Справа 22ц
-4379-2011
Головуючий у 1 інстанції: Іванова А.П.
Категорія
27
Доповідач: Новосьолова Г.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011
року
м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новікової Г.В.,
суддів: Шевченко В.Ю., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Коваленко М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного
акціонерного товариства комерційний банк «Правексбанк» на рішення
Калінінського районного суду м. Донецька від 30 червня 2009 року по цивільній
справі за позовом Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
01 грудня 2008 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк
«Правексбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення
заборгованості за кредитним договором мотивуючи свої вимоги наступним.
31 липня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №
2256-022/07Р відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 54 000
доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати страхових платежів
згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладання яких здійснюється
на підставі та з урахуванням вимог даного договору. Відповідач отримав кредит
строком з 31 липня 2007 року по 31 липня 2027 року зі сплатою 11,99% річних.
Відповідач зобов’язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за
користуванням коштами і виконати свої зобов’язання згідно договору у повному
обсязі. За договором іпотеки №2256-022/07Р від 31 липня 2007 року, для
забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, ОСОБА_1 передав
в іпотеку належну йому на праві власності квартиру, яка розташована за
адресою;АДРЕСА_1, Відповідно до умов
кредитного відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом шляхом
внесення коштів на рахунок позивача рівними частинами у сумі 225 доларів США
щомісяця до 10 числа наступного місяця. Відсотки за користування коштами
підлягають сплати відповідачем щомісяця (за час фактичного користування коштами
протягом календарного місяця) у термін до 10 числа місяця, наступного за
місяцем нарахування відсотків, а також на момент закінчення дії договору на
рахунок позивача. У кожному випадку невиконання (неналежного виконання)
відповідачем своїх зобов’язань за договором (відносно строків сплати відсотків
і повернення кредиту та /або сплати відсотків та / або повернення кредиту не в
повному обсязі) розмір процентної ставки збільшується на 1 відсоток річних,
починаючи від розміру, встановленого у п.1,2 договору . У випадку наступного
невиконання позивальником своїх зобов’язань за цим договором розмір відсоткової
ставки збільшується з урахуванням збільшення відсоткових ставок, зроблених
раніше, відповідно до умов даного пункту договору. Новий розмір відсоткової
ставки встановлюється від дня, наступного за днем, в який позичальник повинен
був виконати свої зобов’язання, однак не виконав їх або виконав не в повному
обсязі. Тому станом на 03 жовтня 2008 року відповідач має заборгованість у
сумі 62 913 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на цю
дату 486 грн. 97 коп за 100 доларів США, тому сума заборгованості складає 306
367 гривень, яка складається з наступного: 258 581 гривен – заборгованість за
кредитом; 1845,62 пеня на суму непогашеного кредиту; 40 491грн.56 коп –
заборгованість за несплачені відсотки за користування коштами; 5449,19 грн. –
пеня на суму несплачених відсотків. З метою виконання положень договору на
адресу відповідача банком неодноразово надсилалися повідомлення про збільшення
відсоткової ставки та необхідність погашення заборгованості за кредитним
договором та нарахованими процентами. Тому позивач вважає, що наслідками
порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення суми кредиту є право
позивача достроково вимагати погашення заборгованості за кредитним договором,
сплатити належних відсотків і передбачених кредитним договором неустойок, а
також відшкодування збитків заподіяних позивачу.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 30 червня 2009 року у
задоволені позовних вимог Акціонерного комерційного банку «Правекс-банк» до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач приніс апеляційну скаргу в який просить
рішення суду скасувати та ухвалити нове задовольнивши позовні вимоги з
наступних підстав:
- суд першої інстанції надав невірну оцінку обставинам справи, що
призвело до винесення необґрунтованого рішення,
- суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що
відповідач надіслав позивачу звернення, яким повідомив, що не зможе у
подальшому виконувати умови кредитного договору, а позивачем не була надана
письмова відповідь на вказане звернення, але ці обставини не мають відношення
до предмету позову, адже вони не впливають на обов’язок відповідача погасити
заборгованість за кредитним договором
- у своєму рішенні суд першої інстанції жодних заперечень проти факту
порушення відповідачем строків кредитного договору не надав та вважав дану
обставину встановленою.
В апеляційний інстанції представник позивача підтримав доводи апеляції.
Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача,
мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено у відповідності з вимогами
матеріального та процесуального закону, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали цивільної справи,
апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов* язана довести ті
обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і
обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які
сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими
доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2
постанови „ Про судове рішення у цивільній справі № 14 від 18 грудня 2009
року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин
відповідно до ст.8 ЦПК , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні
правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює
подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого – суд
виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’
ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та
заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і
які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або
обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні
висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів
обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником
квартири за адресою : АДРЕСА_1 на підставі
договору купівлі – продажу від 31 липня 2008 року.
31 липня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний
договір № 2256-022/07Р відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у
розмірі 54 000 доларів США для споживчих цілей, а також з метою оплати
страхових платежів згідно з договорами страхування нерухомого майна, укладання
яких здійснюється на підставі та з урахуванням вимог даного договору.
