ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2008 р. | № 11/476/07 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Добролюбової Т.В., |
суддів | Гоголь Т.Г., |
Швеця В.О. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2007 року |
у справі | № 11/476/07 |
господарського суду | Запорізької області |
за позовом | Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" |
до | Приватного підприємства "Фарт" |
про | стягнення 381, 68 грн. пені |
за участю представників сторін від:
позивача: Мариніч Н.В. (дов. від 29.02.08);
відповідача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2007 року Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства “Фарт” (далі - відповідач) про стягнення 381,68 грн. пені за порушення останнім договірних зобов'язань, що виникли на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 163(1)064 від 29.06.06.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27 серпня 2007 року (суддя Гончаренко С.А.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2007 року (колегією суддів у складі: Юхименко О.В. - головуючого, Зубкова Т.П., Яценко О.М.) в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що проект договору поставки продукції був отриманий відповідачем 08 липня 2006 року, у зв'язку з чим, датою укладання договору слід вважати саме 08.07.06, а не 29.06.06 як це вказує позивач. Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивачем в силу статей 33, 34 ГПК України належними засобами доказування не доведено факт порушення відповідачем строків поставки за договором № 163(1)064 , а тому безпідставною є вимога позивача щодо стягнення з Приватного підприємства “Фарт” 381,68 грн. пені.
Не погоджуючись з винесеними судами попередніх інстанцій рішеннями, Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.07 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.07 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи касаційну скаргу доводами щодо порушення судами приписів статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи. Крім того, скаржник вказує на невірне застосування судами положень статей 179, 181 ГК України і статті 628 ЦК України, що призвело до прийняття незаконних та необґрунтованих судових рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ДП НАЕК “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” та Приватним підприємством “Фарт” укладено договір поставки продукції № 163(01)06УК (далі - Договір, а. с.8 - 9 ).
Відповідно до п. 1 Договору ПП “Фарт” (постачальник) зобов'язався поставити, а ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” (покупець) прийняти та оплатити продукцію (витратні матеріали до оргтехніки) загальною вартістю 29 361,22 грн.
Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили, що відвантаження продукції повинно здійснюватися на умовах "DDP" протягом десяти днів з моменту підписання Договору.
Згідно з п. 4.3 Договору ПП “Фарт” зобов’язало сповістити ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “Запорізька АЕС” про відвантаження продукції телеграмою (факсимільним зв’язком, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) за 7 (сім) днів до початку відвантаження.
Відповідач на виконання умов Договору повідомив позивача телеграмою про готовність здійснити поставку продукції та 24 липня 2006 року здійснив її поставку. Так, згідно з видатковою накладною № Фт-0000596 від 24.07.06 позивачем відвантажено продукцію на загальну суму 29361,22 грн. (а.с. 36).
Крім того, судами встановлено, що листом № 07-23/9903 від 06.07.06 Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” надіслало ПП “Фарт” оформлений проект договору № 163(1)06УК від 29.06.06 для його погодження ПП "Фарт" (а.с.34).
Згідно зі статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. При цьому, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Враховуючи те, що проект оформленого договору поставки продукції № 163(01)06УК позивачем було надіслано на адресу відповідача 06.07.06 та отримано останнім 08.07.06, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що 29.06.06 не може бути датою укладання спірного договору, а тому безпідставною є вимога позивача щодо стягнення з ПП "Фарт" пені за простроченням виконання відповідачем договірних зобов'язань.
У відповідності з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності заявлених ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” позовних вимог про стягнення з ПП "Фарт" пені в сумі 381, 68 грн. за прострочення виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції вірно визнав такими, що не можуть вважатись належними та допустимими доказами документи, надані позивачем в підтвердження порушення відповідачем його законних прав.
Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно застосували норми матеріального права і обґрунтовано відмовили позивачеві в задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх недоведеністю.
Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова Запорізького апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями. 1115, 1117, п.1 статті 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2007 року - без змін.
2. Справу № 11/476/07 скерувати до Господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя: Добролюбова Т.В.
Судді: Гоголь Т.Г.
Швець В.О.