ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" вересня 2006 р. | Справа № 12/210-3178 |
15 год. 15 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Скрипчук О.С.
при секретарі судового засідання Александрову В.В.
Розглянув справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Тернопільміськгаз”, м.Тернопіль
до відповідача: Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, вул. Білецька,1, м.Тернопіль
про: скасування податкової вимог від 25.07.2006р. №1/101345020.
за участю представників сторін:
позивача:
відповідача: Іванців Ю.С. –заст. нач. управління, довіреність №20446/7/10-015 від 06.04.2006р.
Суть справи:
Ухвалою суду від 20.09.2006р. розгляд справи відкладався до 29.09.2006р. на 15 год. для надання можливості сторонам подати додаткові докази в обгрунтування своїх позовних вимоги та заперечень.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", надалі позивач, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль, надалі відповідач, про скасування податкової вимоги від 25.07.2006р. №1/101345020.
Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на постанову господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006р. по справі №12/30-362, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. по справі №12/30-362, касаційну скаргу ВАТ "Тернопільміськгаз" від 18.07.2006р. №854, першу податкову вимогу від 25.07.2006р. №1/101345020.
Представник позивача позовні вимоги підтримує, в судове засідання –29.09.2006р. не з’явився.
У поданому запереченні на адміністративний позов від 22.08.2006р. відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що Тернопільською ОДПІ відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" формувалося узгоджене податкове зобов'язання та надсилалася податкова вимога.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
29 липня 2005 року Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Тернопільміськгаз” щодо сплати частини прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах за період з 01.01.2004р. по 31.03.2005р., за результатами якої складено Акт №1386/23-422/1/21155959.
02 серпня 2005 року Тернопільською ОДПІ згідно підпункту „б” пункту 4.2.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підстав Акту перевірки від 29.07.2005р., згідно ст. 72 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” та ст. 65 Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік” та відповідно до ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” прийнято податкове повідомлення-рішення №0001042304/0/49169, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем частина прибутку (доходу) підприємств, що вилучаються до державного бюджету в сумі 276970 грн. основного платежі та 225316 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006р. по справі №12/30-362 позовні вимоги ВАТ „Тернопільміськгаз” були задоволенні повністю, а податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ №0001042304/0 від 22.08.2005р. скасоване.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ задоволено, постанову господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006р. по справі №12/30-362 скасовано, прийнято нову постанову, якою в позові ВАТ „Тернопільміськгаз” відмовлено.
Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Тернопільміськгаз” подана касаційна скарга від 18.07.2006р. №854 на постанову Львівського апеляційного господарського суду, яка ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 20.09.2006р. залишена без руху.
Оцінивши зібрані по справі докази та норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом є питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов’язання юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами, надалі Закон №2181, встановлені випадки визначення податкового зобов’язання контролюючим органом, а саме згідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, зокрема якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.
Як встановлено постановою господарського суду від 10.04.2006р. по справі №12/30-362 та підтверджено матеріалами справи контролюючий орган –Тернопільська ОДПІ на підставі абз. „б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181 самостійно визначила суму податкового зобов’язання.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону №2181 податкове повідомлення приймається у разі, коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону.
Згідно п.п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фонами” податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, яким встановлені строки для оскарження рішень контролюючих органів платниками податків у разі їх не згоди.
Також, встановлено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2. цього пункту зупиняє виконання платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. При зверненні платників податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Так, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. постанову господарського суду Тернопільської області від 10.04.2006р. було скасовано, а відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організації, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а згідно приписів Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначена обставина визначає для платника податків –узгоджену суму податкового зобов’язання, яку останній повинен сплатити в строки, визначені п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується представниками сторін ВАТ „Тернопільміськгаз” узгоджена сума податкового зобов’язання не сплачена. Узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені Законом №2181, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Тому, приймаючи до уваги те, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. набрала законної сили з моменту проголошення Тернопільською ОДПІ 25 липня 2006 року за №1/101345020 була сформована та надіслана ВАТ „Тернопільміськгаз” перша податкова вимога, згідно з якої станом на 15.07.2006р. сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями становить 354737,50 грн.
Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, який затверджений наказом ДПА України від 03.07.2001р. №266, податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов’язань несплачених платником податків в установлені строки.
За таких обставин, суд вважає, що перша податкова вимога від 25.07.2006р. №1/101345020 сформована та надіслана податковим органом у відповідності до вимог Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” та Порядку направлення органами Державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, а тому позовні вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не підтвердженні матеріалами справи.
Обґрунтування позовних вимог, які викладені у позовній заяві судом до уваги не беруться, оскільки ними позивач доводить правомірність прийняття Тернопільською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 02.08.2005р. №0001042304/0/49169, яке було предметом розгляду у справи №12/30-362.
Відповідно до статті 71 Кодексу Адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судовий збір згідно ст. 94 КАС України позивачу не відшкодовується.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „05” жовтня 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя О.С. Скрипчук