 1954 року по 12 жовтня 1957 року працював у Будівельному управлінні тресту «Красноармійськвугілля» (наказ 9-к від 26 березня 1954 року) у якості різноробочого, моториста 4 розряду, слюсарем 7 розряду; з 15 грудня 1957 року по 4 місяць 1960 року проходив службу у лавах Радянської Армії; 13 липня 1960 року прийнятий на роботу в Будівельне управління тресту «Красноармійськвугілля» на посаду електрослюсаря шостого розряду в механічний цех, працював електрослюсарем п’ятого розряду. 25 січня 1961 року звільнений по переводу до Будівельного управління № 6 треста «Красноармійськжитлобуд» де працював на посадах електрослюсаря 5 розряду, 3 розряду, 4 розряду. Працював до 31 серпня 1984 року. 10 вересня 1984 року прийнятий на роботу на лісний склад № 4 міського центрального лісного складу (російською ГЦЛС) де працював на посадах електрослюсаря чергового по ремонту обладнання 6 розряду, електрослюсарем 6 розряду. 6 серпня 1990 року переведений на шахту ім. Г.Димитрова по узгодженню керівників підприємств. 17 серпня 1990 року прийнятий на шахту «ім. Г.Димитрова» електрослюсарем поверхні 6 розряду. 1 січня 1997 року прийнятий до Шахтоуправління «Центральне» на посаду електрослюсаря поверхні 6 розряду на шахті ім. Г.Димитрова.
7 серпня 1998 року звільнений з підприємства шахта ім. Г.Димитрова на підставі ст. 38 КЗпП у зв’язку з переходом на пенсію (а. с. 13-19, 44, 66).
Згідно з цими записами ОСОБА_1 має загальний стаж 44 (сорок чотири роки) 28 (двадцять вісім) днів з яких:
Робота у «Будівельному управлінні» № 1 тресту «Красноармійськвугілля» - три роки вісім місяців одинадцять днів.
Служба у лавах Радянської Армії - два роки чотири місяці дев’ятнадцять днів.
Робота у «Будівельному управлінні» № 1 тресту «Красноармійськвугілля» - протягом шести місяців дванадцяти днів.
Робота у тресті «Красноармійськжитлобуд» протягом двадцяти трьох років семи місяців.
Робота в Управлінні матеріально технічного забезпечення в/о «Красноармійськвугілля» протягом п’яти років десяти місяців двадцяти шести днів.
Робота на шахті «ім. Г.Димитрова» протягом семи років одинадцяти місяців двадцяти днів.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що він протягом деякого часу працював на шахті ім. Г.М.Димитров, на території якого розташований Лісний склад, де працював позивач у справі ОСОБА_1 де саме рахувався позивач: чи на шахті ім. Димитров, чи на іншому якомусь підприємстві, йому невідомо.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що підприємство Управління матеріально-технічного забезпечення, на Лісному складі якого працював позивач, завжди було підприємством, що здійснювало забезпечення роботи шахт, які входили у склад ДП «Красноармійськвугілля» матеріалами, іншою сировиною, що необхідна для виконання шахтами завдань з видобутку вугілля і ніколи не було вугільнодобувним підприємством, самостійно вугільнодобувною діяльністю не займалось.
Згідно ст. 1 Прничого Закону України під гірничім підприємством слід розуміти — цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об’єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
Під гірничими роботами слід розуміти — комплекс робіт з проведення, кріплення та підтримки гірничих виробок і виймання гірничих порід в умовах порушення природної рівноваги, можливості прояву небезпечних і шкідливих виробничих факторів.
Таким чином, з відпрацьованих ОСОБА_1 загальних років трудового стажу до підприємств, які підпадають під ознаки Гірничого Закону України, які можуть бути віднесені та зараховані як відпрацьовані в галузі Міністерства вугільної промисловості роки можуть бути віднесені, відпрацьовані на підприємствах:
Робота «Будівельному управлінні» № 1 тресту «Красноармійськвугілля» три роки вісім місяців одинадцять днів.
Служба у лавах Радянської Армії- два роки чотири місяці дев’ятнадцять днів.
Робота «Будівельному управлінні» № 1 тресту «Красноармійськвугілля» - протягом шести місяців дванадцяти днів.
Робота на шахті «ім. Г.Димитрова» протягом семи років одинадцяти місяців двадцяти днів.
Всього чотирнадцять років сім місяців два дні. Інших даних, або даних на спростування цих відомостей суду позивачем не надано.
Згідно ст. 43 Гірничого Закону України підприємства по добичі вугілля безкоштовно надають вугілля на побутові потреби наступним категоріям громадян:
пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок: на роботах, пов’язаних із підземними умовами - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.
Крім того, згідно п. 12.10. «Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об’єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості з доповненнями та змінами» передбачено, що порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України, цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною «Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби» від 11.05.76 р.
Безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5, 9 тонн на рік на будинок або квартиру. Списки вуглеотримувачів складаються щорічно з 1 по 15 грудня, станом на 1 грудня, підписуються за згодою з профкомом керівником підприємства, головним бухгалтером, відділом кадрів. На тих, що поступили пізніше складаються додаткові списки.
Інваліди і ветерани війни, інваліди праці вугледобувних, вуглепе-реробних, шахтовуглебудівельних підприємств, та ветерани праці, які відпрацювали в галузі необхідний термін, обумовлений цим пунктом Угоди, сім’ї загиблих на виробництві, непрацюючі вдови померлих працівників і пенсіонерів, що мають право на отримання пенсії в зв’язку з втратою годувальника, забезпечуються вугіллям вугледобувними, вуглепереробними, шахтовуглебудівельними підприємствами безоплатно.
Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі:
• - на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки 7, 5 років;
• - на роботах, пов’язаних з підземними умовами, чоловіки - не менше 15 років, жінки - 12, 5 років;
• - на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки -15 років.
Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію. На Підприємствах, що ліквідуються, забезпечення працівників побутовим паливом здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
Особи, які мають право на безоплатне забезпечення побутовим вугіллям, але пішли на пенсію з підприємств інших галузей економіки України, забезпечуються паливом на побутові потреби відповідно до ст. 43, 48 Гірничого закону України за останнім місцем роботи на вуглевидобувному (перероблювальному) або шахтовуглебудівельному Підприємстві.
Категорії осіб, яким забезпечується безоплатна доставка вугілля, установлюються колективними договорами на Підприємствах.
Враховуючи надані суду докази, суд вважає, що відповідач обгрунтовано відмовив позивачу у наданні йому у 2008 році безкоштовно на пільгових умовах вугілля, а тому у задоволенні позовних вимог позивачу в частині визнання дій відповідача по відмові у видачі пільгового вугілля у 2008 році та зобов*язання видати позивачу вугілля на пільгових умовах за 2008 рік, необхідно відмовити. Також позивачу необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, оскільки спричинення йому такої шкоди діями або бездіяльністю відповідача у судовому засіданні не знайшло свого підтвердження.
Відповідно до ст. 43 Гірничого Закону України, ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позивачу ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про визнання неправомірними дій щодо відмови у наданні пільгового вугілля, зобов’язання забезпечити пільговим вугіллям та стягненні моральної шкоди відмовити.
Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Донецької області може бути подана через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня оголошення рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подачі заяви про апеляційне оскарження.