Справа 22а-889 Головуючий у 1 інстанції Павленко Л.М.
Категорія 10.3.1 Доповідач Лоленко А.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2011 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Лоленко А.В.,
суддів Солодовник О.Ф., Янчук Т.О.,
при секретарі Шуляк Я.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька на постанову Київського районного суду м. Донецька від 24 листопада 2009 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька про зобов”язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 24 листопада 2009 року позов задоволено: бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька визнані неправомірними дії відповідача та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2006 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Донецька просить постанову суду скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи та порушено вимоги матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач відноситься до соціальної групи "діти війни", перебуває на обліку у відповідача, отримує пенсію та має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ураховуючи Положення Закону України від 02.12.2010 року № 2748-У1 "Про внесення змін до розділу Х11 "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ пов'язаних із соціальними виплатами справа розглядається за правилами КАС України цивільною палатою Апеляційного суду Донецької області.
З обставин справи вбачається, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни". Факт перебування позивача на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Донецька визнано відповідачем, який сплачує позивачу пенсію та додатково нараховує щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі про визнанння неправомірними дій відповідача та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити позивачу нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2006 року, суд не врахував обставини відносно застосування конкретних нормативних документів.
З приводу спірних правовідносин щодо неотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року слід зазначити наступне.
Пунктом 17 статті 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235-1У, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року № 3367-1У, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року , пункт 17 статті 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” було виключено, статтю 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” було викладено в наступній редакції: „Установити, що пільги дітям війни , передбачені абз.7 ст. 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом верховної Ради України з питань бюджету”. При цьому Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблений не був.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” Конституційним Судом України до наступного часу не визнані неконституційними, суд вважає , що вимоги позивача про зобов”язання провести нарахування щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов”язання відповідача провести її виплату за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року є незаконними і такі вимоги не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог за період з 2007 року і до моменту постанови суду, то ці вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 року", призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 року" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни є законними і обґрунтованими.
Відповідно до статті 71 Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-У1 „Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розмірі соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються незалежно від розміру мінімальної заробітної плати , в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає лише ті виплати, що нараховуються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, та їх дія не поширюється на відносини щодо виплати доплати до пенсії при наявності в особи статусу „дитина війни”.
Суд вважає , що вимоги позивача про стягнення доплати до пенсії як „дитині війни” за період з 1.01.2009 року до моменту ухвалення постанови підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути взяті до уваги.
Виплата позивачу підвищення до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не є правильною.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача. Суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Таким чином позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.197,198,, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька задовольнити частково.
Постанову Київського районного суду м. Донецька від 24 листопада 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька , які виразилися у відмові ОСОБА_1 провести доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно до Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2009 року по 24 листопада 2009 року.
Зобов”язати управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 доплати до пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за період з 01 січня 2009 року по 24 листопада 2009 року ( або до моменту ухв. постанови 21 лютого 2011 року-?) із врахуванням здійснених відповідачем виплат на користь позивача в цей період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий :
Судді: ( чи потрібно призначити справу до розгляду і уточнити період за який ця сума не виплачувалась і чи зверталась вона в подальшому про стягнення вказаних сум.)