ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/171/25Головуючий по 1 інстанції

Справа №702/920/24 Категорія: 304090000 Максименко Д. Р.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       23 січня 2025 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Карпенко О.В., Василенко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» (далі - ПАТ Банк Михайлівський») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200500540. Відповідно до умов вказаного договору відповідачці були надані грошові кошти в розмірі 12 629,44 грн. на строк з 11.04.2016 року по 11.04.2019 року, які вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування такими кредитними коштами.

20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за вказаним кредитним договором, укладеним з позичальником та ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20 липня 2020 року.

Внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору станом на 15.08.2024 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становив 33 307,87 грн., який складається з заборгованості за кредитом в сумі 11 674,05 грн. та заборгованості за процентами в сумі 21 633,82 грн.

Також у позовній заяві ставиться питання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 307,87 грн., суму збитків з урахуванням трьох процентів річних у розмірі 3001,48 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 14 434,67 грн., а всього 50 744,02 грн.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів на умовах та в порядку, визначеному у заяві № 200500540, та розміру заборгованості за кредитним договором.

В матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, які підтверджують переказ позичальнику кредитних коштів на умовах та в розмірі, які зазначені в заяві № 200500540, а саме на рахунок № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Платинум Банк» з призначенням платежу: зарахування кредитних коштів згідно КД № 200500540 від 11.04.2016.

Виписка по особовим рахункам, яка додана банком до позовної заяви не містить інформацію щодо переказу коштів ОСОБА_1 в сумі 12 629,44 грн. на її рахунок № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Платинум Банк» з призначенням платежу: зарахування кредитних коштів згідно КД №200500540 від 11.04.2016.

Надана позивачем виписка по рахунках сформована з 23.05.2016, а не з часу укладення договору 11.04.2016. У виписці зазначені рахунки платника ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , № 24584005315002, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , № НОМЕР_5 . Однак доказів про те, що такі рахунки були відкриті відповідачу за її заявою на виконання кредитного договору від № 200500540 від 11.04.2016 матеріали справи не містять. Також вказана виписка не містить жодного платежу відповідача на виконання умов кредитного договору, а лише фіксує нарахування банком заборгованості за платежами в односторонньому порядку.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ «Діджи Фінанс» подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення ухвалено з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги банку у повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що кредитний договір № 200500540 укладено 11.04.2016 року та не оспорювався.

Апелянт зауважує, що відповідно постанови ВС України  від 12.07.2012 № 6-63цс12 у спорі щодо дійсності кредитного договору, кредитний договір, на відміну від договору позики, є укладеним не з моменту передачі грошей, а з моменту досягнення сторонами в письмовій формі згоди з усіх істотних умов такого договору. Передача грошей відбувається на стадії виконання кредитного договору. Господарські операції на підставі договору № 20005074 від 29.01.2014 проводились ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до вимог НБУ та умов договору.

У частині висновків суду щодо визначеного у договорі розміру процентів зазначає, що в даному випадку йдеться саме щодо щомісячної комісії за обслуговування кредиту, яка була заздалегідь визначена у графіку погашення заборгованості за кредитним договором, а також штрафів, які були передбачені в заяві № 200500540 від 11.04.2016, з умовами якої відповідач погодився підписавши її. Тобто в даному графіку визначено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості – 503,91 грн. щомісячно в період з 06.05.2016 по 06.04.2019, яка в загальному розмірі складала 18140,76 грн. за весь період.

Окрім того, у графіку платежів зазначено загальну суму погашення основної суми кредиту (тіло кредиту) – по 351,09 грн. щомісячно в період з 06.05.2016 по 06.03.2019, а за останній місяць 341,29 грн., яка в загальному розмірі складала 12 629,44 грн. за весь період.

Зазначає, що дійсно надана позивачем виписка по рахунках сформована з 23.05.2016 року, а не з часу укладення договору 11.04.2016, дана обставина пов`язана з тим, що у ФГВФО наявні виписки з особових рахунків лише з періоду введення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський». Проте, дані виписки з особових рахунків є основним доказом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором №200500540 від 11.04.2016 саме за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23.05.2016) по 27.07.2020.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.04.2016 ОСОБА_1 підписала заяву № 200500540. У розділі 2 вказаної заяви містяться умов кредитного договору: сума кредиту 12 629,44 грн.; строк кредиту з 11.04.2016 року по 11.04.2019 року; розмір процентної ставки за кредитом 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості: 0% до 0 місяця строку дії кредитного договору включно, 3,99% з 1 місяця строку дії кредитного договору та до закінчення строку його дії; разова комісія за видачу кредиту: 1,5%; сукупна вартість кредиту 213,1% річних.

У заяві № 200500540 ОСОБА_1 просила переказати грошові кошти на рахунок НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Платінум Банк», з призначенням платежу: зарахування кредитних коштів згідно КД №200500540 від 11.04.2016 (а. с. 83).

11.04.2016 ОСОБА_1 також підписала анкету №2644448, графік платежів за кредитним договором, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту (а.с. 84,86).

Довідка про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту містить аналогічні умови кредитного договору, які зазначені в заяві № 200500540.

ПАТ «Банк Михайлівський» відступив новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 200500540 від 11.04.2016 в сумі 33 307,87 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в сумі 11 674,05 грн. та заборгованості за доходами в сумі 21 633, 82 грн., що підтверджується договором №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, платіжним дорученням № 25 від 09.07.2020, витягом з реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020, постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16 (а. с. 73, 88-90, 93-105).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом ч. 3 та 4 ст. 13, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин і вимог згаданих вище норм, правильно виходив із того, що позивачем не надано розрахунку заборгованості за кредитним договором, за яким за твердженням позивача у відповідача утворилась зазначена заборгованість, тобто позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність стягнення саме такої заборгованості, що є його процесуальним обов`язком.

Таким чином, без надання детального розрахунку заборгованості, суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем, як новим кредитором, розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі №334/1746/15-ц.

При цьому апеляційний суд враховує, що за змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом договору №7_БМ про відступлення прав вимоги від 20 липня 2020 року, первісним кредитором було передано новому кредитору (ТОВ «Діджи Фінанс») наявні у банку документи, що підтверджують права вимоги, в тому числі до боржника ОСОБА_1 .

Однак, ТОВ «Діджи Фінанс» до позовної заяви додано лише заяву ОСОБА_1 №200500540 від 11 квітня 2016 року, без документів, які підтверджують розмір заборгованості.

За відсутності розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості встановити суму сплачених позичальником коштів за кредитним договором, а відтак встановити дійсний розмір заборгованості за тілом кредиту, а також, враховуючи строк дії кредитного договору, перевірити правомірність нарахування банком процентів за кредитом, зокрема, період такого нарахування.

Реєстр кредитних договорів до договору факторингу №7_БМ від 20 липня 2020 року сам по собі не підтверджує, зокрема, яку частину тіла кредиту та відсотків за його користування було сплачено відповідачем, а яка частина кредиту сплачена не була з врахуванням щомісячного платежу у межах строку кредитування.

Щодо доводів ТОВ «Діджи Фінанс» щодо того, що ФГВФО надав виписки по рахунку за кредитним договором № 200083337 від 07 серпня 2014 року саме за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23 травня 2016 року) по 27 липня 2020 року, що були сформованими за даними з Єдиної операційно-інформаційної системи Фонду, колегія суддів ставиться критично, адже надані виписки не підписана ані уповноваженим представником Фонду гарантування вкладів, ані взагалі будь-якою особою.

Колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 жовтня 2024 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді