ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 березня 2008 р.

№ 6/353

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Козир Т.П.

суддів :

Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ “Спецремтехнологія”

на постанову

від 28.08.2007 р. Донецького апеляційного господарського суду

у справі

№  6/353

за позовом

ТОВ “Спецремтехнологія” (надалі –Товариство)

до	ВАТ “Єнакієвський металургійний завод” (надалі –Завод)

про	спонукання повернути майно

за участю представників:

від позивача

-  Шатунов А.О., Петрусь Я.М.

від відповідача

-  Сагін М.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2004 р. (суддя Подколізна Л.Д.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2005 р. (судді: Геза Т.Д., Діброва Г.І., Стойка О.В.), в задоволенні позовних вимог Товариства до Заводу про стягнення  вартості двох зрівняльних клапанів d 300 в розмірі 180000 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.05.2006 р. рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2004 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2005 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В процесі нового розгляду справи позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, змінив позовні вимоги та  просив суд зобов’язати відповідача повернути йому два зрівняльні клапани d 300 (надалі –клапани) загальною вартістю 180000 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.01.2007 р. (судді: Манжур В.В., Чернота Л.Ф., Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2007 р. (судді: Скакун О.А., Колядко Т.М., Старовойтова Г.Я.), в позові відмовлено з мотивів недоведеності обставин безпідставного набуття відповідачем спірного майна.

Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Товариства про повернення безпідставно одержаного майна, відповідно до ст. 1212 ЦК України, обґрунтовані посиланням на накладну № 33 від 12.10.2001 р. та акт приймання-передачі на відповідальне зберігання від 12.10.2001 р.

Приймаючи рішення та постанову суди виходили з того, що в накладній № 33 від 12.10.2001 р. міститься посилання на договір купівлі-продажу № 2100026 від 11.01.2001 р., а тому клапани одержані небезпідставно, а тому ст. 1212 ЦК України застосуванню не підлягає.

Проте, дані висновки слід визнати необґрунтованими і передчасними.

Посилаючись на регулювання спірних відносин сторін договором купівлі-продажу № 2100026 від 11.01.2001 р. суди не дослідили обставини щодо виконання даного договору, чи оплачував відповідач клапани, які були йому передані за накладною № 33 від 12.10.2001 р. та актом приймання-передачі на відповідальне зберігання від 12.10.2001 р.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, в накладній № 33 від 12.10.2001 р. міститься посилання на те, що вона складена на відповідальне зберігання. Також, вона містить посилання на договір купівлі-продажу № 2100026 від 11.01.2001 р. В акті приймання-передачі на відповідальне зберігання від 12.10.2001 р. вказано, що Товариство передало Заводу на відповідальне зберігання клапани, в кількості 2 шт.

Разом з тим, господарськими судами не досліджено та не встановлено, чи передбачав договір купівлі-продажу № 2100026 від 11.01.2001 р. передання товару саме на відповідальне зберігання, а висновки судів про те, що спірні відносини сторін врегульовані даним договором не можна визнати обґрунтованими, оскільки судами не досліджено, які правовідносини фактично виникли між сторонами за наслідками передачі позивачем на відповідальне зберігання відповідачу спірного майна.

Водночас, дослідження вищевказаних питань має важливе значення для належного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін у спірних правовідносинах, а отже і для правильного вирішення спору.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з’ясування дійсних прав і обов’язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Наведене стало наслідком, зокрема, того, що судами, в порушення  ч. 1 ст. 11112 ГПК України, не виконано вказівок, що містились у постанові Вищого господарського суду України від 30.05.2006 р.

Крім того, приймаючи постанову суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на висновок судово-економічної експертизи № 2050/25 від 22.06.2007 р.

При цьому колегія суддів зазначає, що згідно ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Невиконання судами вимог ч. 1 ст. 11112 ГПК України, неповне дослідження фактичних обставин справи, неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Відтак, судами при розгляді справи не були достатньо враховані вимоги законодавства. Як наслідок, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають ст. ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

У зв’язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Спецремтехнологія” задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2007 р. та постанову Донецького  апеляційного господарського суду від 28.08.2007 р. у справі № 6/353 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і                                                                                           Н. Мележик

                                                                                                        О. Подоляк