ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 683/2477/20

Провадження № 22-ц/820/19/25

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,

секретар судового засідання ДемчукВ.М.

за участю: відповідача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 , представника позивача ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні цілісним майновим комплексом готелю «Случ», за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_4 , на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 травня 2024 року та на додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2024 року (суддя Кутасевич О.Г.).

Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Міронекс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 , Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області про усунення перешкод в користуванні цілісним майновим комплексом Готелю «Случ».

В обґрунтування позову зазначалось, що ТОВ «Міронекс» є власником цілісного майнового комплексу готелю «Случ» за адресою: АДРЕСА_1 . З метою обслуговування вказаного об`єкту нерухомого майна позивачу виділено у користування земельну ділянку, загальною площею 0,1623 га, кадастровий номер 6810800000:04:002:0021, згідно договору оренди від 22.05.2015 та додаткової угоди до договору оренди від 22.05.2015. Право оренди земельної ділянку зареєстровано в установленому законом порядку.

В свою чергу, ОСОБА_6 є власником приміщення холодильних камер по АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Старокостянтинівської міської ради №6 від 22.02.2019 відповідачу ОСОБА_6 надано у користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови, загальною площею 200 кв.м. кадастровий номер 6810800000:04:002:0126. 22.02.2019 між ОСОБА_6 та Старокостянтинівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Відповідне речове право було зареєстровано у встановленому законом порядку. Вказана земельна ділянка має обмеження у використанні, оскільки на ній встановлені охоронні зони мереж теплопостачання та електропостачання.

Зазначені об`єкти нерухомого майна сторін у справі є сусідньо-суміжними, земельні ділянки – суміжними.

На початку квітня 2020 року ОСОБА_6 розпочав будівництво нового об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2 .

14.11.2019 відповідачем було отримано ОСОБА_7 умови і обмеження, видані Відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради для проєктування об`єкту будівництва «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 ». 30.03.2020 до вказаних містобудівних умов та обмежень внесено зміни.

02.01.2020 Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками ССІ, реєстраційний номер ХМ 061200020955 від 02.01.2020, відповідно до якого надано право на виконання будівельних робіт «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 ».

На день подачі позову відповідач продовжує здійснювати будівельні роботи, проте інформація про прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію відсутня.

Позивач вказував, що новий об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2 прибудовується до існуючої стіни готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 , що належить позивачу, та до іншого приміщення, що належить відповідачу – ресторану «Європа» по АДРЕСА_3 . Тобто будівництво, яке здійснюється за однією адресою, прибудовується до двох різних об`єктів нерухомого майна, кожен з яких знаходиться за іншою адресою та один з яких належить позивачу. Прибудова здійснюється до будівлі позивача без згоди позивача, під час проведення будівельних робіт ОСОБА_6 здійснив втручання в несучі конструкції будівлі, що належить позивачу, і ці роботи вже призвели до часткового руйнування несучих конструктивних елементів будівлі позивача, такі як капітальні стіни та повне знищення світлових приямків підвального поверху №122, 124, що істотно погіршило техніко-економічні показники та функціональне використання підвалу, готелю «Случ» в цілому. Також проведення будівельних робіт відповідачем частково здійснюється на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні у позивача.

Посилається на те, що висновком експерта №1244 від 20 серпня 2020 зафіксовано порушення з боку ОСОБА_6 державних будівельних норм та правил, правил пожежної безпеки при проведенні вищевказаних будівельних робіт внаслідок яких відбулося порушення прав позивача. Кім того, згідно з висновком, відповідач здійснює нове будівництво, а не реконструкцію, як це передбачено Містобудівними умовами і обмеженнями. Для здійснення саме «нового будівництва» у відповідача немає жодних дозвільних документів.

09.09.2020 ГУ ДСНС з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області було проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Міронекс» вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки під час експлуатації будівлі цілісного майнового комплексу готелю «Случ» по АДРЕСА_1 . За результатами перевірки органом ДСНС складено акт перевірки від 09.09.2020, в кому зафіксовано порушення пожежних норм. А також товариству видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 15.09.2020, встановлено строк для усунення порушень до 15.11.2020. Проте, позивач немає можливості усунути вказані у приписі порушення самостійно.

На думку позивача, всі зафіксовані порушення виникли внаслідок проведення відповідачем будівельних робіт по АДРЕСА_2 , які істотно та негативно впливають на експлуатацію будівлі готелю «Случ».

Позивач вважає, що відповідач здійснює будівельні роботи без дозвільних документів, з численними істотними порушеннями норм чинного законодавства у сфері будівництва, Державних будівельних норм, вимог виданих йому Містобудівних умов і обмежень, Правил пожежної безпеки, внаслідок чого об`єкт будівництва є самочинним будівництвом і порушує охоронювані законом права та інтереси позивача.

Ці порушення створюють ризики виникнення надзвичайних ситуацій в будівлі готелю «Случ» та суттєво ускладнюють або унеможливлюють евакуацію людей з нею та доступ пожежних команд до кожного приміщення позивача, відповідно до вимог нормативних документів; порушення будівельних норм можуть стати причиною зупинення використання приміщень підвального поверху органами, що здійснюють державний нагляд у сфері пожежної та техногенної безпеки, перешкоджають доступу до стаціонарної пожежної драбини, яка розташована на будівлі готелю, яка слугує для підйому пожежно-рятувальних команд на покрівлю готелю «Случ», унеможливлюють швидкий доступ до вірогідних осередків пожежі; у приміщеннях підвального поверху №122, 124 стало відсутнє природнє освітлення, що, в свою чергу, порушує нормальну експлуатацію цього приміщення та вимагає внесення змін до проекту електропостачання вказаних приміщень; демонтаж конструктивних елементів будівлі позивача (світлових приямків підвального поверху) унеможливило доступ позивача до будівлі готелю для його належного обслуговування, а також будівництво частково здійснюється на земельній ділянці позивача, що перешкоджає повноцінному використанню земельної ділянки позивачем.

Крім того, забудувавши усю земельні ділянку, відповідач не облаштував паркувальні місця для свого торгівельного приміщення, внаслідок чого його відвідувачі будуть використовувати для цього територію готелю "Случ", що належить позивачу, чим створено незручності для його клієнтів.

Також при будівництві не дотримано відстаней до охоронних зон мереж каналізації та теплопостачання, а тому, у випадку, пошкодження мереж та необхідності їх ремонту/відновлення/ заміни виконання таких робіт буде неможливим або утрудненим, а враховуючи, що ці мережі обслуговують і приміщення позивача, тому інтереси позивача є порушеними.

Звертаючись до суду за захистом своїх прав, позивач просив скасувати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на об`єкт «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 », затверджені наказом Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 14.11.2019 б/н зі змінами внесеними від 30.03.2020 б/н; скасувати Повідомлення про початок виконання будівельних робіт на об`єкт «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 », що здійснюється на земельній ділянці, кадастровий номер 6810800000:04:002:0126, за цією ж адресою, що зареєстроване Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради 02.01.2020, реєстраційний номер ХМ 061200020955; зобов`язати ОСОБА_6 усунути порушення ТОВ «Міронекс» в користуванні цілісним майновим комплексом готелю «Случ» шляхом перебудови самочинного будівництва з приведенням у відповідність до вимог нормативних документів в галузі будівництва (до будівельних норм і правил) розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 6810800000:04:002:0126, по АДРЕСА_2 , з попереднім демонтажем виконаних будівельних робіт та з наступним отриманням нових дозвільних документів та з розробленням нового проекту на нове будівництво.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 08 вересня 2021 року залучено до участі в справі правонаступника ОСОБА_6 – ОСОБА_3 .

16.05.2022 в ході розгляду справи за наслідками проведеної у справі експертизи, позивачем ТОВ «Міронекс» подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просив зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ТОВ «Міронекс» в користуванні цілісним майновим комплексом готелю «Случ» шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта по АДРЕСА_2 , розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер 6810800000:04:002:0126, за тією ж адресою, а також стягнути з неї понесені судові витрати у справі.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 13 червня 2022 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 травня 2024 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 усунути перешкоди ТОВ «Міронекс» в користуванні цілісним майновим комплексом готелю «Случ» шляхом знесення за їх власний рахунок самовільно збудованої будівлі торгового приміщення, загальною площею 119,5 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , на земельній ділянці, кадастровий номер 681080000:002:0126. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міронекс» в рівних частках судові витрати: по 2 722,25 грн судового збору, та по 17620,75 грн за проведення експертиз. Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Центр будівельних та земельних експертиз» по 874,27 грн з кожного за участь у судовому засідання експерта Свістунова І.С.

Додатковим рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2024 року стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міронекс» в рівних частках судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43000 грн з кожного, а всього 86 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Місяця А.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому, посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в суді першої інстанції позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, протея. Вказаною заявою позивач фактично змінив предмет позову, оскільки позовні вимоги в первісній редакції передбачали усунення перешкод у користуванні майном шляхом проведення перебудови та приведення у відповідність до будівельних самочинного будівництва, в той час як зміст заяви про зменшення позовних вимог передбачає знесення. При цьому, щодо цієї заяви судом процесуального рішення прийнято не було.

Вказує, що спірне нерухоме майно збудоване відповідачкою ОСОБА_3 в процесі реконструкції належного їй об`єкта нерухомості – приміщення холодильних камер, що знаходились по АДРЕСА_2 , зблоковане з належним ОСОБА_3 об`єктом нерухомого майна по АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 , набувши у власність нежитлове приміщення холодильних камер по АДРЕСА_2 отримала усі необхідні для будівництва дозвільні документи, за заявою ОСОБА_3 розроблено новий проєкт реконструкції, об`єкт прийнятий експлуатацію згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації з незначними наслідками (СС1) від 16.11.2021, яка була зареєстрована 25.11.2021 за №ХМ101211116126.

Посилається на те, що жодного втручання в об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 не здійснено, оскільки в процесі реконструкції використовувались виключно стіни належного ОСОБА_3 об`єкта нерухомості по АДРЕСА_3 .

Будівництво спірного об`єкту здійснювалось на підставі усіх необхідних дозвільних документів: проєкту 2021-07/00013-П «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгове приміщення по АДРЕСА_2 », містобудівних умов та обмежень для проєктування об`єкту будівництва №40 від 07.07.2021, витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (повідомлення про початок викоання будівельних робіт), копії декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) від 16.11.2021.

В матеріалах справи наявний висновок експерта №223E-06/22 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи згідно якого встановлено, що торгове приміщення по АДРЕСА_2 по архітектурним, об?ємно-планувальним та конструктивним рішенням в цілому відповідає проєкту «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 », інв. № 2021-07/00013, розробникПП «АРДС», 2021 р. та відповідає Державним будівельним нормам i правилам, санітарно-гігієнічним і екологічним нормам та правилам пожежної безпеки, але має незначні невідповідності, які не впливають на несучу здатність будівлі.

Крім того, експертом встановлено, що в результаті реконструкції більша частина будівлі холодильних камер демонтовано, залишилась частина фундаменту по осі 1 та по осі А, що є спільним як ля холодильних камер по АДРЕСА_5 так і для нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 .

Згідно з наявний у матеріалах справи приписом ГУ ДСНС у Хмельницькій області, заборонялось захаращення прямих віконних прорізів у підвальному поверсі в приміщенні №122 та №124 (приямки) відповідно до технічного паспорту від 29.10.2019, зобов`язано відновити приямки віконних прорізів та демонтувати перекриття між підвальним та першим поверхом будівлі, що будується; розчистити віконний проріз у підвальному поверсі в приміщенні №124 відповідно до технічного паспорту від 29.10.2019 (заборонити його закладання, захаращення); забезпечити утримання вільними підступами до зовнішньої стаціонарної драбини; не допускати будівництво у протипожежних відстанях між будинком готелю «Случ» та гаражем по АДРЕСА_6 .

Таким чином, на думку скаржника, усі наведені докази вказують на законність проведення реконструкції та ї відповідність встановленим нормам та правилам, а певна невідповідність не впливає на несучу здатність будівлі, щ оунеможливоює порушення прав ТОВ «Міронекс».

Разом з тим, згідно з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі №640/19556/19 ГУ ДСНС у Хмельницькій області відмовилось від позовних вимог щодо застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи підвальних приміщень готелю «Случ» ТОВ «Міронекс», розташованого за адресою м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 10, що слід трактувати як повне усунення виявлених недоліків за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю).

Крім того, будівництво у протипожежних відстанях між будинком готелю «Случ» та гаражем АДРЕСА_6 не здійснювалось, припис №52 від 15.09.2020 винесено відносно ТОВ «Міронекс», а тому обов`язок з його виконання не може бути покладено на відповідача.

В той же ж час проєктом «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгове приміщення по АДРЕСА_2 » передбачено протипожежний технічний коридор для обслуговування підвалу ТОВ «Міронекс», ключі від якого можуть бути надані на прохання позивача, або взагалі двері можуть не зачинятись. Ці обставини не можуть бути підставою для застосування крайнього заходу у вигляді знесення належного ОСОБА_3 об`єкту нерухомості, оскільки спір може бути вирішений в інший спосіб.

Висновок експерта №348/02-2002 від 23.02.2021 викликає сумніви щодо його правильності, оскільки суперечить іншим матеріалам справи. При проведенні експертизи експертом досліджувалась неактуальна (анульована) дозвільна та проєктна документація, а проведений ним лише зовнішній огляд об`єкта не є достатнім для такого виду дослідження.

Вважає, що за відсутності точних та об`єктивних даних про обсяг втручання, вид втручання, наслідки такого втручання стверджувати про наявність порушення прав та інтересів ТОВ «Міронекс» неможливо, а зроблені експертом висновки за таких обставин є виключно припущеннями. Такі припущеннями підтверджуються і самим експертом, який зазначає, що неможливо зробити висновок про те, які будуть наслідки облаштування залізобетонного перекриття над технічним коридором між першим та підвальним поверхом, а виявлені тріщини потребують спостереження динаміки їх розкриття. Звертає увагу, що експерт навіть не повідомив сторону відповідача про проведення експертного дослідження, з метою створення йому усіх належних умов для всебічних висновків, свідчить про його не бажання встановлювати дійсні обставини справи, що свідчить про наявність упередженості в його діях.

Зазначає про недоведеність факту погіршення освітлення в підвальному приміщенні ТОВ «Міронекс», оскільки це питання експертом не досліджувалося. Крім того, вказана у висновку експерта охоронна зона на земельній ділянці на час завершення будівництва відсутня, оскільки у 2019 році АТ «Хмельницькобленерго» було перенесено електроопору, що виключає наявність будь-яких порушень. За висновком експерта №223Е-06/22, конструктивні елементи покрівлі не спираються на огороджувальну конструкцію існуючої цегляної стіни будівлі.

Таким чином, як вважає скаржник, відсутні порушення прав позивача.

Звертає увагу суду, що можливість знесення самочинно збудованого об`єкта передбачена виключно за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю, після відмови виконати вимоги припису або здійснити його перебудову (Аналогічна позиція викладена ВС в постановах від 06.03.2019 р. у справі N?814/2645/15, від 06.03.2019 р. у справі N?810/5680/15). В матеріалах справи відсутні і позивачем не надані докази того, що відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю виносився припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а відповідачем цей припис не був виконаний або відмовився здійснити перебудову.

Вказує, права ТОВ «Міронекс» не є порушеними, істотні порушенням будівельних та протипожежних норм, які можуть становити небезпеку в т.ч. і для інших осіб - відсутні, що підтверджується висновком експерта № 223E-06/22, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020 у справі № 640/19556/19, а спір між сторонами може бути вирішений в інший спосіб без застосування такого крайнього заходу у вигляді втручання у право на «мирне володінням майном».

Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Звонарьова В.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення. При цьому, посилається на порушення судом норм чинного законодавства.

Зазначає, підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, відповідні дії особи мають мати характер триваючого правопорушення. При цьому, на позивача покладено обов`язок довести факт дійсного порушення його права, яке, на думку цієї особи, полягає у позбавленні можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, про що Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх правових позиціях.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 376 та 391 ЦК України, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для знесення самочинного будівництва.

Вказує, що позивачем заявою від 16.05.2022 не зменшено позовні вимоги, а заявлено нову позовну вимогу до ОСОБА_3 , абсолютно відмінну від тієї, з якою первісно звертався до ОСОБА_6 у 2020 році, Таким чином, позивач, змінюючи матеріально-правову вимогу до нового відповідача, змінив підстави позову, при цьому, відмову чи залишення без розгляду раніше заявлених позовних вимог не подавав суду. Проте, суд першої інстанції вказаних обставин не врахував. Судом не вирішувалось в процесуальний спосіб питання про прийняття нового позову.

Крім того, посилається на те, що в основу задоволення позовних вимог судом покладено висновки експерта Свістунова І.С., яким виконано експертне дослідження №348/02-2022 від 23 лютого 2022 року, призначеної за ухвалою суду. При цьому, висновок будівельно-технічної експертизи №223Е-06-22 від 08 вересня 2022 року, проведеної за заявою ОСОБА_3 , яким встановлено відповідність об`єкту будівництва нормам ДБН, санітарно-гігієнічним та екологічним нормам та правилам пожежної безпеки, суд не взяв до уваги, вважаючи, що такий висновок експертом зроблено без прив`язки до приміщення, до якого добудовувався спірний об`єкт, експертом не досліджено матеріали позовної заяви, та не з`ясовувалось питання порушення такою добудовою прав позивача.

Вважає, що надання переваги висновку експерта, що виконаний на підставі ухвали суду над висновком експерта, виконаного на замовлення учасника справи, суперечить нормам процесуального права.

За позицією скаржниці, експертом надано неправдивий висновок №348/02-2022 від 23 лютого 2022 року, у ньому неправильно наведено поняття будівельних термінів, які використовується у галузі будівництва. Такий висновок, як і висновок експерта №1244 від 20.08.2020 не грунтуються на дійсних обставинах справи, а тому не можуть вважатись належними доказами у справі.

В даному випадку об`єктом дослідження є саме «реконструкція», а не «нове будівництво», оскільки зі збереженням частини бутобетонного фундаменту та цегляної стіни приміщення холодильних камер в результаті будівельних робіт змінились геометричні розміри, а також функціональне призначення на торгове приміщення. В той час, як судовими експертами Свістуновим І.С. та ОСОБА_8 невірно встановлено вид будівництва, а також застосовувались для наступних досліджень норми ДБН як для нового будівництва, а не реконструкції, судом помилково зроблено висновки щодо істотного порушення відповідачами нормативних актів у галузі будівництва. Вважає, що за таких обставин наявні підстави для постановлення окремої ухвали про притягнення до кримінальної відповідальності судових експертів ОСОБА_9 та Перекрьостова В.М. за надання завідомо неправдивого висновку та направлення її прокурору чи органу досудового розслідування.

Зазначає, що знесення самочинного об`єкта нерухомості, відповідно до статті 376ЦКУкраїни, є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

В даному випадку, жодному експертові на вирішення не ставилось питання про істотність/неістотність відхилення від проекту, а також здійснення перебудови без повного знесення.

Крім того, суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, не дослідив обставину щодо реальності виконання такого судового рішення та їх техніко-економічні наслідки. Невстановленим залишились обставини способів виконання, наявності фінансової можливості у відповідачів придбання товарів (видаткових матеріалів) та замовлення послуг, замовлення проєкту організації будівництва (ПОБ) і проєкту виконання робіт (ПВР), залучення виконавців робіт з урахуванням їх кваліфікації та матеріально-технічної бази на знесення торгового приміщення загальною площею 119,5 кв.м., право власності на яке зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці, кадастровий номер 6810800000:04:002:0126. Крім того, судом не встановлено обставину щодо наслідків процесу реалізації знесення (робіт з демонтажу) на огороджувальні, несуче-огороджувальні конструкції, міцність його частин та загальну міцність, а головне - подальшу безпечну експлуатацію за його цільовим призначенням будівлі готелю «Случ» по вул. Острозька, 10 та АДРЕСА_7 .

Також ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Місяця А.П. подав апеляційну скаргу на додаткове рішення, в якій просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу. При цьому, посилається на недоведеність обставин справи, що мають значення для справи,, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що розмір стягнутих з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у сумі 86000 грн значно перевищує попередній розрахунок, є невиправданим, завищеним та не відповідає майнового стану відповідача. Крім того, вказує, що судом здійснено розподіл судових витрат без врахування третього відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Міронекс» заперечує проти вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Також ТОВ «Міронекс» подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення суду першої інстанції, в якому зазначає, що судом першої інстанції враховано критерії реальності адвокатських витрат та розумність їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, врахував поведінку відповідачів спрямовану на затягування розгляду справи. Таким чином судом першої інстанції було прийнято законне та обґрунтоване додаткове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 ТОВ «Міронекс» вважає рішення суду першої інстанції законним, доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 , представник відповідачки ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтримали апеляційні карги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Представник позивача ТОВ «Міронекс» Смішна І.В. в судовому засіданні просила апеляційні скарги залишити без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними і допустимими доказами порушення його прав як власника нерухомого майна, виконані будівельно-монтажні роботи в частині виду об`єкта будівництва не відповідають містобудівним умовам та обмеженням для його проектування та повідомленню про початок будівельних робіт, без проведення відповідних розрахунків та обстежень здійснено втручання в огороджуючи та несучі конструкції будівлі позивача, чим фактично проведено її реконструкцію без згоди власника, за межами земельної ділянки, відведеної для будівництва, з істотним порушенням норм і правил будівельних та протипожежних норм, внаслідок чого частково зруйновано несучі конструктивні елементи будівлі позивача, такі як капітальні стіни, повністю знищено світлові приямки підвального поверху, що значно погіршило техніко-економічні показники та функціональне використання підвалу та будівлі в цілому, збільшено навантаження на несучі конструктивні елементи підвального поверху, що створює ризики надзвичайних ситуацій в будівлі готелю, суттєво ускладнює або унеможливлює евакуацію людей з нього та доступ пожежних команд, а також технічного обслуговування.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з таких підстав.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Міронекс» є власником цілісного майнового комплексу готелю «Случ», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з будівлі готелю з підвалом літ. «А-ІІІ», загальною площею 1731,9 кв.м, котельні літ. «1Б» загальною площею 25,9 кв.м, гаражу літ. «1В» загальною площею 94,1 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №394397568108 (Т.1 а.с.16-18).

З метою обслуговування вказаного об`єкта нерухомого майна позивачу виділено у користування земельну ділянку, загальною площею 0,1623 га, кадастровий номер 6810800000:04:002:0021, згідно договору оренди та додаткової угоди від 22 травня 2015 року (Т.1 а.с.27-34), право оренди позивача зареєстровано у встановленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права станом на 16.06.2020 ( Т1 а.с.32, 34).

В свою чергу, 28.11.2017 за ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 17.04.2003 зареєстровано право власності на приміщення холодильних камер, загальною площею 15 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1423437268108 (Т.1 а.с.35).

Згідно з рішенням Старокостянтинівської міської ради №6 n.l/33/VII від 22.02.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення розташованої по АДРЕСА_2 земельної ділянки, площею 200 кв.м. для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, кадастровий номер 6810800000:04:002:0126, надано ОСОБА_6 на умовах оренди вказану земельну ділянку.

22 лютого 2019 року між ОСОБА_6 та Старокостянтинівською міською радою укладено договір оренди землі, відповідно до якого в строкове платне користування ОСОБА_6 (5 років) передано земельну ділянку, кадастровий номер 6810800000:04:002:0126, Відповідно, тіснено державну реєстрацію речового права (Т.1 а.с.39-45)

14 листопада 2019 року Відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_6 видані Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_8 , а.с. 46), та 30.03.2020 внесені зміни до них (Т.1 а.с. 47).

02 січня 2020 року зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), реєстраційний номер №ХМ061200020955 (Т.1. а.с.46-51, Т.2 а.с. 101-106).

11.04.2020 ТОВ "Міронекс" зверталось до Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради з проханням провести перевірку дотримання суб`єктом містобудування ОСОБА_6 , від імені якого діяв ОСОБА_1 , вказаних містобудівних умов та обмежень (Т.1 а.с. 52).

26 травня 2020 року ТОВ "Міронекс" надано відповідь про те, що у зв`язку із набранням чинності постанови Кабінету Міністрів України №219 від 13 березня 2020 року "Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду", прийняттям якої зупинена дія постанови Кабінету Міністрів України №553 від 23 травня 2011 року, якою затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, до початку виконання функцій і повноважень Державної інспекції містобудування, проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності щодо об`єкта будівництва не представляється можливим.

09.09.2020 Головним управлінням ДСНС у Хмельницькій області здійснювався позаплановий захід державного нагляду (контролю щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, адреса об`єкта перевірки – підвальний поверх приміщень №122 та №124 ТОВ «Міронекс», за адресою м. Старокостянтинів, вул.. Острозького, 10, за результатами якого складено акт №183, відповідно до якого виявлено такі порушення: допущено захаращення приямок віконних прорізів в приміщеннях №122 та №124 відповідно до технічного паспорту від 29.10.2019 (допущено демонтаж приямків віконних прорізів та влаштовано перекриття між підвальним та першим поверхом будівлі, що будується); допущено закладання віконного прорізу у підвальному поверсі в приміщенні №124; у зв`язку із будівництвом не забезпечено доступ до пожежної драбини; допущено будівництво у протипожежних відстанях між будинком готелю «Случ» та гаражем по АДРЕСА_6 (Т.1 а.с.92-99) та 15 вересня 2020 року винесено припис №52 про усунення вказаних порушень в строк до 15.11.2020 (Т.1 а.с.100).

12.04.2021 ОСОБА_3 за договором від 12.04.2021 набула у власність нежитлове приміщення, загальною площею 282,6 кв.м. по АДРЕСА_3 , позначене на плані літерою "А", реєстраційний об`єкт нерухомого майна №142403568108, яке належало ОСОБА_6 (Т.4 а.с.256) Вказане нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі триповерхової будівлі.

Крім того, 12 квітня 2021 року ОСОБА_3 придбала у ОСОБА_6 приміщення холодильних камер, загальною площею 15 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 (Т.2 а.с.172, 181-182).

28 травня 2021 року між Старокостянтинівською міською радою та Фурсовою укладено договір оренди земельної ділянки, площею 200 кв.м., кадастровий номер 6810800000:04:002:0126, для обслуговування приміщення холодильних камер. (Т.2 а.с.197-202)

Право оренди земельної ділянки було зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме мано, що підтверджується відповідним витягом № 263291082 від 25 червня 2021 року.

07 липня 2021 року ОСОБА_3 видані ОСОБА_7 умови та обмеження для проектування об`єкту будівництва, реєстраційний номер 40 від 07.07.2021, які містять граничнодопустиму висотність будинків, будівель, споруд - 5 м, максимально допустимий відсоток забудови – 74,3%, мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній регулювання забудови - 6 м, до існуючих будинків і споруд - 8 м, охоронну зону навколо об`єкта теплопостачання та об`єкта енергетичної системи ЛЕП - 115 м.кв.(Т.2 а.с.194, Т.7 а.с. 39-68).

Технічні характеристики об`єкту будівництва відображено в Проєкті "Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 " (Т.7 а.с.44-53), виготовлені на замовлення ОСОБА_3 та технічному паспорті приміщення по АДРЕСА_2 станом на 28 листопада 2017 року (до початку будівництва) та 12 листопада 2021 року (Т.7 а.с.71-73, 83-85)

Після завершення будівельних робіт, торгові приміщення по АДРЕСА_2 були прийняті до експлуатації згідно декларації про готовність до експлуатації об`єкта з незначними наслідками (СС1) від 16 листопада 2021 року, яка була зареєстрована 25 листопада 2021 року за №ХМ101211116126, що підтверджується витягами з Реєстру будівельної діяльності 12 серпня та 25 листопада 2021 року. У декларації зазначено, що на об`єкті виконані всі роботи згідно з державними будівельними нормами, стандартами та правилами, у тому числі щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення; обладнання встановлено у визначеному порядку.

13 січня 2022 року за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на торгові приміщення, загальною площею 119,5 кв.м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 294514866 від 13 січня 2022 року (Т.7 а.с.54-70).

Відповідно до висновком експерта №348/02-2022 від 23 лютого 2022 року за результатом проведення будівельно-технічної та земельної-технічної експертизи, призначеної судом, фактично виконані будівельно-монтажні роботи на об`єкті будівництва «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 » відносяться до «нового будівництва», оскільки відбулося спорудження нового об`єкту без збереження та використання конструкцій раніше існуючих приміщень холодильних камер (літ. «А»), та фактично виконані будівельно-монтажні роботи по об`єкту будівництва «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 » в частині виду об`єкта будівництва не відповідають: містобудівним умовам та обмеженням для проектування об`єкта будівництва затверджених наказом Відділу містобудування та архітектури Виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради від 14.11.2019 № б/н /т.2, а.с.104, 105/ зі змінами від 30.03.2020 року /т.2, а.с.106/; повідомленню про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)/ про зміну даних у повідомлені про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками від 27.12.2019 року реєстраційний номер ХМ 061200020955 від 02.01.2020 /т.1, а.с.49-51; т.2, а.с.101- 103/, оскільки фактично здійснено «нове будівництво» без збереження та використання конструкцій раніше існуючих приміщень холодильних камер (літ. «А») за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, перевірити відповідність виконання будівельно-монтажних робіт по об`єкту «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 » в частині дотримання відстаней від об`єкту будівництва до інженерних комунікацій не вбачається за можливе у зв`язку з відсутністю у наданих на дослідження матеріалах інформації щодо виду, класу та технічних характеристик мереж, що проходять поблизу об`єкту будівництва, а також точного їх місця знаходження.

Будівництво об`єкта частково здійснюється за межами земельної ділянки, кадастровий номер 6810800000:04:002:0126, а саме виступає за межі земельної ділянки з південно-західної сторони на відстань 0,11:0,19 м; з південно-східної сторони на відстань 0,38:0,45 м; з північно-східної сторони 0,07 :0,09 м, а площа земельної ділянки, на якій побудовано об`єкт та яка розташована за межами земельної ділянки, кадастровий номер 6810800000:04:002:0126, становить 7,3 кв.м.

При спорудженні вказаного об`єкта використано несучі та огороджуючі елементи будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме об`єм приміщення об`єкту будівництва сформовано частково за рахунок зовнішньої стіни (тильного фасаду) цією будівлі, що розташована за адресою: по АДРЕСА_1 .