Відповідач отримав кредит строком з 31 липня 2007 року по 31 липня 2027 року зі
сплатою 11,99% річних.
31 липня 2007 року для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним
договором, ОСОБА_1уклав із позивачем договір іпотеки №2256-022/07Р та
передав в іпотеку належну йому на праві власності квартиру, яка розташована
за адресою;АДРЕСА_1. У зв’язку із
невиконанням умов кредитного договору, позивач звернувся до суду з вказаним
позовом.
Відповідно до розрахунку заборгованості наданою позивачем станом на 03 жовтня
2008 року вона складає 62 913 доларів США.
Відповідач стверджував що у зв’язку з неможливістю сплачувати кредит він подав
заяву до банку про звернення стягнення на його квартиру в рахунок
заборгованості, але підтвердити це не зміг у зв’язку із тим, що вказана заява
знаходилася з іншими документами у належному йому автомобілю, із якого 28
серпня 2008 року була скоєна крадіжка, у підтверджені цього надав письмове
повідомлення із Калінінського РВ ДГУ ГУ МВС України в Донецької області
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволені позовних вимог позивача, виходив
з того що, факт звернення відповідача до позивача 10 грудня 2007 року про те,
що він не зможе виконувати умови договору та запропонував позивачу відшкодувати
заборгованість за рахунок продажу переданої в іпотеку належної йому на праві
власності двокімнатної квартири доведеним, оскільки доказ цього звернення
відповідачем втрачено через крадіжку документів (і цього доказу особисто) із
його автомобілю 28 серпня 2008 року відповідно до довідки наданої начальником
Калінінського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецької області. Також, суд першої
інстанції вказав, що у відповідності з п.2.4.3 договору іпотеки банк зобов’
язаний був направити позивачу повідомлення про розгляд його листа та
повідомити про прийняте рішення, а також вказати умови погашення кредиту
іпотеки та кредитному договору, але в порушення вказаних вимог звернення
відповідача від 10 грудня 2007 року банком залишено без виконання.
Але, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, оскільки
відповідно до ст.ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша
фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник
зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що
встановлені договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином
відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
31 липня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний
договір № 2256-022/07Р відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у
розмірі 54 000 доларів США для споживчих цілей строком з 31 липня 2007 року по
31 липня 2027 року зі сплатою 11,99% річних.
Вказаний договір підписаний сторонами, що свідчить про ознайомлення зі
змістом Договору та згоду з його умовами.
Відповідач після отримання кредиту не сплачував щомісяця кредит, відсотки за
користування кредитом тому, станом на 03 жовтня 2008 року відповідач мав
заборгованість у сумі 62 913 доларів США, що за курсом Національного Банку
України станом на цю дату 486 грн. 97 коп за 100 доларів США, тому сума
заборгованості складає 306 367 гривень, яка складається з наступного: 258 581
гривен – заборгованість за кредитом; 1845,62 пеня на суму непогашеного кредиту;
40 491грн.56 коп – заборгованість за несплачені відсотки за користування
коштами; 5449,19 грн. – пеня на суму несплачених відсотків.
Як у судовому засіданні суду першої інстанції, так і апеляційній інстанції
відповідач не оспорював суму заборгованості за кредитним договором.
Тому, відповідно до ст.ст. 526, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України, апеляційний
суд вважає за необхідність стягнути заборгованість за кредитним договором з
відповідача на користь позивача.
Відповідач заперечуючи проти позову позивача вказав, що у зв’язку з не
можливістю сплачувати кредит, 10 грудня 2007 року він надав письмову заяву до
позивача із запропонуванням відшкодувати заборгованість за кредитним договором
за рахунок продажу переданої їм в іпотеку належної йому на праві власності
двокімнатної квартири.
У підтверджені цього відповідач надати суду вказану заяву не може, тому що 28
серпня 2008 року із належного йому автомобілю була скоєна крадіжка документів
серед яких була вказана заява, факт скоєння злочину підтверджується письмовим
повідомлення Калінінського РО ДГУ ГУ МВС України в Донецької області.
Але, довідка видана начальником Калінінського РО ДГУ ГУ МВС України в Донецької
області відповідачу про факт скоєння злочину, не може бути прийнята до уваги,
оскільки факт викрадання ще не підтверджує того, що заява на яку посилається
відповідач була серед інших викрадених документів.
Відповідно до ст.11,60 ЦПК України, відповідач не довів обставини, на які він
посилався як на підставу своїх заперечень.
Відповідно до ст.. 88 ЦПК України суд, задовольняючи позовні вимоги,
стороні, на користь якої ухвалено рішення присуджує з другої сторони понесені
нею і документально підтверджені судові витрати. З цих підстав апеляційний суд
вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача
витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції у відповідності до ст..
309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення
позовних вимог.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк
«Правексбанк» задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 30 червня 2009 року
скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного
товариства комерційний банк «Правексбанк» заборгованість у сумі 306 367 (триста
шість гривен триста шістдесят сім) гривень 44 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного
товариства комерційний банк «Правексбанк» витрати по сплаті судового збору у
сумі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень та витрати на інформавційно –технічне
забезпечення розгляду справи у сумі 30 (тридцять) гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в
касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: