Справа № 641/8908/20

Провадження № 2/553/60/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24.01.2025м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Москаленко В.В.

за участю секретаря судового засідання Микуці К.В.,

представника позивача (відповідача) ОСОБА_1

представника відповідача(позивача) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Полтава, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом  ОСОБА_4 до  ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, –

В С Т А Н О В И В:

13.11.2020 позивачка ОСОБА_3 звернулась до Комінтернівського районного суд м. Харкова з позовною заявою до відповідача про поділ майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 26.07.2003 перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі, подружжям було набуте нерухоме майно, яке за взаємною згодою реєструвалося виключно на відповідача. У зв`язку з цим, у позивача відсутні будь-які документи на право власності, а відповідач, в свою чергу відмовляється від надання таких документів або їх копій. До майна, що є спільною сумісною власністю подружжя відноситься трикімнатна ізольована квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони не досягли згоди щодо поділу спільного майна, а тому позивачка була вимушена звернутись до суду з позовною заявою та просила визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину трикімнатної ізольованої квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.11.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 20.10.2021 після відкриття провадження у справі. було залишено вказаний позов без руху.

28.10.2021 позивачкою ОСОБА_3 на усунення недоліків було подано позовну заяву в якій вона просила здійснити поділ майна ,а саме :трикімнатної ізольованої квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя , визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину трикімнатної ізольованої квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .(т.1 а.с.136-139)

29.10.2021 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

20.01.2021 відповідач ОСОБА_4 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26.07.2003.У шлюбі мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з договором купівлі-продажу від 26.03.2004 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Кошти сплачені за це нерухоме майно були отримані ОСОБА_4 26.03.2004 від його батьків, в результаті дарування, що підтверджується договором дарування грошей від 26.03.2004, укладеного між ними. ОСОБА_3 знала про те, що квартира належить ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, оскільки вона проживала у цій квартирі на підставі укладеного між ними договору найму житлового приміщення. Враховуючи викладене, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 була набута ОСОБА_4 у шлюбі, але за його особисті кошти, які він отримав у дар від своїх батьків, не є сумісною власністю подружжя, а є його особистою приватною власністю. Просив визнати що об`єкт нерухомості трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 66,1 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м. є особистою приватною власністю ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.10.2021 зустрічний позов ОСОБА_4 до  ОСОБА_3 про поділ майна подружжя був залишений без руху.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.01.2022 зустрічний позов ОСОБА_4 до  ОСОБА_3 про поділ майна подружжя прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.01.2021 зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та ці позови об`єднані в одне провадження.

Ухвалами Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20.10.2021 первісну та зустрічну позовні заяви було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.10.2021 первісну позовну заяву було прийнято до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

30.12.2021 ОСОБА_4 було подано заяву про збільшення позовних вимог зустрічного позову, у якій він просив: визнати спільним сумісним майном подружжя доходи, отримані ОСОБА_3 з 01.01.2017 по 1 квартал 2021 року. В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 частину грошової компенсації від: продажу ТЗ Volkswagen TRANSPORTER, 2007 РОКУ ВИПУСКУ у сумі 100 455,00 грн; отриманих доходів від КП «Харківський метрополітен» у сумі 2 207 258, 50 грн; отриманих соціальних витрат у сумі 13 243, 825 грн.; отриманої заробітної плати у сумі 74 856, 91 грн та стягнути з ОСОБА_3 судові витрати, інші вимоги залишити без змін.

26.01.2022 ОСОБА_3 було надано заперечення на заяву ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом, в якій вона просила відмовити у ЇЇ прийнятті. Заява мотивована тим, що з заяви ОСОБА_4 вбачається що ним було заявлено вимогу, яка є новою, що не є за своїм змістом збільшенням розміру позовних вимог та суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, тобто є окремою та самостійною позовною вимогою, що не передбачене процесуальним законом. Крім того, ОСОБА_4 було змінено предмет та підстави позову.

Відповідно до акту приймання-передавання справ від 23.09.2022 справу було передано до Ленінського районного суду м. Полтави. В ході автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 23.09.2022 головуючою була визначена суддя Москаленко В.В.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 11.10.2022 цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя були прийняті до розгляду та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 11.09.2023 було закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

25.12.2023 ОСОБА_3 були подані доповнення до заперечення на заяву про збільшення позовних вимог зустрічного позову , в якій остання вказала, що своїми твердженнями про те що ОСОБА_4 не був обізнаний про отримані ОСОБА_3 до літа 2021 року доходи, вводить суд в оману. ОСОБА_4 , не лише був обізнаний про доходи своєї дружини раніше, оскільки вони витрачалися на спільний побут, а й жив за її рахунок. Кошти витрачалися зокрема на відпочинок, лікування та позашкільний розвиток спільної дитини сторін. Крім того, інформація про доходи ОСОБА_3 була оприлюднена в деклараціях останньої. Доходи від підприємницької діяльності, розмір яких зазначає ОСОБА_4 є доходами в розумінні бази оподаткування, без врахування витрат на здійснення підприємницької діяльності. Транспортний засіб Volkswagen TRANSPORTER, 2007 року випуску, був придбаний ОСОБА_3 31.01.2020 за кошти, що були отримані нею від здійснення підприємницької діяльності та використовувався для здійснення господарської діяльності. Кошти від його продажу були спрямовані на підприємницьку діяльність. Квартири зазначені ОСОБА_4 у заяві про збільшення позовних вимог, знаходяться у приватній власності ОСОБА_3 , оскільки були подаровані батьками за нотаріально посвідченими договорами дарування. Вказала, що вважає неналежним доказом надану ОСОБА_4 копію договору дарування коштів батьками ОСОБА_4 з тих підстав ,що він складений у простій письмовій формі, не посвідчений нотаріально та не може бути підтвердженим показаннями свідків, оскільки батьки ОСОБА_4 померли, а інші свідки ,які б могли засвідчити достовірність договору – відсутні. Просила відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_4 , викладених у заяві про збільшення позовних вимог.

20.03.2024 представником ОСОБА_4 були надані письмові пояснення останнього, в яких ОСОБА_4 описав процес придбання спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , обставини знайомства та спільного життя з ОСОБА_3 . Зазначив, що про наявність у ОСОБА_3 великих доходів, про які дізнався під час розгляду судової справи, до цього часу йому про них та їх джерела було невідомо. Вказав, що батьки ОСОБА_3 не дарували жодних коштів на придбання квартири. З 2017 року ОСОБА_3 нічого не придбавала у квартиру, говорила , що хоче мати свій бюджет, вважає що остання приховувала від нього свої реальні доходи.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 –адвокат Шинкарьов С.А. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечив, посилаючись на доводи викладені у первісному позові та у інших заявах по справі, просив у задоволенні вимог зустрічного позову відмовити.

Представниця ОСОБА_4 -адвокат Юшко Т.Г. у судовому засіданні підтримала вимоги зустрічного позову, просила їх задовольнити в повному обсязі. Щодо задоволення вимог первісного позову заперечувала , посилаючись на обставини викладені у зустрічному позові та заявах у справі.Просила відмовити у задоволенні вимог первісного позову.

Свідок ОСОБА_6 , мати позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що її дочка та зять певний час після знайомства проживали на квартирі батька ОСОБА_4 . У 2003 році на весіллі, вона з чоловіком подарували подружжю для покращення житлових умов грошові кошти у розмірі 6000 доларів США. У 2004 році, для придбання квартири по АДРЕСА_2 , за проханням дочки та зятя вона з чоловіком подаровали додатково грошові кошти у розмірі 2000 дол. США. Договір дарування коштів не укладали, оскільки довіряли один одному. Після чого свідок та її чоловік допомагали грошовими коштами на ремонт. Загальна сума на купівлю квартири по АДРЕСА_2 , за спільною домовленістю, складалась з коштів з продажу квартири ,що були у зятя ОСОБА_4 та грошей які подарували вони- батьки ОСОБА_3 .

Суд,заслухавши пояснення сторін.свідка, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов такого висновку .

Так, судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 26 липня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6 т.1).

Шлюб між сторонами розірвано рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 17.06.2021(а.с.73-78).

Відповідно до відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, трикімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 та була придбана

ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу від 26.03.2004 № 213013 (а.с. 7-8, 40 т.1).

Як виходить з договору дарування грошей від 26.03.2004, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 безоплатно передали грошові кошти у сумі 106000,00 грн, що за середнім комерційним курсом продажу долару США є еквівалентом 20000,00 грн дол. США,

ОСОБА_4 (а.с. 105 т.2).

Згідно з договором найму житлового приміщення ОСОБА_4 , як власник квартири ,здав у найм наймачу квартири ОСОБА_3 трикімнатну, ізольовану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 41).

Відповідно до копії заяви від 26.03.2004, посвідченої державним нотаріусом Харківського обласного державного нотаріального округу Новік Т.М., ОСОБА_3 , надала дозвіл на придбання у спільну сумісну власність квартири під номером АДРЕСА_3 за суму 106000,00 грн які є спільною сумісною власністю і набуті ними під час шлюбу.(а.с. 109 т.1).

Згідно з листом ГУ ПФУ в Харківській області від 26.08.2021 №2000-0504-8/108469, сума виплаченого доходу ОСОБА_3 отримана в УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова за період з 01.01.2017 по 30.03.2017 становить 23960,71 грн, у Слобожанському об`єднаному управлінні ПФУ м. Харкова, за період з 31.03.2017 по 31.12.2017 – 95150,91 грн., з 01.01.2018 по 28.02.2018 – 30602,20 грн. (а.с. 172, т.1).

Відповідно до листа РСЦ ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 27.08.2021 №31/4-195аз, за гр. ОСОБА_3 було зареєстровано транспортний засіб Volkswagen Transporter 2007 р.в. Вартість продажу становить 200910,00 грн., перереєстрацію здійснено на підставі договору купівлі продажу від 24.06.2020 (а.с. 173 т.1).

Як вбачається з копій договору про надання послуг з навчання робототехніки та програмування дітей віком з 7 до 15 років у закладі «RoboCode» від 01.11.2018 та довідки від 08.11.2020 ОСОБА_3 було надано послуги з навчання студента, оплата за 1 місяць складає 1200 грн. а її син ОСОБА_5 дійсно навчається у школі робототехніки та програмування «RoboCode» з 19.11.2018 року. За період навчання ОСОБА_3 було сплачено 25811,00 грн (а.с. 156, 157 т.2).

Згідно з відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 належать квартири за адресами: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 . Всі перелічені квартири набуто за нотаріально посвідченими договорами дарування (а.с. 158-159 т.2)

Відповідно до копії договору на туристичне обслуговування від 21.06.2017 та квитанцій до прибуткового касового ордера доданих до договору, ОСОБА_3 оплатила туристичну поїздку ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на суму 13550,00 грн.(а.с. 163-164 т.2)

Відповідно до копії договору про надання медичних послуг №1452П від 14.03.2018 для спільного сина ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надавалися медичні офтальмологічні послуги (а.с.166-181 т.2).

Положеннями ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При застосуванні норм законодавства, які повинні бути застосовані до спірних правовідносин суд враховує таке.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічне положення містить і стаття 368 ЦК України.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно ,яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим,зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт ,в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції покладається на того з подружжя ,який її спростовує.

Така позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 у справі № 645/4165/21.

Під час судового розгляду, судом було встановлено, що за час шлюбу сторони набули у власність квартиру ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже ,виходячи з презумпції спільності права власності на майно, яке набуте під час шлюбу , квартира ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Спростувати цю обставину повинен ОСОБА_4 ,як особа,що оспорює цей факт.

Спростовуючи поширення правового режиму спільного сумісного майна на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 зазначив ,що спірна квартира куплена за кошти, подаровані йому батьками , а тому вона є його особистою приватною власністю .

Такі посилання сторони відповідача суд до уваги не приймає з наступних підстав.

На підтвердження своїх заперечень проти первісного позову та позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_4 надав суду договір дарування грошей від 26.03.2004, відповідно до якого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 безоплатно передали йому грошові кошти у сумі 106000,00 грн, що за середнім комерційним курсом продажу долару США є еквівалентом 20000,00 доларів США на купівлю квартири ,що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,який укладено у письмовій формі без нотаріального посвідчення .

Відповідно до ч.5 ст. 719 ЦК України (в редакції 26.03.2004 ),договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України,у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним .

Отже, договір дарування грошей від 26.03.2004 є нікчемним, оскільки при його укладенні не виконано вимогу про нотаріальне посвідчення .

Крім того, суд зазначає, що  відповідними доказами не підтверджено факт оплати спірної квартири саме тими грошовими коштами у розмірі 106000 грн, які ОСОБА_4 отримав в дар від батьків .

Не заслуговують на увагу суду відеоматеріали, надані ОСОБА_4 та переглянуті в судовому засіданні, з фрагментами весілля сторін, на які відповідач посилається як на доказ того, що батьки ОСОБА_3 не дарували сторонам на весілля жодних коштів, оскільки факт дарування або не дарування грошових коштів подружжю на весіллі немає правового значення для вирішення цього спору, за відсутності доказів того, що саме цими грошовими коштами(в разі їх дарування) сплачено за купівлю квартири, ба більше, з урахуванням того, що кошти на весілля даруються саме подружжю, а не одному з них.

З тих же підстав, суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_9 про те, що на весілля та після нього подружжю ОСОБА_10 були подаровані нею та її чоловіком відповідні грошові кошти.

Щодо договору найму на який посилається ОСОБА_4 ,суд зазначає ,що вказаний договір не містить дати його укладення. Крім того, доказів того, що на момент укладення вказаного договору ОСОБА_4 була спростована презумпція спільності права власності подружжя, не надано. Отже, вказаний договір на увагу суду не заслуговує.

З урахуванням зазначеного, суд висновує, що обставини, які свідчать про наявність підстав для того, щоб вважати придбану у шлюбі квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , особистою приватною власністю ОСОБА_4 відсутні.

Аналізуючи доводи сторін та надані сторонами докази в їх сукупності .суд дійшов висновку ,що позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 про поділ квартири, яка є сумісною власністю подружжя є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі ,позовні вимоги зустрічного позову ОСОБА_4 щодо визнання квартири особистою приватною власністю не доведені, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог зустрічного позову про визнання спільним сумісним майном подружжя доходи, отримані ОСОБА_3 з 01.01.2017 по 1 квартал 2021 року, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 частину грошової компенсації від: продажу ТЗ Volkswagen Transporter , 2007 року випуску у сумі 100 455,00 грн; отриманих доходів від КП «Харківський метрополітен» у сумі 2 207 258, 50 грн; отриманих соціальних виплат у сумі 13 243, 825 грн.; отриманої заробітної плати у сумі 74 856, 91 грн,суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1-3 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Отже, поділу між подружжям підлагає виключно майно, яке наявне на час припинення спільного ведення господарства ( пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спіільного майна подружжя»).

У Постанові ВС у справі 158/2229/16 вказано, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи; вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб; у випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі

 Сторонами не заперечується, що ТЗ Volkswagen Transporter , 2007 року випуску був проданий 24 червня 2007 року, тобто в період шлюбу .Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надав доказів того, що відчуження транспортного засобу відбулося ОСОБА_3 одноособово , без його згоди та не в інтересах сім`ї чи не на її потреби, а тому враховуючи зазначене ,вимоги про стягнення компенсації за частку автомобіля, проданого в період шлюбу ,задоволенню не підлягають.

Суд також вказує ,що доходи ,отримані позивачкою ОСОБА_3 від КП «Харківський метрополітен», соціальні виплати ,заробітна плата ,які відповідач ОСОБА_4 зазначає як спільне майно подружжя ,яке підлягає поділу , були також отримані в період шлюбу.

Судом встановлено та не спростовано матеріалами справи, що ОСОБА_4 не надав суду належних та допустимих доказів того, що отримана ОСОБА_3 під час шлюбу заробітна плата та соціальні виплати не були використані в інтересах сім`ї та на цей час є в наявності.

Посилання ОСОБА_4 на те, що ОСОБА_3 ,перебуваючи з ним в шлюбі ,приховувала свої доходи та на той факт ,що квартири за адресами: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_5 , які набула ОСОБА_3 в період шлюбу, набуті за спільні кошти, приховані від ОСОБА_4 в період шлюбу з тих підстав ,що вказані квартири не є предметом цього спору , набуті за договорами дарування, які є чинними на цей час ,а позиція позивача не підтверджена жодними доказами.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги зустрічного позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 частки соціальних виплат та заробітної плати є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

       Таким чином, дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надавши їм належну оцінку, визначивши характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог первісного позову та відмову в задоволенні позовних вимог зустрічного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом повністю задоволені вимоги первісного позову ,підлягає стягненню на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_4 судовий збір в сумі 6006 грн.

З урахуванням відмови суду у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 з відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_3 судові витрати не стягуються.

Керуючись ст.ст. 4,12,81,141,259, 263-265, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя-задовольнити повністю.

Поділити трикімнатну ізольовану квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на 1/2 частину трикімнатної ізольованої квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_4 до  ОСОБА_3 про поділ майна подружжя –відмовити повністю.

Стягнути з   ОСОБА_4 на користь   ОСОБА_3 судовий збір в сумі 6306(шість тисяч триста шість) грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Полтави або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач : ОСОБА_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 ,РНОКПП НОМЕР_3 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 24.01.2025.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиВ. В. Москаленко