Також за результатами натурного обстеження встановлено, що при виконанні будівельно-монтажних робіт по спорудженню зазначеного об`єкта, без проведення відповідних розрахунків та обстежень, здійснено втручання в огороджуючі та несучі конструкції будівлі по АДРЕСА_1 , а саме: здійснено кріплення металевого каркасу до зовнішньої стіни будівлі; кріплення металевих прогонів даху до зовнішньої будівлі; примикання покрівлі з ПВХ мембрани до зовнішньої будівлі; здійснено реконструкцію світлових приямків; влаштовано монолітне залізобетонне перекриття над світловими приямками, що опирається на зовнішню стіну будівлі.

При виконанні будівельно-монтажних робіт з спорудження об`єкта порушено вимоги нормативно-правових актів, що діють в галузі будівництва:

п.8 «Правила охорони електричних мереж» щодо заборони будівництва громадських будівель в охоронних зонах ліній електропередач, так як будівля об`єкту збудована частково в межах охоронної зони ЛЕП.

п. 15.2.2 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова території» щодо порушення протипожежних відстаней, зокрема відсутність протипожежного розриву між побудованою будівлею та існуючою будівлею №10, а також інші вимоги, наведені у висновку.

Приведення у відповідність виконаних будівельно-монтажних робіт по спорудженню об`єкту будівництва до вимог нормативно-правових актів, що діють у галузі будівництва, можливе тільки шляхом повного демонтажу всіх зведених конструкцій вказаного об`єкту. (Т.4 а.с.61-98)

Разом з тим, в дослідницькій частині експертизи вказано, що правовстановлюючі документи надані для проведення експертизи тільки на частину приміщень готелю «Случ», що перебуває у власності ТОВ «Міронекс», відомості хто є власником (користувачем) інших приміщень будівлі в наданих на дослідження матеріалах відсутні. В наданих на дослідження матеріалах відсутні відомості щодо об`єкта нерухомості, розташованого за адресою АДРЕСА_3 .

Експертом здійснювався зовнішній огляд будівлі та суміжних з нею приміщень будівлі по АДРЕСА_1 .

В результаті проведення будівельно-монтажних робіт на об`єкті «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 » було проведено реконструкцію світлових приямків до приміщень №122 та №124, що належать ТОВ «Міронекс». На їх місці влаштовано технічний коридор з приямком для обслуговування підвалу. Дана конструкція над віконними прорізами перешкоджає потраплянню природного світла в підвальні приміщення будівлі, а також потребує встановленню додаткових приладів освітлення.

Експерт дійшов також висновку, що приміщення холодильних камер було повністю демонтовано, на його місці здійснено будівництво нової будівлі.

Крім того, при дослідженні приміщень підвального поверху №122, 124, що належить ТОВ «Міронекс», вікна яких виходять до світлового приямку, що реконструювався, виявлено тріщини в стіні в приміщенні №124, яка є суміжною над даним приміщенням та приямком. При цьому експерт зазначив, що підтвердити чи спростувати факт виникнення тріщин на стіні в приміщенні №124 в результаті викоання по влаштуванню монолітного залізобетонного перекриття над світловим приямком на об`єкті «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 » не вбачається за можливе, так як відсутні відомості щодо стану конструктивних елементів до початку виконання будівельних робіт. Разом з тим, у результаті влаштування залізобетонного монолітного перекриття над технічним коридором збільшилось статистичне навантаження на несучі конструктивні елементи підвального поверху. Наявні тріщини потребують спостереження щодо динаміки розкриття.

Також в приміщенні виявлені сліди залиття рідиною у вигляді мокрих плям та слідів вогкості, що могли виникнути в результаті відсутності організованого водовідведення та пошкодження вимощення.

Висновок експерта №348/02-2022 від 23.02.2022 узгоджується з висновком експертного дослідження №1244 від 20.08.2020 (Т.1 а.с. 53-89).

Згідно з висновком №223Е-06/22 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 08.09.2022, приміщення по АДРЕСА_2 по архітектурним, об`ємно-планувальним та конструктивним рішенням в цілому відповідає проєкту «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 » (2021 року) та відповідає державним будівельним нормам і правилам, санітарно-гігієнічним і екологічним нормам та правилам пожежної безпеки, але має незначні невідповідності, які не впливають на несучу здатність будівлі: у металоконструкціях каркасу завищені номери профілів (кутиків, швелерів, двотаврів) – що покращує міцність та стійкість каркасу; конструкція покрівлі фактично виконана збірною 3-х шаровою (профлист-мінвата-профлист) – по проєкту дахова сандвіч панель; на вході в технічний, протипожежний коридор для обслуговування підвалу ТОВ «Міронекс», встановлені пластикові двері під скло – по проєкту повинен бути відкритий протипожежний вхід; проєктом передбачено сполучення приміщень по АДРЕСА_2 з приміщенням 1-го поверху п овул. Острозького, 10/1 шляхом влаштування дверного прорізу (натомість вікна) – фактично на дату обстеження дверний отвір відсутній.

Відповідність фактичних рішень з інженерного обладнання рішеннями передбаченими проєктом реконструкції встановити неможливо так, як інженерні комунікації та обладнання об`єкта експертизи, на дату проведення експертизи фактично відсутні, а також по причині відсутності рішень по інженерним комунікаціям та обладнанню в самому проекті (Т. 7 а.с. 1-99).

Крім того, у даному висновку №223Е-06/22 експерт зазначає, що в результаті реконструкції більша частина будівлі холодильних камер демонтована, залишилось частково фундаменти по осі 1 та фундамент і стіна по осі А, які є спільними як для приміщення холодильних камер так і для нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , що відповідає проєкту.

Будівля об`єкту «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 » розташована за межами охоронної зони навколо мережі теплопостачання та за межами охоронної зони навколо ЛЕП (проєкт переносу опори №5 від 12.08.2019 та фактичного розміщення опори).

Дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За нормами ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним свого права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Юридичними фактами, які складають правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.

Під час вирішення питання про те, чи є відхилення від проєкту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, необхідно з`ясовувати, зокрема, як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18), а також у постанові Верховного Суду від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17 (провадження № 61-1460св21).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з цим позовом, товариство посилалось на те, що прибудова здійснюється до будівлі позивача без його згоди, здійснено втручання в несучі конструкції будівлі, що належить позивачу, ці роботи призвели до часткового руйнування несучих конструктивних елементів будівлі позивача, такі як капітальні стіни, та повне знищення світлових приямків приміщень підвального поверху №122 та №124, що істотно погіршило техніко-економічні показники та функціональне використання підвалу та будівлі готелю в цілому, проведення будівельних робіт відповідачем частково здійснюється на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні позивача, що свідчить про проведення відповідачем будівництва в порушення будівельних норм та правил, та є самочинним будівництвом. Посилався на те, що в результаті здійснення відповідачем «нового будівництва» замість «реконструкції» порушено протипожежні та планувальні вимоги, що суттєво погіршило протипожежний стан будівлі в цілому, та може спричинити негативні наслідки при подальшій експлуатації належного позивачу цілісного майнового комплексу готелю «Случ», виникнення надзвичайних ситуацій, унеможливлення евакуації людей та доступу пожежних команд, технічного обслуговування будівлі позивачем. Крім того, зведена конструкція над віконними прорізами перешкоджає потраплянню природного світла в підвальні приміщення будівлі. Також, на думку позивача, оскільки цільове використання приміщень під торгові приміщення, відвідувачі цих приміщень будуть паркувати автомобілі на території готелю, чим будуть створені незручності для відвідувачів готелю.

У відповідності до ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, позивач зобов`язаний довести факт самочинності будівництва, порушення його прав, як власника об`єкта нерухомого майна, та обґрунтованості захисту його прав лише у такий спосіб, як знесення.

Разом з тим, позивач не довів належними та допустимими доказами, що здійснення відповідачами реконструкції з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 перешкоджає позивачу у користуванні належним йому на праві власності цілісним майновим комплексом готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 та порушують його права як власника будівлі за вказаною адресою.

Так, судом не може братись до уваги висновок експерта №348/02-2022 від 23.02.2022 в тій частині, що відповідачами здійснювалась не реконструкція будівлі по АДРЕСА_2 , а нове будівництво, оскільки експертом проводився огляд об`єкта дослідження тільки ззовні, власниця будівлі по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 про необхідність забезпечення можливості безперешкодного доступу до об`єкту дослідження та належні умови роботи експерта на 25.11.2021 не була повідомлена, відомості щодо цього в матеріалах справи відсутні. А тому, експерт був позбавлений можливості дослідити фактичні дані при натурному обстеженні та встановити повне або часткове збереження елементів несучих конструкцій приміщення холодильних камер або його демонтаж в цілому.

Крім того, не заслуговують на увагу висновок експерта про те, що має місце втручання в несучі та огороджувальні конструкції та збільшено навантаження на частину зовнішньої стіни підвального поверху, оскільки експерт при зовнішньому огляді був позбавлений можливості дослідити вузли кріплення металевих конструкцій до існуючої стіни та дослідити в повній мірі чи порушують вони несучу здатність конструкції стіни та створюють додаткове навантаження. У зв`язку з цим, експерт не міг встановити і як монолітна залізобетонна плита перекриття над світловими приямками, що опирається на зовнішню стіну будівлі, впливає на несучу здатність конструкції стіни.

Висновок експерта №348/02-2022 від 23.02.2022 не містить дослідження в чому саме погіршились техніко-економічні показники та функціональне призначення підвалу та будівлі готелю позивача, інших доказів в підтвердження таких обставин позивачем надано не було.

Слід зазначити, що у технічному паспорті на цілісний майновий комплекс ТОВ «Міронекс» по АДРЕСА_1 , виготовленому станом на лютий 2018 року, у підвальному приміщенні, належному позивачу, №122 та №124 по зовнішніх стінах будівлі відображено віконні прорізи без будь-яких приямків, приналежних до будівлі. Разом з тим, у технічному паспорті на цілісний майновий комплекс ТОВ «Міронекс» по АДРЕСА_1 , виготовленому станом на жовтень 2019 року, відображено віконні прорізи з приямками в тому числі в тій частині будівлі, де їх фізично не було у зв`язку із розташуванням на той час приміщення холодильних камер, при цьому, відомості щодо здійснення будівництва приямків у вказаний період відсутні (Т. 1 а.с. 25, Т. 4 а.с. 252). А тому, підстав стверджувати, що світлові приямки є частиною конструктивних елементів самої будівлі по АДРЕСА_1 , яка належить позивачу немає.

Також неприйнятними є посилання у позові та у висновку експертизи про те, що конструкція над віконними прорізами перешкоджає потраплянню природного світла в підвальні приміщення будівлі, а також потребує встановленню додаткових приладів освітлення. Оскільки встановити розрахунок тривалості інсоляції в підвальному приміщенні неможливо, адже, згідно будівельних норм тривалість інсоляції (опромінення сонячним світлом) вимірюється лише у житлових приміщеннях.

Крім того, безпідставним є посилання на порушення відповідачами охоронних зон мережі теплопостачання та електропостачання при здійсненні будівництва, оскільки за висновком експерта №223Е-06/22 від 08.09.2022, будівля об`єкту «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по  АДРЕСА_2 »  розташована за межами охоронної зони навколо мережі теплопостачання та за межами охоронної зони навколо ЛЕП (проєкт переносу опори №5 від 12.08.2019 та фактичного розміщення опори). І позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав як власника цілісного майнового комплексу визначенням у технічній документації  відносно земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідачки ОСОБА_3 ,  охоронних зон.

Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів того, що будівництво об`єкту «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 » здійснювалось частково на земельній ділянці, площею 0,1623 га, кадастровий номер 6810800000:04:002:0021, яка перебуває у користуванні у ТОВ «Міронекс».

Доказів того, що вікна, приямки підвального приміщення №122 та №124, яке належить позивачу ТОВ «Міронекс», слугували шляхами димовиведення та евакуації у товаристві також надано не було.

Факту виникнення тріщин на стіні в приміщенні №124 внаслідок виконання по влаштуванню монолітного залізобетонного перекриття над світловим приямком на об`єкті «Реконструкція з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 » не встановлено.

Незначні невідповідності, які встановлені у висновку експерта №223Е-06/22  від 08.09.2022, проведенням реконструкції з прибудовою приміщення холодильних камер під торгові приміщення по АДРЕСА_2 не є істотними.

Посилання позивача на те, що облаштування відповідачем технічного коридору для обслуговування приміщення ТОВ «Міронекс», на вході якого влаштовані металопластикові двері, ключі від якого у нього відсутні, як і можливість без ключового доступу із середини на зовні, чим створено перешкоди для обслуговування належного позивачу об`єкту нерухомості, не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог щодо знесення належної відповідачам будівлі, а можуть бути захищені в інший визначений законом спосіб.

З огляду на викладене вище,  матеріали справи не містять належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів того, що спірна нежитлова будівля по АДРЕСА_2 , перешкоджає позивачу у користуванні належним йому цілісним майновим комплексом готелю «Случ» та, відповідно, факту порушення його прав і законних інтересів.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову в задоволенні позову за недоведеністю.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом, стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати, не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі   № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом   у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду   у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження   № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України також визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що при подачі апеляційної скарги представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 просив стягнути з позивачки на її користь понесені на стадії апеляційного провадження витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн. На підтвердження таких витрат представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 надав договір про надання правничої допомоги від 02 липня 2024 року, додатковий договір до договору про надання правничої допомоги, платіжні інструкції @2PL344222 від 03.07.2024 на суму 10000 грн та @2PL344222 від 24.10.2024 на суму 3000 грн (т. 8 а.с. 61, 62, 68, 183).

Пунктами 1, 3 договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ОСОБА_3 та адвокатом Звонарьовим В.В, визначено, що за цим договором довіритель доручає, а адвокат приймає доручення щодо надання правничої допомоги відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики на передбачених умовах. Адвокат, діючи від імені довірителя є представником у правовідносинах з третіми особами незалежно від форм власності, галузевої належності, та в усіх державних, громадських адміністративних, комунальних та інших установах, підприємствах, організаціях. банках та інших фінансових установах, органах місцевого самоврядування, нотаріальних конторах. правоохоронних органах, органах примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), органах державної реєстрації актів цивільного стану. Центрах надання адміністративних послуг, Пенсійному фонді України та його територіальних управліннях, Державній податковій службі України та її територіальних органах, АТ «Укрпошта» та її відділеннях зв?язку. ТОВ «Нова пошта», операторах мобільного зв?язку, поліції, прокуратурі, судач першої, апеляційної та касаційної інстанціях.

Згідно пункту 8 договір є відплатним. Ціна визначається за домовленістю сторін та може бути сплачена в інтересах довірителя іншою особою.

Пунктом 1 додаткового договору визначено, що довіритель доручає, а адвокат приймає доручення щодо надання правничої допомоги у цивільній справі № 683/2477/20, зокрема:

1.1.складення та подання через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд» до Хмельницького апеляційного суду апеляційної скарги на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 травня 2024 року та додаткове рішення від 17 червня 2024 року у справі за позовною заявою ТОВ «Міронекс» до ОСОБА_3 . ОСОБА_1 , про усунення перешкод в користуванні цілісним майновим комплексом Готелю «Случ»;

1.2.участь в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів під час розгляду апеляційної скарги Хмельницьким апеляційним судом.

Згідно пункту 2 додаткового договору гонорар адвоката за правничу допомогу, передбачену п. 1.1. цього договору становить 10000 грн, а за правничу допомогу, передбачену п. 1.2. - 3000 грн.

Також, надано додатковий договір відповідно до якого довіритель доручає, а адвокат приймає доручення щодо надання правничої допомоги у цивільній справі № 683/2477/20, зокрема ознайомлення з ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року, сплата судового збору за наданими довірителем грошовими коштами, складення та подання через електронний підсистеми «Електронний суд» до Хмельницького апеляційного суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги. Гонорар адвоката за правничу допомогу, передбачену п. 1. 1, нього договору становить 1 800 грн.(а.с. 94). Згідно довідки від 19.07.2024 кошти у розмірі 1800 грн адвокатом Звонарьовим В.В. від ОСОБА_3 отримані.

Оцінюючи докази щодо витрат ОСОБА_3 на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, врахувавши задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 , співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони; відсутністю заперечень позивача щодо розміру заявлених відповідачкою витрат, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 та стягнення з ТОВ «Міронекс» на користь відповідачки 14800,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Витрати на професійну правничу допомогу в межа вказаної суми є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Звонарьовим В.В. відповідачці обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Місяць А.П. 27.12.2024 подав заяву, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат відповідача ОСОБА_1 на правничу допомогу, надано договір про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 24.12.2024 за договором про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року.

Пунктами 1.1 договору про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «Місяць і Партнери» в особі керуючого адвоката Місяця А.П., визначено, що за цим договором клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу по забезпеченню представництва інтересів клієнта в Хмельницькому апеляційному суді у справі № 683/2477/20 за позовом ТОВ «МІРОНЕКС» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради про зобов?язання ОСОБА_3 усунути перешкоди ТОВ «Міронекс» в користуванні цілісним майновим комплексом «Случ».

Згідно пунктів 4.1, 4.3 за роботу, виконану адвокатським об`єднанням клієнт сплачує грошові кошти у фіксованому розмірі - 40 000грн, протягом 3-х робочих днів з моменту набрання судовим рішенням суду апеляційної інстанції законної сили. Сума, сплачена за надану правову допомогу за даним договором, є гонораром за надання правової допомоги.

Зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг вбачається, що адвокатським об`єднанням надані клієнту юридичні послуги за договором, розмір гонорару складає 40000 грн.

Оцінюючи докази щодо витрат відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, врахувавши задоволення апеляційної скарги, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони; наявністю заперечень позивача щодо розміру заявлених відповідачем ОСОБА_1 витрат, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 та стягнення з ТОВ «Міронекс» на користь відповідача ОСОБА_1 30000,00 грн на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції. Такий розмір витрат є співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом ОСОБА_2 відповідачу обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмову у задоволенні позову з позивача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 6306 грн судового збору та на користь ОСОБА_3 - 5044 грн 80 коп судового збору.

На підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України, підлягають скасуванню заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14.06.2022.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , яка подана її представником ОСОБА_4 , задовольнити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 27 травня 2024 року та додаткове рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на користь ОСОБА_1 6306 грн судового збору, 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» на користь ОСОБА_3 5044 грн 80 коп судового збору, 14800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 14.06.2022.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 січня 2025 року.

Суддя-доповідач                                                І.В. П`єнта

Судді:                                                        А.П. Корніюк

                                        О.І. Талалай